Буддизм: путівник прямим Шляхом

Якщо ви раптово зацікавитеся, що ж таке буддизм, і спробуєте почитати першу-ліпшу книжку про нього, навряд на вас чекає щось виразне. Ви наштовхнетесь на купу нью-ейдж макулатури від західних тлумачів, вульгарної езотерики від сучасних гуру, та просвітницького популізму, згідно з останніми трендами Великого Заходу: прогрес, фемінізм, толерантність. Коротше кажучи, за версією «ікон» сучасного поп-будизму, принц Готама[1] взагалі вчив у VI столітті до н.е. трьом принципам Французької Революції.

Гидкість ситуації полягає в тому, що як Далай-ламі[2], з його популістичними пустими книжками, так і Кармапі[3] – кожному, до речі, з двох претендентів на це звання – треба ж на щось жити і підтримувати свій авторитет в суспільстві. Як і іншим ламам. Також як і керівникам незчисленої кількості махаянських[4] сект, що особливо потужно розплодилися західним світом після окупації Тибету Китаєм та вигнання Далай-лами. Тільки вдумайтесь: керівник української махаянської секти «Білий Лотос», що базується у Черкасах, взагалі себе оголосив[5] офіційним та єдиним сучасним європейським бодхісатвою – тобто істотою, котра вирвалась з сансаричного кола перероджень та досягла нірвани, але повернулась назад у світ людей, щоб врятувати їх від страждань!

Звісно, для сучасного поп-буддизму ґрунт було вже добряче підготовлено – різними теософами, спіритистами, психоаналітиками, антропософами та іншими любителями примітивної містики. До проблематики вульгарного окультизму та популярності психології ми ще повернемось, але фактом є те, що загальними зусиллями вищевказаних сект, вчень та містичних рухів було популяризовано та введено в словесний обіг як мінімум поняттєвий апарат буддизму: карму, сансару, нірвану, і так далі.

Власне, головна проблема полягає наявності океану інформаційного непотребу та відсутності будь-яких очевидних критеріїв, за допомогою котрих можна було б докопатись до істини: в чому полягає вчення Будди?

Не претендуючи на прямий доступ до істини та на беззаперечність наших тверджень, наважимося надати читачеві орієнтовний путівник до цього благородного вчення.

Вступ

Євген Торчинов – «Вступ до буддології: курс лекцій»[6]

Насамперед, потрібно розібратися: що таке буддизм, коли та як він виник, які в нього були основні етапи розвитку. Що таке махаяна та тхеравада? Яким чином влаштовано сучасний «буддистський світ»? Для повноцінного вступного екскурсу радимо книгу відомого сходознавця Євгена Торчинова. Він вичерпно (звісно, як для вступу) розповідає про історію, основи буддистського вчення, сучасні напрямки розвитку та стан речей.

До того ж сам покійний Торчинов був за життя традиціоналістом. Точно стверджувати можемо ми про його контакти з відомим вченим-традиціоналістом, перекладачем багатьох алхімічних текстів та книги Юліуса Еволи «Герметична Традиція» Глібом Бутузовим; останньому присвячено один із художніх творів Євгена Торчинова. Тож його погляд на речі, незважаючи та світську «адекватність», неупередженість та «об’єктивність», є неупередженим з іншого боку – тобто, на відміну від багатьох колег, або ж тих же антикознавців, він не піддає нічого атеїстичній та матеріалістичній критиці, як не піддає і християноцентричному коригуванню. Цим його вступний курс до буддизму, окрім системності викладу та точності інформацї, і є цінним для нас.


Юліус Евола – «Доктрина пробудження. Нариси щодо буддійської аскези»[7]

Цю книжку ми можемо рекомендувати як працю досвідченого практика буддизму – котрий, проте, не був «буддистом», а також був досвідченим спеціалістом у європейській духовній традиції. Сам Юліус Евола зізнався у автобіографічній книзі «Шлях Цинобри», що лише прочитання тексту раннього буддизму «Мадджхіма-нікаї» свого часу відвернуло його від самовбивства. А потім він читав сутти «Мадджхіма-нікаї» майже кожного дня все життя, практикуючи за ними.

