Les Fleurs du Ma

Les Fleurs du Mal: візуальне оформлення

Пролий отруту нам, в ній радість нам світає.

Наш мозок спалено, жадоба серце рве

Пірнуть в бездонний глиб (пекельних мук чи раю?),

У глиб НЕЗНАНОГО, щоб віднайти НОВЕ.

Шарль Бодлер

Часом, візуальне оформлення до книги стає окремим елементом, самостійним витвором мистецтва, що може розглядатися поза літературної основи. Проте, підкріплені змістом літературного твору, ілюстрації набувають ще більш широкого та змістовного значення, вибудовуючи власну схему взаємодії з глядачем. Оформленням збірки «Квіти Зла» Шарля Бодлера займалися такі відомі митці як Оділон Редон, Карлос Швабе та Карло Форнеті. Розглядаючи їх ілюстрації, ми зустрічаємося з проблематикою суб’єктивного сприйняття: більшість людей має власні естетичні уподобання, що впливають на їх вибір. Проте, оцінюючи об’єктивно, з впевненістю можна назвати оформлення «Квітів Зла» однією з найбільш влучно та естетично оформлених збірок, що й надалі слугуватимуть прикладом досконалого візуального оформлення.

Збірка «Квіти Зла» вперше вийшла друком 1857 року, ставши новим словом у становленні символізму французькій поезії, вона сколихнула суспільство своєю відвертістю та інтимністю. Частина тиражу була арештована, а сам Бодлер був звинувачений у приниженні суспільної моралі, оштрафований, та вимушений прибрати шість найбільш непристойних поезій.

Структура твору складається з шести частин, що мають метафоричні назви: Сплін та Ідеал, Парижські картини, Вино, Заколот, Квіти Зла та Смерть.

«Во времена, когда литература уверяла, что вся боль жизни – лишь от несчастной любви, измены и ревности, Бодлер презрел эти детские объяснения, нашел язвы куда более глубокие, мучительные, страшные и показал, как пресыщенность, разочарование и гордость в подверженных распаду душах превращают действительность – в пытку, прошлое – в мерзость, будущее – в мрак и безнадежность».
Ж-К. Гюїсманс

Власне, такий твір був вартий кращого візуального оформлення. Тож знайомившись з забороненою збіркою майстри вже вбачали свої ідеї що до оформлення. Література, що викликала у суспільства таку бурю емоцій було варта ілюстрацій, що підкреслить настрої збірки.
Візуальним оформленням зайнялися як профільні ілюстратори, так і відомі свого часу живописці та графіки.

Видання 1900 року було оформлене французьким художником швейцарського походження Карлосом Швабе, якого мистецтвознавці відносять до одного з засновників стилю модерн. Його творчість впізнавана типовими для стилю модерн орнаментальними рішеннями, використанням флористичних мотивів та натуралістичним зображенням фігур на декоративному тлі. Однією з найбільш відомих ілюстрацій до збірки Шарля Бодлера є ілюстрація під назвою «Spleen et Ideal» , яка стала настільки популярною, що художник був вимушений повторити ілюстрацію у техніці акварельного та олійного живопису.

Сплін та ідеал стали ілюстрацією до однойменного циклу, найбільшого у збірці. Назва циклу акцентує увагу на головній проблематиці: несумісність дійсності та ідеалу. Страшна боротьба, що відбувається у людських душах, в муках сумнівів та постійній спокусі, у гріховності та покаянні. Остання глава циклу завершується трясовиною з якої не може виплутатися душа героя і вимушена страждати у печалі та спліні.

Оділон Редон, відомий французький художник, один з основоположників символізму та засновник «Суспільства незалежних художників» . Мистецтвознавцями прийнято поділяти творчий шлях Редона на два періоди : кольоровий та чорний. Власне, більшість людей вважає творчість Редона лякаючою та хтонічною: на його полотнах ніби оживають страхи дитинства, істоти з нічних кошмарів. Проте, важко знайти митця з настільки варіативним творчим шляхом: ознайомившись з картинами не важко помітити різкий перехід від чорного до кольорового періоду, що надзвичайно різняться між собою за настроєм, проте зберігають Редонівську унікальність.

Сам художник називав свої роботи чорного періоду «чернотами» (Le noirs) не заперечуючи їх лякаючий вплив на людину.

«Чорне народжується в найпотаємніших глибинах душі».

І якщо картини з кольорового періоду не здаються нічим моторошним, то черноти викликають відчуття липкого жаху та спустошення. Роботи Редона важко назвати ілюстраціями до збірки, це скоріше пояснення, інтерпретації як сам назвав їх художник. 9 невеликих малюнків вийшли у світ 1890 року у Бельгії, і були представлені на виставці групи 20 у лютому 1890 року.

В період створення «чернот» Редон захоплений людськими страхами, працює здебільшого у техніках друкованої графіки та м’яким матеріалом. Однак, чорний період творчості Оділона Редона мав своє завершення, на зміну йому прийшов зовсім інший, кольоровий період.

«Я понял, что, постепенно разматываясь, лента жизни дарит нам не только печаль, но и радость. Если творчество художника — это песнь о его жизни, то, помимо печальных черно-белых нот, в ней должны звучать хотя бы отдельные красочные ноты радости».

Кало Фарнеті, італьський художник, що створив ілюстрації до видання збірки Шарля Бодлера 1935 року. Це були останні з найбільш вагомих творчих робіт Фарнеті у книжковій графіці. Працюючи переважно у важкій техніці меццо-тінто він створив ілюстрації також і до творів Еміль Золя та Едгара Алана По.

Суб’єктивне розуміння та особливості смаку все ж відіграють важливу роль у сприйнятті художніх творів. Маючи широкий вибір ілюстрацій та варіантів візуального оформлення, читачу надається можливість обирати видання за його смаком та особистими уподобаннями. Проте, існують твори, що безсумнівно мають велику мистецьку цінність і по за сприйняттям літературного твору.

Зараз книжкова ілюстрації здебільшого має розважальний характер, має оповідати та допомагати читачеві у сприйнятті, існує в якості підтримки літературного твору. Проте, істинне призначення книжкового оформлення не лише у естетизації видання. Розглядаючи доволі суб’єктивні та індивідуальні способи трактування твору художником, глядач також налаштовує своє сприйняття. Окрім оповідного характеру кожним художником закладається в ілюстрації і його власне бачення та сприйняття, яким ділиться майстер з глядачем.