Кінострічка «Ad Astra» – шедевральне (проте недооцінене) поєднання наукової кінофантастики і релігійного сюжету. Фільм отримав невисокий рейтинг, оскільки глядач, вочевидь, виявився не готовим до монотонних і глибоких монологів головного персонажу, розгадування релігійних символів у християнсько-гностичній обгортці.
В перших кадрах фільму ми знайомимось з Роєм МакБрайдом, астронавтом, що підіймається по міжнародній космічній антені, яка сягає стратосфери. Ця антена, безумовно, уособлює Вавілонську вежу, котру побудували люди, як знак своєї технологічної величі й прогресу.
Одного дня вчені фіксують по всій Сонячній системі сплески неконтрольованих проявів антиматерії. Це явище, назване «Імпульсом», почало загрожувати існуванню людства. Роя МакБрайда викликають військові та доручають секретну місію, передати важливе повідомлення, котре допоможе імовірно усунути джерело аномальних сплесків. Приголомшливою новиною для Роя виявляється, що це джерело знаходиться на космічній станції, якою керував його батько Кліфорд МакБрайд і котра 30 років тому зникла разом з усім екіпажем першої експедиції, що досліджувала віддалені космічні об’єкти. Основною місією проекту «Ліма» був пошук розумних форм життя у Всесвіті.
Половину власного життя Рой спілкувався з батьком шляхом відео-повідомлень, котрі той надсилав сину зі своїх космічних мандрівок. Цікавим є той факт, що Кліфорд, маючи безпосереднє відношення до наукових відкриттів людства, завжди казав сину, що у своїх космічних подорожах він відчуває близькість божественної присутності, якої не мав на Землі. Батько надихнув Роя, також, стати астронавтом, перетворивши це не просто у професію, а в певне високе призначення. Підсвідомо Рой сприймає своє покликання, як аскезу, необхідність відвернутись від благ і простих радостей цього світу. Його колишня дружина постійно скаржилась, що Рой «такий далекий, навіть, коли поряд». Народження дітей Рой сприймав, як несумісний із покликанням тягар. Ця ситуація логічно призвела до розлучення із дружиною, яку, певно, невипадково у фільмі звуть Євою.
Першою відправною точкою у секретній місії Роя стають відвідини міжнародної колонії на Місяці. По прибуттю, зустрічаючи все ті ж атрибути суспільства споживання що і на Землі (рекламу фастфудів, одягу, розваг), Рой з сумом відзначає, що його батько, побачивши це, розгромив би усе навколо. Безумовно така реакція Кліфорда була б схожа на біблейську історію з Христом, котрий розганяв торговців і міняйл з Єрусалимського храму. Біблейський Ісус казав тим людям: «Заберіть усе це звідси й не перетворюйте дім Отця мого на базар». Це ж саме сказав би колоністам Місяця Кліфорд. Основний меседж Кліфорда у сприйнятті космічних просторів, Космос – це храм Бога і там не місце базарному безладу. Проте реальність прозаїчніша. Поверхня Місяця перетворилась на новий Дикий Захід, де Рою приходиться вступити у сутичку з космічними піратами, що ведуть безперервну боротьбу за ресурси.
Окрему увагу слід звернути на компанію Спейском, яка займається розробкою основних космічних програм. Працівники Спейском, певкою мірою символізують касту жерців, тоді як такі астронавти, як Рой чи його батько Кліфорд – містиків першопрохідців, пророків. Усі ці подорожі між Землею і Місяцем, Місяцем і Марсом, Марсом та Нептуном, дуже нагадують гностичні описи сходження душі крізь Еони. А адепти Спейском певною мірою виступають архонтами, що охороняють рубежі цих Еонів.
Спейском не довіряють Рою. Вони просять його надіслати повідомлення батьку, що імовірно перебуває біля орбіти Нептуна, але засекречують його відповідь сину і замовчують основну ціль місії – знищення проекту Ліма разом з космічною станцією, на якій перебуває Кліфорд. Спейском намагаються відправити Роя назад на Землю, проте той відмовляється виконати цей наказ. Рой бажає самостійно зустрітись з батьком і знищити джерело Імпульсу.