Поетапний глибокий виклад буддійської доктрини, практик звільнення, аскетичних вправ та засадничих принципів Шляху надасть вам повноцінний орієнтир для руху вздовж нього. Ми можемо порівняти цей шлях не з дорогою, а з вертикальним підйомом на високу гору. Книга Еволи надасть вам альпіністський інвентар та мапу перших кількох днів шляху, для підйому на вершину.

До речі, саме ця книга надихнула стати на шлях вчення Будди відомого адепта, перекладача англійською важливого буддистського трактату Вісудхімагга – Бхікку Нанамолі.


Проблема смерті, посмертя, сансари та безсмертя

Густав Майрінк – «Зелене обличчя»[8], «Білий Домініканець»[9], «Янгол Західного Вікна»[10]

Особисто Евола радив ці книжки австрійського письменника-експресіоніста Густава Майрінка, як хороше тлумачення проблеми безсмертя та сансарічного існування. Справа в тому, що буддистський принцип переродження був максимально сильно спотворений певними новітніми махаянськими сектами, західними популяризаторами буддизму, а також, насамперед, теософами. Радимо ознайомитись з ними перед тим, як переходити до читання наступного середньовічного тексту традиції Махаяни, школи Н’їнгма. Окрім практичної користі на шляху осягнення, ці книжки вам доставлять велике художньо-естетичне задоволення, оскільки мають захоплюючий сюжет та створюють атмосферу «неспокійної присутності», котра добре пасує до осінньо-зимової погоди.

Тибетська книга мертвих

Одна зі схильностей сучасної людини – максимальне відгородження від своєї ж смертності та нелюбов до глибокої рефлексії над фактом смерті. Якщо ж сучасна людина в такі роздуми заглиблюється, найчастіше вони закінчуються нігілістично-матеріалістичними висновками, котрі ведуть її у безодню безпринципності, або ж,  що дещо краще, але загалом погано – вони закінчуються впадінням у емоційну «просту віру», відхід у теїстичну релігію з загальним песимістичним ухилом.

Але у часи європейського Середньовіччя існували тексти, присвячені технікам вмирання, тлумаченням передсмертних та посмертних станів та проблематиці смерті загалом. Усі ці тексти є цілком християнськими, що не принижує їх загальну цінність. Сучасній пересічній людині вони не відомі (напр. «Ars moriendi»[11], або «The art of dying well»[12]), та загалом не дуже доступні. З інших європейських джерел можна знайти роздуми римлян[13] та греків[14] на цю тему,  і складні для тлумачення міфологічні сюжети.

Одна з ілюстрацій оригіналу Bardo Thodol

Найліпшою для сприйняття сучасною книгою, як не дивно, на цьому фоні на даний момент є Бардо Тхьодол, відома як «Тибетська книга мертвих». Вигідне положення саме буддистського тексту полягає у тому, що буддизм сам по собі доволі прагматичний та практичний, і тому ранні буддисти писали якомога яснішою та точнішою мовою. Звісно, ця книжка не позбавлена недоліків: оскільки вона належить до традиції Махаяни, в ній присутні важкі для розуміння елементи з махаянської міфології – велика кількість найменувань різних божеств та бодхісатв, котрі нібито стрічаються на посмертному шляху вмерлого. Але загальна схема в цій книжці викладена доволі просто і точно. До того ж на даний момент існує декілька варіантів перекладу[15], в тому числі і з тлумаченнями: є можливість порівняти, а авторитетні дослідники встигли написати докладні коментарі до цього тексту.

Одна з ілюстрацій до Ars Moriendi

Серед цих дослідників є і сам вищезгаданий Юліус Евола. Його коментар до Бардо Тхьодол ми наполегливо рекомендуємо прочитати[16]. В друкованому варіанті він вийшов додатком до російського видання книжки «Йога могутності»[17].

