Естетичне кіно до Дня всіх закоханих: що дивитись?


Любов – це одне з фундаментальних понять в західній культурі, їй присвячено чимало мистецьких шедеврів. Про кохання писали античні філософи, наприклад, Платон і Аристотель. Середньовіччя подарувало нам поняття лицарської куртуазної любові та культ ідеалізованого почуття. Автори епохи Відродження, наприклад, Марсіліо Фічіно, розвивали концепцію любові як прагнення до краси і божественної величі. У двадцятому столітті про неї писав Юліус Евола в «Метафізиці статі», інтерпретуючи різні вираження кохання та еротики. Дені де Ружмон досліджував феномен чуттєвого кохання в європейській культурі, спираючись на міф про Трістана та Ізольду.
Без сумнівів, можна стверджувати, що якщо говорити про ідеали, то в сучасному суспільстві романтична любов не втратила свого значення. Вона дарує життю сенс, а також сміливість для прекрасних, іноді героїчних вчинків, проте може і знищити людину, якщо та сплутає її з пристрастю. Романтичне кохання між чоловіком і жінкою знайшло своє відображення і в кінематографі, пропонуємо вам підбірку одних з найбільш естетичних фільмів про це почуття.

  1. Дикі серцем », реж. Девід Лінч (1990)

Шедевральне роуд-муві від майстра гри з сучасною поп-культурою і формування власної символічної кіномови – Девіда Лінча. Красуня Лула з непростим минулим і сміливий юнак на ім’я Сейлор покохали один одного й намагаються втекти від переслідувань безжальних гангстерів, яких найняла Маріетта (мати Лули).
Гарячий асфальт і безкрайні горизонти американської пустелі, гротескні персонажі з великою «порцією» естетизованого насильства, дивовижні референси до «Чарівника країни Оз» і, звичайно ж, пристрасна історія кохання – все це чекає на тих, хто готовий поринути в неповторну атмосферу «Диких серцем». Крім того, у фільмі багато фірмового абсурдистського гумору від Девіда Лінча. Варто тільки згадати одну з цитат Сейлора, присвячену його піджаку зі зміїної шкіри: «Він символізує мою індивідуальність і віру в свободу особистості». Ви просто зобов’язані все це побачити на власні очі!

  1. «Любовний настрій», реж. Вонг Кар-Вай (2000)

Вонг Кар-Вай знімає витончені стрічки, які складаються з великої кількості дрібних деталей, для чого ідеально підходить естетика ретро. Досконалі кадри з недосконалими персонажами, у яких найчастіше розбиті серця і зламані життя, вчать нас використовувати та цінувати кожну мить, тому що «любовний настрій» швидкоплинний.
Су і Чоу орендують сусідні кімнати і одного разу помічають, що кохані зраджують їм… один з одним. Героям фільму захочеться дізнатися, «як це у них почалося», вони вирішують досліджувати зраду своїх коханих, проте чим закінчиться їхня власна історія?

«В давні часи, коли у людини з’являлася таємниця, з якою вона ні з ким не хотіла ділитися, знаєш, що вона робила? Людина піднімалася на гору, знаходила на ній відповідне дерево, робила в ньому дупло і пошепки розповідала йому свою таємницю. Потім треба було взяти вологу глину, закласти нею дупло. І таємниця назавжди залишалася таємницею».

Пропонуємо зазирнути в одну зі старих гонконгських квартир, щоб розкрити всі секрети героїв стрічки.

  1. «Ромео + Джульєтта», реж. Баз Лурманн (1996)

Можливо така інтерпретація класичної п’єси Вільяма Шекспіра може сприйматись як занадто смілива. Тільки уявіть: режисер перетворив аристократичні клани Монтеккі і Капулетті в мафіозні, надягнув на персонажів сучасні костюми, битви на мечах перетворились на перестрілки, наче в мексиканських картелів. В якості музичного супроводу, поряд з класичною музикою Вагнера, Баз Лурманн використав альтернативний рок і поп-хіти. Однак тут збережено найголовніше: фільм розповідає про вічне кохання, що сильніше за всі перешкоди, хоча і приводить героїв до фатального фіналу.
Сьогодні модним вважається знімати екранізації Шекспіра, переосмислюючи їх так, щоб виходили «осучаснені» версії. Запевняємо вас, що ця романтична стрічка – один з кращих варіантів такого підходу, не зважаючи на неонові хрести в церкві і вуличні бої (ба навіть більше – завдяки їм!).

