Фронт национального освобождения Корсики

FLNC: борці за вільну Корсику

У ніч з 4 на 5 травня 1976 року Корсику сколихнула серія вибухів. Так гучно про власну появу на арені боротьби за незалежність своєї острівної батьківщини заявив Фронт національного визволення Корсики (Fronte di Liberazione Naziunale Corsu, FLNC). Минає п’яте десятиліття існування даної організації, а й досі рано говорити про остаточне згортання практики збройного спротиву даним формуванням місцевих націоналістів, чия історія дозволяє повноправно називати FLNC найрадикальнішим поміж представлених на острові політичних сил.

Це сьогодні пляжі Корсики користуються неабиякою популярністю серед туристів, раніше ж вона не цуралася статусу пристанища для чесного люду, якому не потрібно було шукати зайвих приводів, аби поринути у чергову життєву авантюру.

Корсика
Корсика

Свого часу бухти острова ломились від напливу різноманітних флібустьєрів, контрабандистів та торговців невільниками. Однак, традиції тісних взаємин із таким веселим контингентом було б недостатньо для того, щоб через кілька століть спровокувати сплеск політичного насильства. Така справа потребує драми. І справжня драма розгорнулась у другій половині XVIII століття.

Молода Корсиканська республіка, поява якої у 1755 році увінчала тривалі прагнення права самовизначення, скинувши владу генуезької адміністрації, стала всього-на-всього розмінною монетою у відносинах потужніших гравців.

Стара мапа Корсики

Згідно Версальського договору 1768 року, Генуя поступалася Корсикою, управління якою де-факто вже було втраченим, на користь Франції, котра натомість погоджувалась закрити очі на кругленьку сумуборгу італійців. Тож на французьких багнетах і знайшла свій кінець корсиканська незалежність.

Битва на Ponte Novu (1769) між французькими військами та корсиканцями.
Ponte Novu сьогодні

Цей стислий історичний екскурс присутній тут не просто так. Трохи більше, ніж десятиліття незалежності – достатній термін, аби романтичний спогад про неї міцно осів у народній пам’яті, спонукаючи її носіїв як поминати словом славетне минуле, так і братися до діла. Приклад FLNC тут є ледь не найпоказовішим. Прапор організації, на якому зображений жахаючий ворогів профіль чорної голови з білою пов’язкою, свідчить про спадкоємність символів, адже саме цей сюжет був запозичений націоналістами з офіційної символіки все тієї ж Корсиканської республіки.

Бійці FLNC з прапором

Живуть символи – живе ідея. Свою ж ідею корсиканці вибудували довкола єдиного стрижня, яким стало національне самовизначення. В той час як майже повальним «трендом» повоєнного часу та 60-х років зокрема став лівий ухил у середовищі воєнізованих сепаратистських організацій, корсиканські нонконформісти від світу радикальної політики продовжували вперто стояти на своєму, не поступаючись пріоритетом національного над питаннями економічної організації суспільства.

Бійці FLNC у 70-тих

Буремні 60-і заклали підґрунтя подальшої логіки спротиву, яка невдовзі змусила французьку адміністрацію острова познайомитись із новою тактикою корсиканських націоналістів – терористичними актами. Франція самотужки підштовхувала гордовитих корсиканців до таких дій: поразка в Алжирі спричинила притік на Корсику французьких репатріантів із північноафриканських територій, яких приваблювали особливі преференції, надані урядом; окрім побільшання чужинців, немало галасу здійнялося довкола рішення президента де Голля про переніс на острів бази для ядерних випробувань, таке необачне рішення французької влади зустріло масовий спротив місцевого населення, і коли вже розлючений натовп надавав добрячих стусанів інженерам одного з об’єктів, уряд зрозумів – час згортати проект та поспішно евакуювати усіх причетних на материк; та врешті не оминув батьківщину Наполеона й всюдисущий вплив «червоного травня» 1968-го, який розбурхав уяву авантюрних сердець, котрі томилися у передчутті нових можливостей.

