эль камино

«El-Camino»: подарунок Вінса Гіллігана шанувальникам «Breaking Bad»

У тексті присутні спойлери до серіалу Breaking Bad.

Восени 2013 року завершився один з найкращих телесеріалів сучасності – Breaking Bad, в українському ж перекладі «Пуститися берега». Шоу про перетворення шкільного вчителя Волтера Вайта (Брайан Кренстон) на наркобарона Гайзерберга було справжнім хітом, а його фінал і досі вважається одним з найкращих в історії телебачення, адже він повністю закрив всі сюжетні арки і дуже достойно розпрощався з усіма героями. Однак, сценарист і шоураннер Вінс Гілліган вирішив, що у одному з героїв не вистачає справжньої кінцівки і в 2018 році таємно почав знімати фільм про подальшу долю Джессі Пінкмана (Аарон Пол), що вийшов на Netflix 11 жовтня 2019 року.

Тут слід одразу зауважити, що Ель-Каміно – це дійсно пряме продовження «Пуститися Берега», бо фільм починається з того ж самого моменту, де і завершується серіал. І це дійсно пряме продовження, а не повноцінне кіно – всім, хто не дивився серіал, не варто навіть намагатись дивитись Ель-Каміно. По-перше, про це говорить і сам Вінс Гілліган (для якого, до речі, цей фільм став режисерським дебютом – це кіно в першу чергу для глядачів серіалу, такий собі приємний подарунок для фанатів. По-друге, структурно Ель-Каміно більше схожий на поєднані між собою сценарії двох з половиною серій, ніж на повноцінне кіно. Звісно, це і є одним з найбільших мінусів стрічки (адже формально це все ще стрічка).

З плюсів же можна одразу ж відмітити, що El-Camino чудово виглядає – всі ті види пустель і Альбукерке, що ми бачили в серіалі тут зняті з великою любов’ю, а Netflix же в свою чергу не засоромились і видали Гіллігану та його команді пристойний сюжет.

«Ель-Каміно» не винаходить чогось нового – в тому ж «Пуститися берега» було достатньо цікавих режисерських та операторських рішень, і фільм-продовження в цьому сенсі достойний нащадок серіалу.

Хоча, декому така якість картинки може здатись мінусом – все ж частина шарму «Breaking Bad» була і в тому, що яскравих кольорів в ньому було замало, а якщо вони і зявлялись, то завжди ставали яскравим елементом шоу (наприклад, як рожеве ведмежа з другого сезону), а в «Ель-Каміно» цей шарм дещо розвіявся, тому що картинка стала аж занадто якісною.

Фінальна серія Breaking Bad залишила певний простір для роздумів в долі Джессі Пінкмана, який, фактично, був другим головним героєм серіалу. Гілліган же вирішив викреслити будя-які домисли про Пінкмана і розказати, що ж саме з ним трапилось, періодично вкрапляючи в історію різноманітні флешбеки, які місцями навіть цікавіші за головний сюжет. Окрім цього, флешбеки ще й поглиблюють вже відомий сюжет серіалу. Так бажання Джессі почати нове життя на Алясці походить від Майка, що в певний момент став для хлопця заміною фігури батька, який до цього був Волтер Вайт. Ще більш цікавим стала історія одного дня, який Джессі проводить зі своїм тюремником і головним ворогом під кінець серіалу Тоддом (Джессі Племонс). 

 Тема ув’язнення взагалі вдається Гіллігану найкраще – одразу можна побачити, що режисер і сценарист Ель-Каміно дуже хотів розказати трохи більше, ніж міг в останньому сезоні серіалу. А Аарон Пол бездоганно виконує роль людини, що довгий час була ув’язнена. Їм з Гілліганом вдається створити потужний образ знівеченої, загнаної у глухий кут людини. Пінкман страждає від ПТСР, і деякі спогади мов спалахи прорізаються в поточну реальність героя. Навіть при зустрічі зі своїми друзями Барсуком та Худим Пітом, Джессі не взмозі підкорити ці неконтрольовані спалахи.

Взагалі, спогади – це одна з головних тем цього фільму, і навіть той факт, що Аарон Пол та Джессі Племонс помітно постаріли й погладшали підкреслює цю тематику, адже всі показані в «Ель-Каміно» флешбеки насправді є спогадами самого Пінкмана, пам’ять якого може бути недостовірною – все ж таки він в минулому наркоман і провів чималий час у полоні у банди наркоторговців-неонацистів. Однак, спогади, що так переслідують героя Аарона Пола дійсно є ключовими для розуміння цього епілогу до «Пуститися берега». Кожний спогад додає щось нове як для розуміння самого серіалу, так і для розуміння Пінкмана, найбільш яскравим з яких, звісно, є той, де з’являється сам Волтер Вайт. Саме в спогадах є найбільш яскраві з усіх діалогів, що є в Ель-Каміно.

Проблема ж тільки криється в тому, що крім флешбеків-спогадів Джессі у фільмі присутня і основна сюжетна лінія, що розвивається одразу ж після його втечі. І цей шматок фільму не дуже вдалий з декількох причин, головна з яких – відсутність харизматичного антагоніста, оскільки вони всі наказали довго жити ще в серіалі. Є лише парочка федералів, що виявляються зовсім не федералами, а робітниками майстерні, які й створили умови для роботи Пінкмана в полоні. На жаль жодному з двох не вдається за дві години хоч якось наблизитися до таких харизматичних злодіїв як Туко Саламанка, Гас Фрінг або навіть сам Волтер Вайт з пізніх сезонів. Навіть хитромудрий власник салону пилососів Ед (остання роль Роберта Форстера, що помер в день релізу фільму), що за великі гроші може дати путівку в нове життя для кожного бажаючого, є більшою перешкодою для головного героя, ніж горе-механіки. Саме через це фільму і не вистачає справжнього конфлікту, а одними спогадами витягнути це кіно на пристойний рівень досить складно, хоча Гілліган і дуже старається.

 І взагалі-то, коли дивишся Ель-Каміно, не покидає відчуття, що втекти з Альбукерке і почати нове життя прагне не тільки герой Аарона Пола, але і сам Гілліган. Можливо саме тому, фільм переповнений, хоч і доброю, але все ж ностальгією. Так само як і Джессі Пінкман, Вінс Гілліган, що породив Breaking Bad, наче намагається втекти і відпустити своє творіння, адже цей всесвіт синього метаамфетаміну Гілліган почав створювати ще у 2007 році і на момент 2019 велика історія, яку він тоді розпочав ще не завершена, адже в стані продакшену ще знаходиться останній сезон «Краще Дзвонити Солу» (до речі, не менш якісний ніж «Пуститися берега»).

І ось це бажання свободи, яка тут дорівнює тому, щоб почати нове життя, скоріш за все близька й самому шоураннеру. І наскільки б якісним не був «Пуститися берега», чи його пріквел/сіквел «Краще дзвонити Солу», в «Ель-Каміно» гостро присутнє бажання чогось нового. І окрім нагород для Вінса Гіллігана та Аарона Пола, хочеться побажати їм тієї самої свободи, можливості створювати і обирати щось нове, і залишити в минулому старі історії і образи.

Автор: Кирило Пищиков