Проблема часу і відчуття свого місця в історії продовжує займати одне із ключових місць в академічній філософії. Враховуючи складність цього питання, варто враховувати історичний контекст розвитку проблеми розуміння часу у філософії. З погляду історії української філософії, нами було обрано полемічний трактат “Тренос”, який вплинув на формування уявлення про релігійний досвід серед православно-української етнічної та релігійної ідентичності на початку XVII ст., в тому числі й на розуміння історії. Релігійний досвід Мелетія Смотрицького, що оформлений в тексті «Треносу», відображає міфологізацію цінностей раннього середньовіччя і прагнення українським мислителем змінити нинішній для нього релігійно-філософський дискурс православної традиції, образ світу православного українця, розкрити особливості культурного, історичного і релігійного досвіду самого автора, а також причини створення міфологем таких як міфічний образ “Золотого віку”.
 
 

Текст “Треносу” Мелетія Смотрицького є своєрідною моделлю довершеного світогляду православного інтелектуала, який має свої авторитети. Перш за все

, це традиційний і сталий образ церкви, що залишився у минулому. Така позиція формувала підґрунтя міфологічного часу людського існування і часу життя церкви. Ця міфологізація містила у собі реконструкцію ідеальних образів, структур, людей і встановлювала ідеальний характер співіснування між ними. Проте, всупереч західноєвропейським уявленням історії або теперішньої (для автора) реальності, православна теорія розуміння історії передбачала формування ідеальної соціальної структури через втечу в ілюзію минулого, що в міфологічній свідомості називалося “Золотим віком”.

 
 
Вперше поняття “Золотого віку” у творчості М. Смотрицького виділив С. Бабич [1, с. 23]. Він стверджував, що у “Треносі” “з історичної переспективи відцентровою точкою уявного християнського універсалізму Мелетія Смотрицького є “Золотий вік” Володимирового хрещення” [1, c. 24]. На думку дослідника, український мислитель актуалізує проблему походження віри православних українців. Автор дослідження про М. Смотрицького робить висновок, що в творчості українського мислителя XVII ст.. піднімається проблема протиставлення містичної причини вибору предків “через сходження Святого Духа” і благословення апостола Андрія, коли той перебував на території сучасного Києва. Однак, він також подає історію прийняття Польщею християнства не від апостольської традиції, а відштовхуючись від середньовічної інтерпретації християнського вчення [1, c. 23]. На нашу думку, в “Треносі” М. Смотрицький виділяє не священне минуле часу Володимирового хрещення, а більш давній період раннього середньовіччя. 
 
Тут виникає друга позиція апелювання до джерел священної для М. Смотрицького історії: “Де тепер Василій, котрого за особливу про стадо Христове дбайливість і пильність великим названо? Де Амвросій, Медіоланський єпископ? Де Іоанн, що його за злото плинні струмені небесної його про покуту науки Златоустом найменовано? Де Ієронім, Богом даних письмен тлумач досконалий? Де Кипріан, де Августин – старанні єретичних плевели полільники… Де Амвросій, медіоланський єпископ? Де Іоанн святий, що його за злото плинні струмені небесної його про покуту науки Златоустом найменовано? Де Афанасій і Кирило, олександрійські патріархи, і Григорій, низіанський єпископ, мужні вітця свого лицарі і чуйні мої заступники…” [4, c. 298-299]. Український мислитель посилається на часові рамки функціонування отців церкви, на його думку то був “Золотий вік”. З ідеалізованим минулим автор пов’язує власну філософську традицію. Світ цінностей отців церкви, як і самого М. Смотрицького, автентичний і похідний від сакрального. Становище християнської церкви в ранньому середньовіччі розглядається М. Смотрицьким як досконале.
 
Саме поняття “Золотий вік” позначає міфологічне уявлення про щасливий і безтурботний стан первісного людства, який вважався назавжди втраченим ідеальним станом людства, уявлення про яке набуло розповсюдження за античної доби. Звичайно в рисах, що характеризують це “блаженство”, відсутні елементи вищого інтелектуального порядку і зводилось воно більше до тваринного добробуту, підтверджуючи архаїчність походження цієї міфологічної структури. Виникнення цього міфу у давньогрецькому середовищі знайшло своє органічне продовження у християнському вченні про втрачений земний рай, загублений першими людьми, міф про “Золотий вік” вплинув і на європейський світогляд раннього модерну. Європейські мореплавці в епоху Великих географічних відкриттів вперше зіткнулися з жителями позаєвропейських країн, що жили первіснообщинним ладом і не мали поняття соціальної структури. Часто первісний лад життя сприймали як підтвердження моделі біблійного раю, або іншими словами “Золотого віку”. Звідси походить і ідея про “доброго дикуна”, що живе за розумним законам природи. Ця ідея не рідко зустрічається і в літературі XVI ст. (Мартир , Монтень) [3, c. 111]. 
 