Священні тексти

Сутта-Пітака: Дігха-нікая, Мадджхіма-нікая, Саньютта-нікая, Ангутара-нікая

Ось ми й підібрались до найголовнішого, а точніше – до основи. Можна порівняти попередній шлях із злущенням шкарлупи з горіху. Тоді наразі ми врешті-решт дістались до самого горіха, тобто цінних знань чистого, раннього вчення Будди. Або ж це знову можна порівняти із підготовкою до сходження на високу гору: ми підібрали екіпірування, вивчили, як хоча б дістатись до початку маршруту, осягнули поглядом підніжжя гори. Тепер прийшов час зробити перший крок угору. Як його зробити, як прокладати подальший шлях та як взагалі рухатись – все це можна дізнатись лише у текстах Палійського Канону, Тріпітаки, а саме – у одній з його частин під назвою «Сутта-пітака». Вона складається з 4-х канонічних частин, і 5-ї – декількох «неканонічних» текстів. Тим не менш, ці  тексти також є цінними, оскільки грають допоміжну роль.

Оригінальні листи Трипітаки

На превеликий жаль, лише недавно було розпочато переклади усіх цих текстів раннього буддизму. Деякі із них, перекладені адептами традиції Тхеравада[18], присутні лише на російському тематичному сайті[19] у Інтернеті. До речі, на нашу думку, насамперед з цим пов’язаний феномен поп-буддизму: ознайомлені лише з інтерпретаціями різних сект або нью-ейджевих авторів, а також з текстами психоаналітиків-тлумачів, люди просто навіть не мали доступу до якісних перекладів текстів раннього буддизму. І це найбільш характерно саме для Східної Європи: наразі ми маємо в наявності здебільшого переклади з англійської.

Звісно, з якісних англійських перекладів, здійснених сучасним адептом Бхікку Бодхі, та іншими достойними людьми, але усе ж таки це переклади перекладів. Винятком є Дігха-Нікая, видана цього року російським видавництвом «Наука»[20] – вона напряму перекладена з палійської[21] мови. Окрім неї, також деякі тексти з пунктів нижче.

Читання цього «чотирикнижжя» ми радимо почати з «Мадджхіма-нікаї» через декілька причин.

По-перше, це доступність її друкованої[22] версії[23][24][25]. Не знаємо, як ви, але ми надаємо перевагу друкованим виданням, а не електронним. Першу частину Мадджхіма-нікаї можна придбати на деяких українських сайтах, а також на легендарному ринку «Петрівка». Сподіваємося, що незабаром ми побачимо у продажі в Україні і наступні частини цього тексту.

По-друге, цей текст дозволить «в’їхати» у специфічний стиль буддистських текстів. Сутти цієї збірки не є надто довгими, і не є надто короткими – вони мають ідеальний для початківця об’єм і вичерпне охоплення тем.

По-третє, найважливіші для початківця тексти знаходяться саме у цій книзі. Водночас вони у ній найпростіше викладені. Діставшись до Сатіпатхана-сутти ви зрозумієте, про що йде мова: це стане справжньою інструкцією, як саме вдертись на перші висоти нашої гори.

Після Мадджхіма-нікаї можете приступати до Дігха-нікаї, Аннутара-нікаї та інших текстів. Тематика кожної сутти різна, і поетапність викладу не завжди зумовлена певною звичною логікою: деякі сутти на одну й ту ж тему розкидані по усій збірці, і якщо підходити до питання фундаментально, то треба виділяти ці теми, вносити у потрібні списки відповідні сутти за номерами і вивчати кожен з елементів за вибудованим таким чином маршрутом. На щастя, перекладач Мадджїхіма-нікаї англійською, Бхікку Боддхі, у своїй передмові надав нам приклад, як можна упорядкувати для ретельного вивчення сутти цих книг. Загалом, прочитання, вивчення сакральних текстів раннього буддизму та ретельна практика згідно з ними – це основний спосіб, яким здійснюється Шлях Звільнення.

