Філіппо Томмазо Марінетті: воїн футуризму

Філіппо Томмазо Марінетті народився 22 грудня 1876 року в Єгипті (Александрія) у родині адвоката та доньки професора літератури з Мілану. Згодом родина переїжджає до Франції. Саме мати впливає на неабиякий інтерес Філіппо до літератури ще в шкільні роки. Разом вони читають вірші та знайомляться з європейською класикою. А в 17 років Марінетті, учень коледжу святого Франсуа Ксав’є, навіть засновує власний літературний журнал “Папірус”. Однак, після підпільного розповсюдження заборонених книг його виключають з навчального закладу.  Хоча Марінетті згодом і закінчує факультет права, втім його власні мрії розбивають всі батькові надії на те, що молодий Філіппо також обере кар’єру адвоката. Італієць розпочинає свою літературну творчість як поет. Пише білим віршем та надає перевагу французькому символізму в стилі.
Рубежем життя Філіппо Томмазо Марінетті стає 1909 рік, бо саме тоді в паризькій газеті “Фігаро” він публікує свій перший (бо згодом будуть і інші: “Маніфест малярів-футуристів”, 1910; “Маніфест футуристської музики та футуристської скульптури”, 1912; “Технічний маніфест футуристської літератури”, 1912; “Безпроводова уява”, 1913; «Слова на свободі», 1913) футуристичний маніфест (“Le Futurisme”). Заперечення класики та академізму, що є ключовою темою маніфесту, спричиняє скандал у тодішніх богемних колах. Революційний дух тексту повстає проти усього застарілого та догматичного. 
 “Ми поруйнуємо музеї, бібліотеки, академії будь-якого виду і штибу, й дамо бій моралізмові, фемінізмові та всякій опортуністичній чи утилітарній ницості”, – пише Марінетті в одному з пунктів свого маніфесту. Марінетті засновує нову етику, яка ґрунтується на ризику, відвазі, бунті, швидкості, сміливості, енергії,  що стане засадаю і для всієї естетики футуристичного руху. В ще одному пункті маніфесту поет проголошує війну єдиною гігієною світу. Ці слова знаходять своє місце у безпосередньому житті Марінетті: у 1911-1912 приймає участь в Італійсько-турецькій війні в якості воєнного кореспондента, а у 1913 – в болгаро-турецькому конфлікті. В серпні 1914, Після початку Першої світової війни, Марінетті записується волонтером до Ломбардійського батальйону циклістів і веде пропаганду за вступ Італії у війну, надавши для цих цілей футуристичному журналу “Лачерба” ​​політичну спрямованість. “Дирекція футуристичного руху” в Мілані поступово перетворилася в бойовий штаб. В вересні їй було організовано маніфестації з публічним спаленням австрійського прапору, за що Марінетті був заарештований. Але в травні 1915 року Італія таки вступає у війну на стороні країн Антанти, і Марінетті разом з іншими футуристами добровольцем йде на фронт. Митці доводять на прикладі власних життів, що оспівування мужності та войовничості не закінчується на папері. Більшу частину 1916 року Марінетті провів підтримуючи військові зусилля Італії з промовами, журналістикою та театральною діяльністю, а у 1917 повертається на військову службу в якості офіцера регулярної армії. У травні того ж року він був серйозно поранений під час служби артилерійського батальйону на фронті Ісонцо; повернувся на службу після тривалого одужання і брав участь у вирішальній італійській перемозі у Вітторіо-Венето в жовтні 1918.

Варто зауважити, що зародження італійського фашизму багато чим зобов’язане двом національним літературним геніям того часу – Марінетті і Д’Аннунціо, причому не тільки в сфері формування ідеології і гасел, а й в сфері прямої дії: Марінетті відігравав велику роль у формуванні фашистських бойових груп , особисто брав участь в розгоні демонстрацій та нападі на редакцію газети “Аванті”, Добровольці на чолі з Габріеле Д’Аннунціо у вересні 1919 року зайняли місто Фіуме. Д’Аннунціо проголосив Фіуме незалежною державою, затвердив конституцію, призначивши себе диктатором (“дуче”). Поет сам оголосив Італії війну, проте, після бомбардування італійським флотом 30 грудня 1920, вимушений був здати місто. У листопаді 1919 року на парламентських виборах імена Марінетті і Муссоліні стояли поруч у виборчих бюлетенях. Марінетті вважає фашизм і футуризм “дітьми однієї матері” і пише звичний маніфест італійського фашизму. З часом, однак, погляди поета змінюються: він називає дії фашистів реакційними, виходить з партії та залишає політику на три роки. Проте залишається помітною силою у розвитку партійної філософії протягом всього існування режиму. Марінетті стає членом Італійської Академії наук та намагається перетворити футуризм в офіційне державне мистецтво. Однак, не дуже вдало. Хоча сам Муссоліні симпатизує Марінетті та все ж залишається прихильником варіативності. Попри це, фашистська ієрархія схвалює футуристичні роботи навіть тоді, коли вони вносяться представниками режиму Адольфа Гітлера до категорії дегенеративного мистецтва.

Не зраджуючи своїм принципам, Марінетті бере участь у Другій італо-ефіопській війні, а згодом – у Другій світовій. У віці 65 років італієць служить на Східному фронті. Помирає Філіппо Марінетті внаслідок зупинки серця у 1944 році, працюючи над збіркою власних віршів, присвячених вихваленню воєнної справи. Поєднуючи в собі мужність і чуттєвість, слово та дію, мистецтво та війну Марінетті стає прикладом нового сильного європейця. Адже книги чогось варті лише тоді, коли вони перетворюються в кулі.
Підготувала Юлія Менада

поділитись