 
Модель “Золотого віку” у М. Смотрицького зазнає суттєвої трансформації. Міф про “золоту добу” у автора “Треносу” має конкретні часові межі ІV-VIII ст. і в історію християнської богословської думки входить як епоха Вселенських соборів. Саме цей період, на думку М. Смотрицького, є знаковою віхою для становлення православного інтелектуального світогляду. Досить згадати таких великих письменників, як: св. Афанасій Олександрійський – “Батько Православ’я”, отці каппадокійці – Василій Великий, Григорій Нисський та Григорій Назианзін, проповідника св. Іоанна Златоуста; кілька менш відомих, але не менш важливих богословів – св. Кирило Єрусалимський, Дідим Сліпець, Амфілохій Іконійський. Не менш прославилися екзегет і перекладач Біблії блаж. Ієронім, екзегет і проповідник преп. Єфрем Сирин, історик і знавець Святого Письма Євсевій Кесарійський, єресеолог св. Єпіфаній Кіпрський. На Заході з’являються такі богослови як Іларій і св. Амвросій Медіоланський. Цей період історії дає зародження аскетичної літератури: преп. Антоній Великий, преп. Макарій Єгипетський, Євагрій Понтійський та інші.
 
Окрім реального історичного періоду для Смотрицького також існує міфічний час. Опис нинішнього становища “Церкви-Матері” в “Треносі” відображає її реальний стан, уподібнюючи образ церкви до уявного тіла матері, яке переповнене болем, скорботою та гнівом, вказує на втрату минулої величі та давніх чеснот православної церкви. Для реабілітації теперішнього становища “Церкви-Матері” М. Смотрицький використовує міфологічний світ “Золотого Віку”. Він втілюється у образі ідеального суспільства всіх християн, що перебувають у лоні Східної “Церкви-Матері”, що передається у “Треносі” через образ “Церкви-Нареченої”, який залишився у далекому минулому або перебуває у теоретичній перспективі майбутньої оновленої церкви. На думку С. Бабича у “Треносі”: “ідеал утраченого “золого віку” постає в образі великої ідеальної християнської родини, представники якої гуртуються духом єдиної віри, давніх чеснот, успадкованих від предків” [1, c. 122]. Тут відображається прагнення повернути собі втрачене минуле. У “Треносі” це передається у таких фрагментах: “Де благословенні ті всього світу Докторове, Апостолове? Де їхні необлудлі послідовники – пастирі і вчителі?” [4, с. 298]. “Де зараз ієреї без нагани, котрі б не собі догоджали…” [4, с. 310]. “Де мій харч духовний, із Євангельської ріллі зжатий і довіреній мені по тарі призначений? Де науки, завдяки б яким слухачі в страх Божий і в любов до ближнього свойого навертались? Де й інші добрі чесноти, що з уряду і зверхності мойого походять? Де святоблива монастирів спорядження, пристойна церков оздоба?” [4, с. 324]. “Колись гарна й багата, тепер споганіла й убога. Колись королева, всьому світові люба, тепер усіма зневажена і спечалена” [4, с. 295]. Таким чином, М. Смотрицький формує два універсальних часових простори, у яких зосереджує реальну та міфологічну форми існування православної церкви. Втрачений ідеал, за яким плаче “Церква-Мати”, є Золотим Віком, який супроводжується мотивом ностальгії по джерелах. Цим самим М. Смотрицький створює протиставлення двох парадигм: ідеальної візантійсько-русської культури, яка перебуває у занепаді, та католицько-польської, через яку страждає православна церква.
 
На думку П. Кралюка, саме з творчості М. Смотрицького та К. Саковича бере свій початок раціональна традиція філософствування в історії української філософії, що може бути однією із причин для ствердження нашої думки, що “Тренос” є першим твором в українському інтелектуальному середовищі [2, с. 97]. Подібна модель мислення віднайшла своє продовження у стінах Києво-Могилянської академії. Міфологізація ідеального минулого та спроби М. Смотрицького окреслити дійсну реальність церкви полягали у прагненні змінити існуючий для українського мислителя образ “Церкви-Матері”. Тому, вказуючи на реальність таких змін, він звертається до ідеї “Золотого віку”, формуючи містифікацію, пов’язану з онтичною структурою світу, яка зумовлює формування ілюзії nesquama terra (зниклого, неіснуючого світу або простору).
Отже, для Смотрицького ідея “Золотого віку” пов’язана з ідеальним минулим православної церкви (IV-VIII ст.ст.). У “Треносі” цей період представлений в образі “Церкви-Нареченої”. Наслідуючи архетипній структурі уявлень про втрачений рай М. Смотрицький в “Треносі” опису ідеальний образ буття православної церкви, який на його думку припадає на період раннього середньовіччя IV-VI ст.. в період діяльності Вселенських соборів та більшості отців церкви. Формулювання міфологеми “Золотого віку” пов’язана із тим, що православна церква в Речі Посполитій на поч. XVII ст. починає зазнавати політичної та адміністративної кризи, після смерті Василя-Констянтина Острозького (1608 р.). 
 
Література:
1. Бабич С. Творчість Мелетія Смотрицького у контексті раннього українського бароко / За редакцією проф. Богдани Криси. – Львів: Свічадо, 2008. – 180 с.
2. Кралюк П.М. «Тренос» Мелетія Смотрицького в дискурсі західної філософської думки / П.М. Кралюк, В.В. Щепанський, М.М. Якубович. – Острог: Видавництво Національного університету «Острозька академія», 2012. – 220 с.
3. Словник античної міфології / Уклад. І. Я. Козовик, О. Д. Пономарів; вступ. стаття А. О. Білецького; відп. ред. А. О. Білецький. — 2-е вид. — К.: Наук, думка, 1989. — 240 с.
4. Українські гуманісти епохи Відродження : антологія: У 2. ч. / відп.ред. В. М. Нічик ; НАН України, Ін-т філос. – К. : Наук. Думка, 1995, Ч. 2. – [Б. м.] : [б.в.], 1995. – 431 с.
 
Автор: Віталій Щепанський