  1. «Холодна війна», реж. Павел Павліковський (2018)

Він – інтелігент у післявоєнній Польщі, диригент і піаніст, який збирає фольклор в селах. Вона – звичайна дівчина з важким життям, яку доля приводить до нього на прослуховування. Віктор і Зула покохали один одного, і так почалася важка і зворушлива історія довжиною в кілька десятиліть.
«Холодна війна» – це не просто фільм про те, що в нашому світі кордони між країнами та політичними таборами можуть стати перешкодою для закоханих. Постійні компроміси з совістю, бажання підлаштовуватися під дійсність, відсутність розуміння того, що потрібно йти назустріч один до одного, незважаючи ні на що, стають справжньою перепоною. Чорно-біла стрічка, яка багато в чому нагадує, екранізацію роману Мілана Кундери «Нестерпна легкість буття», підкорить ваше серце бездоганною операторською роботою, переконливою акторською грою і неймовірно красивим саундтреком.

  1. «Баффало 66», реж. Вінсент Галло (1997)

Біллі Браун цілком розчарувався в житті. Він щойно вийшов з в’язниці на волю, де його ніхто не чекає. У Біллі немає справжніх друзів, батьки до нього байдужі. Його власна мати ненавидить сина за те, що в 1966 році вона пропустила історичний матч улюбленої бейсбольної команди через пологи. Біллі вирішує показати батькам, що у нього все гаразд, тому бере в заручниці світловолосу дівчину Лайлу з наївними великими очима. Вона повинна зіграти роль його дружини.
Далеко не кожний знає про існування цієї незалежної стрічки від Вінсента Галло (він є не тільки режисером, а і виконує тут також головну роль як актор). «Баффало 66» заслуговує на увагу через оригінальний гумор й образи персонажів, вивірену кольорову палітру в кадрі, відмінний музичний супровід. Але найбільше через те, що картина демонструє нам: кохання можна знайти в найбільш несподіваній ситуації, навіть в хвилини повного відчаю і втрати будь-якого сенсу жити.

  1. «Англійський пацієнт», реж. Ентоні Мінгелла (1996)

Дія цього фільму відбувається в період Другої світової війни. Медсестри доглядають за чоловіком, який вижив у страшній авіакатастрофі в пустелі Сахара. Він отримав такі сильні опіки, що тепер мало схожий на людину, до того ж нічого не пам’ятає – навіть свого імені. Чеоез це медсестра Ханна називає його просто «англійським пацієнтом». Ханна залишається з обгорілим пілотом в покинутому монастирі, щоб доглядати за ним до самого кінця. В останні дні «англійська пацієнт» згадує події свого життя і роман з прекрасною заміжньою жінкою, який став для нього фатальним. Виявляється, що насправді він – угорський граф Ласло Алмаші, дослідник і льотчик.
Рейф Файнс зіграв в цьому фільмі одну з найкращих своїх ролей, кінокритики та глядачі завжди акцентують увагу на тому, акторові чудово вдається зображати на екрані аристократичних персонажів. Незважаючи на те, що в стрічці є кілька історичних помилок, та й до життя реального графа Алмаші (шпигуна і авантюриста) головний герой багато в чому не має відношення, кінокартина справляє незабутнє враження, завдяки продемонстрованій трагічній історії кохання.

  1. «Це трапилося одного разу вночі», реж. Френк Капра (1934)

Вас дратують сучасні романтичні комедії? Ми вас розуміємо, тому що найчастіше герої в них виглядають банальним і просто дурними, закоханість трапляється з ними надто несподівано, сюжетні ходи нелогічні або нудні. «Це трапилося одного разу вночі» відрізняється від таких фільмів, не дарма чорно-біла стрічка вважається загальновизнаною класикою. Картина неймовірно романтична і по-хорошому смішна, наповнена яскравими дотепними діалогами. Від ненависті до щирої любові, як відомо, всього один крок, що в черговий раз доводять головні герої фільму.
За сюжетом дочку мільйонера Еллі (Клодет Кольбер) покарана своїм батьком через те, що вона збирається вийти заміж за самозакоханого знаменитого льотчика Кінга Вестлі. Еллі тікає з яхти, де її зачинили, щоб приїхати до коханого в Нью-Йорк. На шляху туди дівчина зустрічає недавно звільненого репортера Пітера (Кларк Гейбл), який шукає сенсацію, щоб знову отримати місце на роботі. Чим закінчиться їхня зустріч? Картина отримала в 1935 відразу п’ять премій «Оскар» в найбільш престижних номінаціях, що залишалося рекордом цілих сорок років.