Дхаммапада

Ця невелика збірка висловлювань Будди стане у пригоді тим, хто хоче мати з собою «кишеньковий» радник на кожен день. Висловлювання допоможуть тримати розум зосередженим, і направляти увагу на важливі речі. Цей текст перекладено російською безпосередньо з палі[26]. З цікавого, щодо перекладу – відповідальним редактором тексту був Юрій Миколайович Реріх, син того самого Ніколая Реріха – художника, мандрівника та письменника.

Юрій Реріх

Питання Мілінди

Менандр і Негасена

Мілінда – історичний давньогрецький цар Менандр I. Уся книга – це бесіди цього царя із буддистським монахом Нагасеною, а отже, як мінімум, це цікавий історичний документ, що засвідчує взаємозбагачення еллінського західного та індо-буддистського світу внаслідок походу Олександра Великого. Цар Менандр, в результаті бесід із Нагасеною, прийняв буддизм та досяг ступеня арахата на Шляху. Книга може слугувати своєрідним коментарем до попередніх текстів Палійського Канону. Цю книгу також перекладено напряму з палі[27].

Допоміжні тексти майстрів

На шляху пробудження, в ході вивчення сакральних текстів та практик за ними, можуть бути незрозумілими певні елементи. Для їх кращого роз’яснення пропонуємо декілька текстів майстрів, котрі можуть допомогти.

Вісуддхімагга

Назва цієї книги перекладається з палі як «Шлях очищення». Цей текст уклав Буддхагхоша – індійський буддистський вчений V століття н.е. Книга уявляє собою докладне керівництво з буддистських практик. Її вважають канонічною збіркою практик традиції Тхеравада. Відрізняє Вісуддхімаггу виключна структурованість та чіткість викладу. На жаль, ми не маємо ані російського перекладу, ані українського, тож радимо читати англійську версію – «The Path of Purification»[28] у перекладі Бхікку Нанамолі.

Камалашила – «Стадії медитації. Поради царю»[29]

Цар Тибету Трісонг Децена, який правив у VIII столітті, особисто попросив монаха Камалашилу, учня легендарного Шантаракшити – творця перших буддистських монастирів у Тибеті – написати цю книгу. В ній детально та структуровано викладено, яким чином практикувати медитацію та які особливості, проблеми можуть спіткати учня.

Вичерпне керівництво з Абхідхамми (Абхідхамматха-Сангаха)[30]

В цій книзі, написаній тхеравадинським монахом Ачарь’єю Ануруддхою, про якого мало що достеменно відомо, повністю розкривається світовий уклад, будова свідомості, структури людської психіки та інші складові буддійського світосприйняття. Загалом, завдяки вивченню цієї праці, ви зможете скласти цілісне уявлення про картину світу. Однак, деякими адептами такий підхід критикується як надто категоричний: спирання на громіздкі конструкції може заважати повноцінному сходженню на вершину. Позаяк, ми рекомендуємо «Вичерпне керівництво з Абхідхамми» як допоміжну літературу, яку треба сприймати критично та акуратно, як і інші твори майстрів.

Махасі Саядо – «Керівництво з практики прозріння»[31]

Написане авторитетним майстром традиції Тхеравада у середині ХХ століття, це керівництво – найповніше и найдокладніше з відносно нових керівництв, що доступні на даний момент; дозволить осягнути основи медитації, зосередження та очищення поведінки. Між тим, книгу потрібно читати вкрай уважно, оскільки написана вона специфічною мовою, і в деяких моментах більш схожа на інструкцію для побутового приладу або на правила керування автомобілем, аніж на підручник з медитації.

Не варто забувати про дзен

Приділити достатню увагу варто і такому буддійському вченню, як дзен. Зокрема, в Японії цей шлях духовної реалізації став популярним серед верстви воїнів. Самураї вчились у дзенських монастирях та опановували техніки пробудження, досягнення надсвідомих станів. Це дозволило їм підсилити та вивести свої воїнські вміння на рівень вище доступного звичайній людині.