ARC

При корінні генеалогічного древа FLNC повинна бути викарбувана дата – 1967 рік. Саме тоді було створено Корсиканську регіональну дію (Action Regionaliste Corse), у функціонуванні якої вагому роль відігравали брати Симеоні, представники сімейства, яке відтоді й донині лишатиметься наскрізно присутнім в середовищі офіційного політикуму, що обстоює автономістські ідеї. Вищезгадана організація згодом була переформатована у Дію за оновлення Корсики (Actionpourle Renouveau de la Corse, ARC), з ім’ям якої й пов’язаний гучний старт підйому політичного насильства на острові.

Едмонд Сімеоні під час подій в Алерії
Брати Сімеоні

У 1975 році активісти ARC стали головними дійовими особами так званої «драми в Алерії». Та ця драма була забарвлена у кольори гротеску. 21 серпня група членів організації під керівництвом Едмона Симеоні захопила винний погріб одного з торговців-виноробів, алжирського француза, та висунула лозунг протидії чужорідній економічній експансії на Корсиці. Мова тут йшла про ті самі преференції, що надавались французам, нехтуючи при цьому корінними корсиканцями.

Боєць ARC в Алерії
Повстанці в Алерії

Достеменно невідомо, що стало причиною такої відповіді уряду, чи то одвічна французька слабкість перед вином, чи родинні зв’язки бідолахи винороба, але уряд із неабияким завзяттям підійшов до приборкання сміливців, задіявши в операції 1200 поліцейських, декілька одиниць бронетехніки та навіть гвинтокрили. Такі цифри роблять наявність втрат убитими лише зі сторони урядових сил ще більш дивовижними.

Боєць ARC та французький поліцейський в Алерії
БТРи поліції

Наскільки б чудернацьким не видавалось таке протистояння, та ці події стали воістину доленосними. Далеко не всіх влаштовувала перспектива помірятись силою із правоохоронною системою республіки, тож в рядах ARC відбувся розкол, одні продовжили стояти на автономістських позиціях, відкидаючи можливість силового протистояння – так оформився Союз корсиканського народу (Unione di u Populu Corsu), заснований Максимільяном Симеоні; інші ж, найрадикальніші елементи ARC, полинули назустріч політичному насильству та проголосили своєю метою боротьбу за незалежність від Франції, це і стало початком історії FLNC.

Корсиканці бунтують

Травневі нічні вибухи, якими відчайдухи з FLNC ознаменували свій вступ до світу жорстокої реальної політики, були тільки початком. Увесь 1976 рік був надзвичайно «продуктивним» для організації: у ніч на 17 липня терористи обстріляли будівлю жандармерії в муніципалітеті Агйоне, станом на вересень 1976 року ними було здійснено кілька замахів на вбивство вищих армійських чинів, а за події 7 вересня – коли група бійців викрала та замінувала літак Боїнг 707 в аеропорту Аяччо – FLNC міг би із легкістю претендувати на місце антагоніста у сценарії до якого-небудь голлівудського бойовику.

Прес-конференція FLNC

Основними об’єктами інтересу FLNC ставали об’єкти НАТО, дільниці поліції та жандармерії, будівлі банків та податкової поліції, багато атак концентрувалися на знищені власності іноземців. Націоналісти не обмежували поле бою територією Корсики, 1979-80 рокі були позначені рядом терактів у самому серці Франції, Парижі, де один за одним відбувались вибухи у банках, підриви автівок і збройні напади на жандармів.Та не офіційною владою єдиною. Відчайдухи з FLNC завдавали клопоту й місцевим лоялістам, котрі також подекуди не цуралися збройного протистояння прибічникам незалежності, як показав досвід боротьби зі Фронтом нової дії проти незалежності та автономії (Front d’action nouvelle contre l’Indépendance et l’Autonomie, FRANCIA).