Одним із засобів, що допомагають Спейском контролювати своїх працівників є постійні «психологічні свідчення». На кожному етапі місії Рой надсилає Спейском аудіофайл, своєрідну сповідь, де він намагається пояснити свої переживання, емоції та думки від тих речей з якими стикається, а Спейском дає їм внутрішню оцінку. Рой видається майже ідеальним біороботом, оскільки ніколи експресивно не реагує на події і його пульс ніколи раніше не перевищував 80 ударів. Ще ніколи, до моменту, коли він вирішив піти проти волі Спейском і самостійно очолити місію по знищенню проекту Ліма. Незаконним шляхом Рой переглянув повідомлення Кліфорда, де той доповідав, що частина членів екіпажу їх космічного корабля не витримала тривалої розлуки із Землею. Не знайшовши ознак розумного життя у Всесвіті, зневірились і захотіли повернутись додому. Дух астронавтів виявився заслабкий і вони втратили віру у свою місію. В ході боротьби з капітаном, працівники своїми діями спровокували виникнення Імпульсу і Кліфорд їх вбиває, відключивши систему забезпечення життєдіяльності в одному з відсіків космічного корабля. Рой не звинувачує свого батька за смерть інших членів екіпажу. Складається враження, що історія Кліфорда лише поглиблює віру Роя у їх спільну місію. Він промовляє у думках:
«Мене тягне все далі і далі від Сонця до Тебе».
Більше 79 днів Рой перебуває на самоті у тиші по дорозі до Нептуну. Цей досвід схожий на перебування людини у камері сенсорної депривації. Рой згадує усі важливі моменти свого життя, починає бачити видіння і безповоротно падає у медитативний стан внутрішньої ясності. Діставшись пункту призначення, Рой виявляє, що його космічна капсула не здатна під’єднатись до корабля батька і він приймає рішення її безповоротно залишити аби врешті дізнатись правду від Кліфорда. В лабіринтах корабля Рой зустрічає батька вперше за багато років. Їх зустріч позбавлена звичної людської теплоти. Вони обговорють суть речей, які з ними стались. Кліфорд зізнається, що ніколи не відчував суму від розлуки зі своїм сином і дружиною, не згадував за Землю. Він був поглинутий своєю місією, хотів пізнати божественну суть творіння, зустріти розумні форми життя та отримати відповіді. Але цього не сталось. Кліфорд не знайшов нікого, хто здатен проявити світло на ці питання.
Астронавт, який весь шлях відчував божественні енергії, у кінці своєї місії зтикається із розпачем богозалишеності. Бог не явив ніякого знаку у мороці Всесвіту. Те, що Кліфорд сприймає, як провал на своєму ініціатичному шляху, як смерть Бога усередині, його син Рой бачить, як апофатичне свідчення непізнаваної величі Божества.
Рой через досвід батька практичним чином переживає слова Діонісія Ареопагіта:
«Причина всього, яка все перевищує, не є позбавлена ні сутності, ні життя, ні розуму, ні ума, не існує як тіло, не має ні образу, ні якости чи кількости, ні маси, не знаходиться в просторі, невидима і невідчутна, не відчуває і позбавлена чуття, не дозволяє безпорядку, не розпалюється матеріальними пристрастями, не є немічна і не зазнає почуттєвих трагедій, не має потреби у світлі, не наражена на знемогу, не зазнає руйнування, ні плину, – не є і не має нічого з того, що існує».
Завершується фільм доволі позитивною нотою. Нове знання звільняє Роя від того смутку і відчуженості, котрі виникали від постійного пошуку сенсу. Це дозволяє стати йому щасливим уже зараз, повернутись на Землю, любити більш натхненно свою дружину й життя загалом.
Автор: Вікторія Маєвська