На жаль, у цій статті ми не можемо дозволити собі сильно відволікатися на дзен, а тому тим, хто зацікавлений цією темою, порадимо почати читати ці книги:

–  Нукарія Кайтен – «Релігія Самураїв»[32];

–  Дайсецу Тейтаро Судзукі – «Основи дзен-буддизму»[33], «Нариси про дзен»[34], «Антологія дзен-буддистських текстів»[35];

–  Секіда Кацукі – «Практика дзен»[36];

– Дайдодзі Юдзан – «Напуття тому, хто вступає на Шлях Воїна»[37].


На цьому закінчимо наше вимушено неповне викладення списку рекомендованих текстів, котрі дозволять встати на Благородний Шлях «Ariyamagga» та розпочати сходження на Орлину Гору.

Арії – благородні учні Будди – збиралися на висоті висот, Орлиній Горі, та навчалися в нього звільненню від уз Сансари, досягнення Ніббани. Могутній Левовий Рик вибухав на цій вершині та котився горами, долинами та лісами, кожного разу, коли хтось з Чистих, учнів Будди, досягав кінцевого пункту Шляху та звільнявся від життя, смерті та усього світу. Ніщо більш не мало влади над ним і те, чим він став, було більше за могутність та будь-що, присутнє в цьому світі, і в будь-якому іншому з можливих світів.

Сходження на Орлину Гору, де закінчуються обрії, час та простір, небезпечне та вартує багатьох жертв. Той, хто зробив перший крок, має зосередити в собі усю свою хоробрість, терпіння та увагу.

Сподіваємося, що наша невелика довідка слугуватиме для когось реманентом, котрий стане в нагоді під час подальших важких випробувань.

Твердий, світлий та сухий спосіб вчення Будди нагадує нам римський стиль стоїків. Тому, наостанок, згадаємо відомий римський вираз – «Fortes fortuna adiuvat», і, вслід за ним, побажаємо вам: «Нехай вас супроводжує вдача!».


[1] Історичне ім’я Будди – Сіддхартха Готама, з роду Шак’їв (Шак’ямуні). Його рід належав до варни кшатріїв – верстви воїнів та царів. Його батько був раджею одного з північно-індійських князівств, і тому Готама, технічно – принц, як спадкоємець батька.

[2] Духовний та світський лідер Тибетського Царства (починаючи з Далай-Лами V). У тибетському буддизмі вважається живим втіленням бодхісаттви Авалокітешвари. Наразі живим є Далай-Лама XIV, він проживає у вигнанні у своїй резиденції, в Індії, після окупації Тибету Китаєм у 50-х роках XX століття.

[3] Керівник підшколи тибетського буддизму – Карма Кагью. У тибетському буддизмі вважається, що він перероджується у нових втіленнях, як і Далай-лама, Панчен-лама та ін. Наразі існує одночасно два XVII Кармапи, що претендують на це звання.

[4] Махаяна – пізня і найбільша лінія розвитку буддизму.

[5] https://www.skubaev.com/biography/

[6] Торчинов Е. Введение в буддологию. Курс лекций. — СПб.: Санкт-Петербургское философское общество, 2000. — 304 с.

[7] Эвола Ю. Учение о пробуждении: очерк буддийской аскезы./ Пер. с итал.  — СПб.: Владимир Даль, 2016. — 414 с.

[8] Майринк Г. Зеленый лик: Роман / Пер. с нем. В. Фадеева. СПб.: Азбука-Классика, 2004. – 288 с.

[9] Майрінк Г. Білий домініканець. Зі щоденника Невидимця / з нім. пер. Ігор Андрущенко. Львів: Піраміда, 2012. 138 с.