  1. «Виживуть тільки коханці», реж. Джим Джармуш (2013)

Цю філософську притчу від Джима Джармуша деякі називають не найкращим його фільмом, проте ця стрічка може сміливо вважатися однією з найбільш витончених і красивих кінокартин про кохання, що виходили протягом останніх років. Адам і Єва (Том Хіддлстон і Тільда Суїнтон) – вампіри, які живуть в різних куточках планети, їхньому шлюбу вже не одне століття. У фігурах головних героїв-вампірів втілюється вічне єднання протилежностей. Це чоловік і жінка, в першу чергу; творець і поціновувач; меланхолік і оптиміст.
Місце дії – напівпокинутий Детройт, який можна вважати своєрідним символом кризи сучасності. Джим Джармуш використав у фільмі безліч предметів, які асоціюються з минулими епохами: вініл, струнні інструменти, друковані книги. «Виживуть тільки коханці» – це медитативна кінострічка, яка не позбавлена ​​сміливих референсів, зворушливих і часом дуже дотепних інтелектуальних діалогів. Стосунки Адама і Єви, показані в стрічці, для когось можуть стати втіленням того, яким прекрасним і сильнім може бути кохання навіть крізь час і відстані.

  1. «Королева Марго», реж. Патріс Шеро (1994)

«Королева Марго» Патріса Шеро є вільною інтерпретацією однойменного роману Олександра Дюма і безпосередньо подій епохи Релігійних воєн у Франції. Фільм починається зі сцени весілля Маргарити де Валуа та Генріха Наваррського, що, як відомо, закінчилося кривавою бійнею Варфоломіївської ночі в Парижі.
За сюжетом фільму саме в ту фатальну ніч Марго рятує пораненого протестанта Ла Моля, якому судилося стати її коханим. Історія їхньої любові приречена з самого початку через політичні перипетії того часу, приналежність до різних таборів.
Фільм Патріса Шеро вважається точкою неповернення для історичних картин. Тут немає місця химерним костюмам і напудреним зачіскам – тільки реалістичні закривавлені наряди, які, нібито справді носили до зйомки. Різня Варфоломіївської ночі зображена у всіх подробицях. Особливо чуттєвою і справжньою сприймається історія кохання головних героїв на тлі згаданих вище жорстоких подій. Образи Марго і Ла Моля чудово втілили на екрані актори Ізабель Аджані та Венсан Перес.

  1. «Піаніно», реж. Джейн Кемпіон (1992)

Ада не розмовляє з шести років, у неї є позашлюбна дочка і піаніно – улюблений інструмент, який допомагає жінці без слів виражати свої думки і емоції. Батьки видають її заміж за Стюарта, який намагається підкорити дикі території Нової Зеландії, де колонізатори живуть пліч-о-пліч разом з племенами маорі, скуповуючи у туземців землі за безцінь. Стюарт відмовляється доставити в будинок піаніно, що стає для Ади справжньою травмою. Замість чоловіка Ади інструмент привозить його сусід Бейнс, який пропонує повернути піаніно. Але зробить він це з однією умовою: Ада повинна давати Бейнсу уроки гри на фортепіано.
Фільм «Піаніно» Джейн Кемпіон назавжди увійшов в історію кінематографу, завдяки абсолютно новому погляду на зображення романтичних і еротичних переживань. На екрані у виконанні Холлі Хантер і Харві Кейтеля ви побачите сміливу і дихаючу справжнім життям любовну історію, яка відбувається на краю Землі, де немає місця умовностям або фальші.

  1. «Квартира», реж. Жіль Мімуні (1996)

За сюжетом успішний бізнесмен Макс на діловій зустрічі в ресторані, перед далеким відрядженням, випадково бачить дівчину Лізу, в яку був закоханий кілька років тому. Тоді вона зникла при таємничих обставинах, але тепер у нього з`явився шанс з’ясувати, що ж сталося насправді.
Багато хто дивився голлівудський ремейк цієї картини, але, на жаль, мало кому відомий витончений і витриманий стилістично оригінал, знятий режисером Жілем Мімуні за його власним сценарієм. «Квартира» – це фільм про те, як сильно кохання може захопити людину, і як далеко здатне завести це почуття, поступово переростаючи в одержимість. Особливо, якщо об’єкт любові живе тільки в минулому або у вашій уяві. Жіль Мімуні цікавим чином демонструє, наскільки по-різному це сприймається чоловіком і жінкою. Квартира сподобається шанувальникам європейського кінематографа, поціновувачам детективних інтриг. Моніка Беллуччі та Венсан Кассель, як і колись в реальному житті, чудово виглядають на екрані в якості пари.

