аутсайдери фільм

Протистояння творців та корпорації в стрічці Джеймса Менголда «Форд проти Феррарі»

Режисер Джеймс Менголд на 2019 рік встиг попрацювати в різних жанрах: від байопіку про Джонні Кеша до переосмислення кіно коміксів в стрічці «Логан». Цього року він повернувся з новою картиною, що називається «Ford v Ferrari», яку в українському прокаті з невідомих причин назвали «Аутсайдери», що не дуже підходить цій стрічці.

Фільм заснований на історії реальної боротьби між командами Форда та Феррарі, пік якої як раз прийшовся на перегони Ле-Мана в 1966 році. Талановитий пілот Кен Майлз (Крістіан Бейл) переживає не найкращі часи. Хоча він у свої 45 років все ще виграє в перегонах, його родина опинилась на межі банкрутства. Тим часом не менш талановитий Керрол Шелбі (Метт Деймон) – на той момент єдиний американський перегонець, що вигравав в Ле-Мані – вже завершив свою кар’єру в перегонах і наразі займається конструюванням та продажом суперкарів. Шелбі отримує пропозицію від компанії Форд – створити команду, яка б змогла перемогти скудерію Феррарі, яка перемагала в Ле-Мані в останні п’ять років. Керрол звертається за допомогою до свого друга Майлза і разом їм потрібно зробити неможливе – за 90 днів створити команду, яка зможе перемогти Феррарі.

«Форд проти Феррарі» звісно ж понад усе буде цікавим для поціновувачів автоспорту і перегонів, але фільму є що запропонувати й звичайному глядачу, тому що, насправді, навіть оригінальна назва не дуже точно передає суть стрічки, адже всі події подані лише з американської перспективи, зокрема з точки зору Кена Майлза та Керрола Шелбі. Італійська сторона тут присутня лише як номінальний суперник, бо справжній конфлікт стрічки розповідає про протистояння двох енергійних і захоплених власною справою людей з корпорацією, що постійно заважає Майлзу і Шелбі на шляху досягнення головної мети – перемога команди Форд у 24 годинах Ле-Мана.

Особливо яскраво це показано на прикладі героя Крістіана Бейла, що в черговий раз феноменально трансформувався для цієї ролі, радикально скинувши вагу (попередня роль – віце-президент Дік Чейні у стрічці «Влада»). Кен Майлз – завзятий автогонщик, що не соромиться виражати свої думки і почуття прямо і чесно. Часом з ним дійсно важко співпрацювати, однак він є прикладом чоловіка, що є майстром свої справи, що передусім прагне перемагати в перегонах. Звісно для корпорації Форд такий гравець не є зручним: раптом «ляпне» щось не те на прес-конференції. Своєрідним містком між Майлзом і Фордом виступає Керрол Шелбі – і його драма не менш цікава, бо якщо Майлз в основному бореться з суперниками на трасі, то Шелбі вимушений воювати за власну справу в коридорах та кабінетах величезної корпорації. Всі ці конфлікти неминуче сплетуться у фіналі і призведуть до яскравих і по-справжньому драматичних подій.

Менголд не випадково більше фокусується на конфлікті одержимих творців з корпорацією, бо конфлікт цей є універсальним, і досить просто провести паралелі з кінобізнесом і долею самого режисера. В свій час режисер взявся зробити сольну стрічку про одного з героїв Людей-Ікс Росомаху. Перша спроба вийшла не дуже вдалою – Менголд так само воював зі студією за право вносити більше особистих режисерських рішень, в той час як студія хотіла щось більш «безпечне». Так перша стрічка про Росомаху виявилась не дуже вдалою і загалом невиразною на фоні численних екранізацій коміксів. Однак, коли режисер отримав повну свободу при роботі над «Логаном» – її чекав успіх як у глядачів так і у критиків. Ця історія не унікальна, адже тільки за останні п’ять років вона повторювалася з десяток разів. Саме тому нову стрічку Менголда, можна розглядати не тільки як цікаву історію на основі реальних подій, але і як висвітлювання універсального конфлікту з яким стикається творча людина в стінах великої корпорації.

Окрім цього, «Форд проти Феррарі» – це досить старомодний вид біографічних стрічок, наділений при цьому досить великим бюджетом в сто мільйонів доларів. І Менголд не витрачає ні копійки задарма – шістдесяті тут передані у всій своїй красі. Але найбільш видовищними в фільмі все ж є перегони – вони зняті надзвичайно динамічно і яскраво, так що аж перехоплює подих. І у Менголда хватає таланту і режисерської компетенції, щоб кожні перегони в фільмі були цікавими навіть необізнаному глядачеві.

Звісно ж важливе значення тут мають виконавці головних ролей Метт Деймон та Крістіан Бейл. Так, Бейл, як і завжди, розчиняється в ролі, і можливо тут він трохи не дотягується до своїх кращих ролей, але його робота в цій стрічці дуже переконлива. Метт Деймон же як завжди дуже добре вписується в ролі енергійних американців, таких собі «своїх хлопців», однак може показатись, що на фоні Бейла він дещо просідає. Але, насправді, це ілюзія. По-перше, Шелбі і Майлз досить різні герої, а по-друге, вони існують в дещо різних просторах. Там де Бейлу потрібно видавати експресію, Деймону потрібно однією емоцією передати непростий моральний вибір і виходить у нього дуже переконливо. Звісно ж слід згадати і про решту акторського складу. Особливо яскравими вийшли образи Трейсі Леттса в ролі Генрі Форда II та Ремо Джироне в ролі Енцо Феррарі, хоча в останнього не так вже і багато екранного часу.

Однак, Джеймсу Менголду все ж не вдалось створити ідеальну стрічку. Це дійсно дуже драйвове, емоційне і, навіть, смішне кіно, одна все ж є трохи затягнутим. «Форд проти Феррарі» має хронометраж в дві с половиною години, хоча, мабуть, хвилин двадцять з фільму можна було б вирізати. Особливо це стосується сімейної лінії Кена Майлза – звісно в форматі байопіку важко не втриматись, щоб вписати якусь особисту драму. Проте той же герой Деймона прекрасно існує в світі цієї стрічки і без якихось деталей особистого життя. Особливо яскраво це можна побачити в фіналі стрічки, яких у неї по суті цілих два: «гоночний» і «сімейний». І якщо «гоночний» фінал викликає саме ту емоцію, що потрібно, то «сімейний» на його фоні виявляється не настільки переконливим. Все ж таки «Форд проти Феррарі» це фільм про перегони та протистояння бездушній корпоративній машині, а не про сім’ю.

Але не дивлячись на деякі мінуси, нова стрічка Джеймса Менголда безперечно заслуговує на увагу. Це в рівноцінній мірі й розважальне, й авторське кіно, з видовищними та правдоподібними перегонами, вражаючими декораціями, і яскравими акторами в головних ролях. І це досить унікальне явище, адже в останні роки кінотеатри заполонили або дорогі блокбастери, або ж дешеві (в хорошому сенсі) авторські фільми. А от щось посередині поступово перекочує на стрімінгові сервіси.

«Форд проти Феррарі» – це як раз той посередній варіант, що може порадувати конфліктом і хорошою драмою, а також розважити шаленими перегонами. І якщо ви шукали щось подібне подивитись на великому екрані – це кіно для вас. 

Автор: Кирило Пищиков