Бійці FLNC

За більш як чотири десятиріччя існування FLNC організація пережила ряд розколів (на початку 2000-х організація розділилась на кілька груп: FLNC-UC, FLNC-1976 та FLNC-22 жовтня), декілька разів йшла на мирову з французьким урядом та припиняла активну діяльність, внаслідок поліцейських спецоперацій десятки бійців та прихильників було кинуто за ґрати, де ряду ув’язнених доводилось виборювати статус політичних, вдаючись до довгих та виснажливих голодовок. Кожне перемир’я з урядом завершувалось ще завзятішим підходом до справи та пробудженням ледь не спортивного інтересу до збільшення обсягів завданих збитків, так протягом однієї ночі 19 серпня 1982 року бійцями FLNC було здійснено 99 атак на урядові цілі. З діяльністю FLNC також пов’язують найгучнішу подію терористичної фази корсиканської боротьби засамовизначення –вбивство французького префекта Клода Ериньяка у 1998 році, хоча єдиний відомий загалу виконавець атентату Іван Колонна, якого наразі засуджено до довічного ув’язнення, був безпосереднім членом лише суміжних із FLNC націоналістичних груп.

Феномен корсиканського руху за самовизначення, включно із усіма різноманітними елементами, що його представляють, полягає у тому, що він поступово досягає своєї мети. Боротьба проти «дискримінаційної політики Франції» увінчувалась рядом успіхів – це й повернення корсиканської мови до обов’язкових освітніх програм та курс на налагодження діалогу з Парижем, котрий у підсумку привів до реалізації чаянь помірних корсиканських націоналістів та отримання фактичної автономії.

Бойове крило корсиканського націоналістичного руху ніяк не можна назвати абсолютно маргінальним у звичному сенсі слова, в цьому, напевно, і полягає успіх місцевої волі до збереження ідентичності. Адже французькому уряду доводиться стикатись не просто із ізольованими бойовиками, відірваними від суспільної думки, а радше із елементами, органічно вплетеними у патріархальні структури, характерні для Корсики, чим зумовлюються контакти з мафією –котра може дати фору навіть своїм славнозвісним сицилійським колегам – а відтак і безпосередні контакти з населенням. Тож матеріальний базис діяльності корсиканських націоналістів є напрочуд міцним – у кризові ж моменти завжди можна перестрахуватись та обкласти деяких підприємців «революційним податком».

Бійці FLNC біля могили побратима

Основні лінії сучасної корсиканської політики спрямовані на подальше розширення автономії острова, в рамках якої окремі сили, такі як FLNC просувають свою програму-мінімум, основне місце в якій відведене вимогам визнання корсиканців окремим народом у складі французької держави, що потребує від Парижа поступок у традиційному централізаторському підході до внутрішньої політики та внесення змін до конституції.

2014 та 2016 роки принесли чергові звістки про припинення вогню бійцями FLNC для забезпечення мирного корсикансько-французького діалогу. Та «більше ворогів – більше честі» подумали корсиканці й у тому ж таки 2016 році по-лицарськи попередили бойовиків Ісламської Держави, аби ті втримувалися від терактів на їх острові, погрожуючи страшною помстою у разі нехтування такою пропозицією. Побоювання відкриття сезону ісламістського терору не були безґрунтовними, адже на острові невпинно зростає кількість представників мусульманської общини, що викликає незадоволення не тільки у радикалів, але й у народних мас загалом.

Прес-конференція

Останні ж звістки про діяльність FLNC датуються квітнем 2019 року, коли бійці організації повернулись до тактики «закладена вибухівка – кращий спосіб викликати владу на діалог із Корсикою». В цей раз честь стати причиною нового витку політичного насильства випала президентові Франції Емманюелю Макрону, націоналісти з FLNC «відсвяткували» як день появи оголошення про близький візит лідера країни, так і готувались до безпосереднього приїзду Макрона. Це свідчить лише про те, що проблемі Корсики ще далеко до остаточного вирішення.

поділитись