  1. «Маленька Англія», реж. Пантеліс Булгаріс (2013)

«Маленька Англія» – це пронизливе європейське кіно, до якого неможливо залишитися байдужим. Пантеліс Булгаріс зняв фільм про чоловіків і жінок, про епоху двадцятого століття, про моряків та їхніх дружин, про греків, про кохання. Дія картини охоплює близько тридцяти років, протягом яких показано життя однієї родини. Колись Спірос і Орса були закохані та збиралися одружитися, але мати дівчини не дала дозвіл на шлюб через бідність нареченого. Спірос пішов у море, і тоді Орсу видали заміж за багатого капітана. Через кілька років Спірос повертається з грошима, але сватається вже до сестри своєї колишньої коханої – Моски.
У кінострічці неймовірно яскраво і точно зображений побут жителів грецького острова Андрос, де практично всі жінки чекають своїх чоловіків багато років, поки вони у морі. «Маленька Англія» відтворює в деталях естетику першої половини минулого століття, через що виглядає як набір старих сімейних фотографій з чийогось особистого альбому.

  1. «Міст мистецтв», реж. Ежен Грін (2004)

Місце дії цього фільму – Париж. Паскаль не хоче займатися написанням магістерської дисертації, хоча на цьому наполягає його дівчина Крістін, яка також вивчає філософію. Замість цього Паскаль гуляє і читає поезію. Сара виконує барокову музику, співає в ансамблі, яким керує Неназваний. Їм обом важко знайти місце в цьому світі, де люди намагаються підпорядкувати своїй волі мистецтво, заковують себе в рамки академізму і не вміють більше відчувати щиро, бути від цього щасливими.
«Міст мистецтв» – історія кохання між глибоко нещасними молодими людьми. Цей фільм від режисера Ежена Гріна потрібно дивитися не один раз, щоб вловити посил, який автори намагаються транслювати глядачеві. Картина є своєрідним філософським есе, але кохання в ньому грає не останню роль.

 «– Між двома мовчання ми зустрілися, ми любили один одного, ось наша реальність.
– Реальність говорить, що я тут, а ти – в іншому місці. Реальність говорить, що нас розділяє ріка.
 – Ні, це говорить не реальність, а людський розум.
 – Хіба людський розум не вищий за реальність?
– Ти знаєш, що ні. Людський розум глухий…»

  1. «Запаморочення», реж. Альфред Хічкок (1958)

Звичайно ж, це не фільм про кохання в тому сенсі, в якому ми звикли бачити подібні картини. Але якщо ви з якоїсь причини ще не дивилися «Запаморочення», рекомендуємо терміново це виправити. За сюжетом поліцейський, якого всі називають Скотті, виходить у відставку через події на роботі: його страх висоти став причиною смерті колеги. В цей час старий приятель просить Скотті слідкувати за його дружиною, він підозрює, що та схильна до душевного розладу. Це стає відправною точкою для подальших загадкових подій у фільмі, який вважається одним з кращих класичних трилерів і детективів.
Критики акцентують увагу на тому, як в цій стрічці показана пристрасть та любов до ілюзії, що стає фатальною в житті головних героїв. Зв’язок любовного почуття зі смертю підкреслюється не тільки образної символікою, а й саундтреком: Бернард Херрманн надихався для його створення музикою з опери Вагнера «Трістан та Ізольда». Заплутаний сюжет отримав безліч різних трактувань, його різними способами намагаються пояснити психоаналітики, феміністки, сінефіли і прихильники різних релігійних течій.

  1. «Буремний перевал», реж. Пітер Козмінскі (1992)

Роман Емілі Бронте «Буремний перевал» екранізований вже не один раз. Деякі неоднозначні деталі твору дають сумнівний ґрунт для сучасних режисерів, які зображують головного героя Хитклифа темношкірим. Ми пропонуємо звернути увагу на класичний варіант екранізації з Рейфом Файнсом та Жульєт Бінош.
Історія кохання Кетрін і Гіткліфа жорстока, трагічна і прекрасна одночасно: їхнє почуття сильніше соціальних розмежувань і навіть смерті. Гіткліф, незважаючи на очевидні недоліки, є втіленням чоловічої енергії. Він сміливий, авантюрний, розумний та вміє подавати власну помсту «холодною», а також він неймовірно відданий.
Єдиний роман Емілі Бронте незаслужено обходять стороною, вважаючи зразком виключно жіночої прози. Фільм Пітера Козмінскі відмінно демонструє не тільки сюжетну складову, а й готичну атмосферу твору, також північну природу – вересовища Йоркшира, які фактично називають окремим персонажем «Буремного перевалу».
Автор: Анастасія Капралова

поділитись