Хуго Сімберг

Символізм полотен Хуго Сімберга

Символ, алегорія та метафора стають головним засобом художнього втілення дійсності у мистецтві 19-20 століття. Художня мова набуває нових сенсів, відкриваючи для глядача широкий варіативний ряд сприйняття та трактування.

Автор втілює свої ідеї майже незрозумілими для глядача образами, дбайливо пояснюючи або ж навмисно лишаючи таємницею істинні значення сюжетів, дозволяючи допитливому розуму створювати власні здогадки та припущення.

Символізм у живописі проглядається не лише за вибором сюжетів, символом є і колір, і композиція і світлотіньові відношення. Дедалі частіше на полотнах починають з’являтися хтонічні та потойбічні істоти, образи, що раніше розглядалися нами, як містифіковані, стають ближчими.

Фінський символізм представлений світові здебільшого, завдяки роботам Хуго Сімберга, учня Акселі Ґаллен-Каллела.

Його твори не лише яскравий та характерний прилад символічності, але й пронизані духом народного епосу та культури Фінляндії.

Хуго Сімберг народився 24 липня 1873 року у великій сім’ї військовослужбовця. Навчання Сімберг проходив у художній школі фінського художнього об’єднання, де його викладачем була Хелена Шерфбек. Згодом Сімберг вирішує самостійно зайнятися власною освітою і йде на навчання до Акселі Ґаллен-Каллела.

Головними героями полотен видатного фінського символіста є чорти, янголи, життя та смерть. Доволі часто вони зображені у дитячому тілі. Так, наприклад, одне з найвідоміших полотен Сімберга «Поранений янгол» зображує двох дітей, котрі несуть пораненого янгола, що теж втілений в образі дитини.

Поранений янгол є символом слабкості та вразливості. На білосніжних крилах тонким струмком стікає кров, а очі зав’язані білою стрічкою. На противагу вразливому тілу маленької дівчинки, що втілює образ янгола, два хлопчики, котрі несуть її, зображені у темному одязі та грубих черевиках. Погляд одного з хлопчиків спрямований на глядача, в його пронизливі очі вглядаються у душу ніби ставлять питання: «За що?».

Нам невідомо, що трапилося, ми ніби стаємо випадковими свідками трагедії, але при цьому відчуваємо, що частково несемо відповідальність за неї. Сам Сімберг замовчував істинне символічне значення полотна, лишаючи поле для здогадок мистецтвознавців та пересічних глядачів.

Для Сімберга це полотно стає своєрідним поверненням до життя. Восени 1902 року художник потрапляє до лікарні у Гельсінкі через нервовий зрив, в якій лікується до весни 1903 року. Майже одразу після виходу з лікарні Сімберг напише цю картину.

Пейзаж, що зображений на полотні має доволі реальне походження. Це парк Еляйнтарха у Гельсінкі, де Сімберг проводить багато часу за замальовками та фотографією. Достатньо символічним є те, що дорога, якою прямують головні герої полотна, веде до школи для сліпих дівчат та інтернату для інвалідів.

«Поранений янгол» – полотно, що стало символом дитячої вразливості, вважається культовим в історії європейського мистецтва.

Не виключають, що на створення даного полотна Сімберга надихнули також подорожі у період 1896-1897 років, під час яких він ближче познайомився з творчістю прерафаелітів та полотнами митців Північного Відродження. Художні засоби, що їх використовує Сімберг, є своєрідним посиланням на Рафаеля та Ренесанс в цілому.

«Сад смерті» одна з небагатьох символічних картин Сімберга, котра була представлена разом з невеликим роз’ясненням до сюжету. Загалом, даний сюжет з’являвся багато разів на етюдах та начерках. На одному з ескізів Сімберг написав: «Місце, де мерці потрапляють до раю».

Сюжет картини – протиставлення скелетів у чорних одежах до елегантних та крихких квітів. Варто зазначити, що квіти зображенні на полотні не схожими на справжні, це ніби тропічні або казкові сорти, за якими бережно доглядають передвісники смерті.

Ми звикли бачити смерть як лихо, що неминуче отримає твою душу. Страшні мерці у довгих темних одежах, чиї кістляві пальці протягують до тебе липке відчуття жаху. Сімберг змушує нас подивитися на це з іншої сторони. Якщо ти в будь-якому випадку не зможеш завадити смерті, можливо краще буде сприймати її інакше.

На картині Сімберга смерть постає як істота, що здатна на турботу та співчуття. Сімберг показує нам, що смерть обов’язково станеться з кожним, але не варто боятися, адже про ваші душі будуть піклуватися.

Мова, якою розмовляє Сімберг через свої полотна навмисно спрощена, не перевантажена зайвими деталями і розкриває нам лише найважливіші аспекти. Сімберг створює багато варіантів полотна у різних техніках. Один з варіантів – фреска, що знаходяться у соборі Тампере.

Творчість Сімберга – своєрідний відхід від традиційної академічної школи, ранні роботи Сімберга мають дещо спільне з ілюстраціями до середньовічних рукописів, спрощена форма, доволі чіткий та обмежений колорит.

Окрім живопису, Сімберг займається фотографією. Нерідко його знімки ставали ескізами для майбутніх полотен. Так він багато часу провів у саду Еляйнтарха, де робив знімки ландшафту та дитячих ігор, котрі стали згодом частиною полотна «Поранений янгол».

З 1910 року Сімберг відходить від живопису, нині відомо дуже мало робіт створених у цей період, здебільшого збереглися графічні роботи.

Для культури Фінляндії Хуго Сімберг є однією з найбільших постатей, що вивела фінський символізм на новий рівень. Звісно, його полотно «Поранений янгол» є візитівкою мистецтва Фінляндії.

У 1977 році про Хуго Сімберга було знято фільм під назвою «Нічний мороз». А також фінський актор та режисер створив моноспектакль «Крила Хуго Сімберга».

Хуго Сімберг лишав нерозкритими таємні послання своїх творів, даючи змогу глядачеві особисто відкривати для себе нові сенси. Але єдине лишається зрозумілим з будь-яких обставин: Хуго Сімберг показував нам інший світ, де не варто боятися смерті, де янголи та чорти існують поміж звичайних людей.

Автор: Анна Збаражська

поділитись