Бенксі

Від вандала до сучасного художника: дієва реклама Бенксі

Він власноруч розміщував свої картини у Луврі, Метрополітен і Тейт, вони йдуть з під молотка за мільйони доларів та зберігаються у приватних колекціях відомих особистостей, та все ж найбільшою галереєю Бенксі лишаються британські вулиці.

Саме Бенксі вивів вуличне мистецтво на новий рівень: тепер кожен колекціонер вважає за необхідність мати в колекції поміж робіт Пікассо та Модільяні й роботи тепер вже відомого на весь світ вуличного художника.

Його справжнє ім’я надалі залишається невідомим світові, породжуючи причини для провокативних заяв. Найпоширенішою є версія, що його справжнє ім’я – Роберт або Робін Бенкс. Проте існує також і думка, що Бенксі – засновник та фронтмен британського гурту Massive Attack, Роберт Дель Наджа.

У 2011 році на eBay був виставлений незвичайний лот, шматочок паперу, на якому написано справжнє ім’я Бенксі.

«Якщо ви виграєте цей аукціон, я вишлю вам поштою клаптик паперу зі справжнім ім’ям Бенксі. Я розкрив його особистість, звіряючи дані про продажі його робіт із податковими записами. Більше деталей я не розкрию. Переможець аукціону буде єдиною у світі людиною, з якою я коли-небудь поділюся цією інформацією. На папері буде вказано тільки ім’я і ні слова більше. Я даю вам 100 % гарантію, що це найбільш імовірне ім’я Бенксі. Попередній аукціон був закритий самим eBay через те, що я продавав щось «нематеріальне». Тепер це фізичний об’єкт».

Такий опис під своїм лотом розмістив продавець jaybuysthings. Стартова ціна лоту зазначається у 3000 доларів, проте вже після 38 ставки досягла $ 999 999. Наразі лот знятий з аукціону без пояснення причин. Можливо, автором був сам Бенксі, а це всього лише одна з його акцій.

Одна з перших наймасштабніших виставок вуличного мистецтва відбулася у Лос-Анджелесі у 2006 році. 

Платформою для експонування своїх робіт Бенксі обрав покинуте приміщення в індустріальному районі, та навіть попри це виставка супроводжувалась величезними чергами з охочих побачити головний експонат – слона, що був пофарбований у колір стін.

Як говорив сам Бенксі, таким чином він намагався показати, що люди завжди не помічають того, що коїться в них під носом. Але, як результат, всі бачили лише слона. Така «інсталяція» надзвичайно обурила захисників тварин. Проте Бенксі як майстер провокацій, певно, очікував і цього. Багато з його робіт були зафарбовані британською владою, експозиції зачиняються, але він надалі продовжує творити на вулицях Британії та не тільки.

«Комерційний успіх для графіті-артиста – ознака невдачі. Суспільство часто щедро обдаровує не тих людей, тому фінансовий успіх можна вважати «міткою» корисливого нездари».

Не так давно, Бенксі відкрив власний готель на території Палестини під назвою Walled Off Hotel. «Це готель з найгіршим видом з вікна у світі», – зауважив Бенксі в своїй заяві.

Вікна всіх 10-ти номерів виходять на стіну, що розділяє Палестину та Ізраїль. Саме через стіну номери готелю освітлюються сонячним світлом лише 25 хвилин на день.

Сам готель яскраво відображає творчість Бенксі: кожен куток, кожна кімната є витвором самого Бенксі. У деяких номерах стіни прикрашають роботи Бенксі, та навіть сама стіна між Палестиною та Ізраїлем являє собою полотно для творчості Бенксі. Вже протягом більше ніж 10-ти років на стіні з’являються графіті Бенксі.

Найдешевший номер готелю коштує 30 доларів, проте, у готелі також є і президентські номери.

Ще один великий проєкт Бенксі «Dismaland», парк розваг не для дітей. Збудований в Вестон-супер-Марв Британії площею близько 10 тис. квадратних метрів парк являє собою повну протилежність відомому всім Діснейленду.

Тут заборонені будь-які зображення Міккі-Мауса, охоронці з чорними кульками «Я дурень» та панує атмосфера вщент зруйнованої казки.

Більшість інсталяцій потребують участі глядачів:

«Мертва принцеса є закінченою, тільки коли вона оточена людьми, що витріщаються на неї в усі очі натовпом з фотоапаратами. Або ви можете сфотографувати своє здивований вираз обличчя, коли з унітаза вистрибує косатка», – говорить Бенксі.

До створення парку були залучені 58 художників, яких Бенксі обирав особисто, зокрема Деміена Херста і Дженні Хольцер. Інсталяції, що нагадують постапокаліптичний парк розваг та деформовані казкові герої навряд чи підійдуть для дитячих очей.

Відкритий для відвідування парк у 21 серпня 2015 року, був зачинений вже через місяць. За цей не довгий термін парк відвідали понад 150 тис. людей. Вхідний квиток коштував близько 5-ти доларів.

«Ви шукайте альтернативу бездушною нудотно банальності? Або просто потрібно щось подешевше? Тоді це місце для вас: хаотичний, новий світ, де ви зможете позбутися від безглуздого ескапізму. Замість кіоску з бургерами у нас є музей, замість магазинів з сувенірами у нас є бібліотека. Хоча магазин з сувенірами у нас теж є… ».

Навіть аукціони, в яких беруть участь роботи Бенксі, не обходяться без своєрідних перформансів.

У 2018 році аукціоні Sotheby’s, де робота Бенксі була продана за 14,9 млн доларів, одразу після продажу, шредер, розміщений у рамі, порізав її тонкими смужками.

Картина «Дівчина з повітряною кулькою» є однією з найбільш відомих робіт Бенксі, створена у 2006 році. Представники аукціонного будинку Sotheby’s запевняють, що не мають жодного відношення до цього перформансу.

Пізніше Бенксі виклав у своєму інстаграмі відео з процесом встановлення шредера у раму.

«Це був чудовий піар-хід», – вважає арт-дилер Оффер Уотерманом.

І справді, якби це був звичайний лот на аукціоні, навряд чи «Дівчинка з повітряною кулькою» здобула б таку славу.

Окрім трафаретного вуличного мистецтва Бенксі також відомий своїм фільмом, котрий отримав премію Оскар за найкращий документальний фільм.

«Вихід через сувенірну крамницю» – це історія Тьєррі Ґуетта, що першочергово мала характер інтерв’ю таємничого вуличного художника, згодом стала творенням самого Бенксі.

Бенксі є яскравим прикладом дієвої реклами. Окрім гучних акцій та скандальних перформансів він виставляв свої роботи у гарній якості для вільного доступу аби його роботи поширювалися світом та були впізнавані. Нині існує думка, що Бенксі – це не одна персона, а ряд митців, що працюють під одним ім’ям.

Саме робота Бенксі проклала вуличному мистецтву дорогу у вищі мистецькі кола. Тепер, вуличне мистецтво це не вандалізм, воно продається на аукціонах за шалені гроші, зберігається у приватних колекціях та стає невіддільною частиною сучасного мистецтва.

Але чи це тонка грань між вандалізмом та мистецтвом, чи просто гарна реклама?

Автор: Анна Збаражська

поділитись