[10] Майринк Г. Ангел Западного окна: Роман / Пер. с нем. В. Крюкова/ Предисл. Ю. Стефанова; послесл. Е. Головина. СПб.: Terra Incognita , 1992. – 528 с.

[11] https://en.wikipedia.org/wiki/Ars_moriendi

[12] https://openlibrary.org/books/OL7064223M/The_art_of_dying_well

[13] Напр., «Тускуланські бесіди» Цицерона або «Моральні листи» Сенеки

[14] Напр., «Енхірідіон» Епіктета, роздуми Епікура на цю тему, «Федон» Платона

[15] З англійської на російську – переклади А. Боченкова (2005 р.), В. Кучерявкіна, Б. Останіна (1999), О. Т. Туманової (2001), з італійської – Г. Шилової (2004), а також повністю перепрацьований текст з новими коментарями авторства Р. Турмана у перекладі В. Альбедиля (2005).

[16] https://vidya613.wordpress.com/2018/05/30/юлиус-эвола-бардо-действия-после-смер/

[17] Эвола Ю. Йога могущества. — Москва: Тотенбург, 2017. — 332 с.

[18] Менша за Махаяну сучасна лінія буддизму, основними відмінностями котрої є претензія на повну відповідність ранньому буддизму та акцент на шляху адепта в якості монаха.

[19] http://theravada.ru/Teaching/canon.htm

[20] https://naukabooks.ru/knigi/katalog/digkha-nikaya-sobranie-dlinnykh-poucheniy/

[21] Палі – мертва мова індоєвропейської мовної сім’ї, котрою написано Палійський Канон та велика кількість інших сакральних текстів традиції Тхеравада.

[22] Мадджхима-никая. Часть I / [пер. с англ. SV]. — М. : Ганга, 2020. — 656 с.

[23] http://www.ganga.ru/book/maddzhhima-nikaya-chast-i

[24] http://www.ganga.ru/book/maddzhhima-nikaya-chast-ii

[25] http://www.ganga.ru/book/maddzhhima-nikaya-chast-iii

[26] Дхаммапада / Пер. с пали, введение и комментарии В. Н. Топорова; ответственный редактор Ю. Н. Рерих, Ин-т Востоковедения РАН. — М.: Изд-во восточной литературы, 1960. — 160 с.

[27] Вопросы Милинды/ Пер. А. В. Парибок.— Серия: Памятники письменности Востока. Bibliotheca Buddhica. — Наука, 1989.

[28] https://www.accesstoinsight.org/lib/authors/nanamoli/PathofPurification2011.pdf

[29] Камалашила. Стадии Медитации. Советы царю / пер. с тибетского: Д. Устьянцев. — М.: Ганга, Сватан, 2019. – 160 с.

[30] Ануруддха. Исчерпывающее руководство по Абхидхамме / Пер. с английского Е. Гаврилова. — М.: Ганга, 2018. – 624 c.

[31] Махаси Саядо. Руководство по практике прозрения / Пер. с английского Дмитрия Устьянцева. — М.: Ганга, 2019. – 896 c.

[32] Нукария Кайтэн. Религия самураев./ пер. с англ. Макарова О. Б. — М.: Наука, 2003. — 245  с.

[33] Судзуки Д. Т., Кацуки С. Дзэн-Буддизм: Основы Дзэн-Буддизма. Практика Дзэн. — Бишкек: МП «Одиссей», 1993. — 672 с.

[34] Судзуки Д. Т. Очерки о дзэн-буддизме. В 3-х частях. — СПб.: Наука, 2002, 2004, 2005. — 472+396+432 с

[35] Судзуки Д. Т. Антология дзэн-буддийских текстов. — СПб.: Наука, 2005. — 275 с.

[36] Судзуки Д. Т., Кацуки С. Дзэн-Буддизм: Основы Дзэн-Буддизма. Практика Дзэн. — Бишкек: МП «Одиссей», 1993. — 672 с.

[37] http://hattori.narod.ru/books/budosesinsyu.html

Автор: Євген Врядник