Говард Філіпс Лавкрафт: Злочин століття


Король жанрів містики та жахів, Говард Філіпс Лавкрафт, як виявилось, публікувався не лише як автор художніх творів. Зокрема, політична публіцистика письменника регулярно з’являлась в американському виданні «The Conservative». Пропонуємо вашій увазі переклад тексту, в якому Лавкрафт маніфестує власну візію Першої світової війни.
Ця нинішня європейська війна, що відбувається в епоху істеричної сентиментальності та зіпсованих політичних доктрин, викликала у прихильників кожної сторони, що воює, безпрецедентний потік нерозбірливих ​​осуджень.
Фемінний ідеаліст, наполовину пробудившись від свого «рожевого бачення» всесвітнього братерства, верещить про взаємну різанину своїх ближніх або виділяє окремі акти жорстокості та зради в якості об’єктів своєї благої люті; а нестабільний соціаліст, наповнений фальшивими уявленнями про рівність і демократію, безуспішно противиться жорстоким системам влади, які жертвують миролюбним селянством заради жадібності та амбіцій своїх войовничих панів.
Однак, тверезий філософ сприймає війну як найбільш природній та абсолютно неминучий феномен. Хоча він усвідомлює, що маси людства повинні залишатися об’єктом волі домінуючої аристократії, доки існує сучасна структура людського мозку, він, тим не менше, може знайти в колосальному конфлікті достатню причину для глибокого жалю та найбільшого занепокоєння. Високо над такими національними злочинами, як сербські змови проти Австрії1, або німецьке нехтування бельгійським нейтралітетом, високо над такими сумними речами, як знищення невинних людей та власності, маячить найбільший з усіх злочинів, злочин не лише проти звичайної моралі, а проти самої Природи: осквернення раси.
У неприродному расовому союзі різних ворогуючих сил ми вбачаємо виклик антропологічним принципам, що не може не зашкодити світу майбутнього.
Те, що збереження цивілізації сьогодні спирається на величному тевтонському корінні, що однаково представлене двома амбітними суперниками – Англією та Німеччиною, так само як Австрією, Скандинавією, Швейцарією, Голландією та Бельгією – є фактом настільки ж беззаперечним, наскільки інтенсивно він оскаржується. Тевтон – вершина еволюції. Щоб ми могли розумно розглянути його місце в історії, ми повинні відкинути популярну термінологію, яка б плутала назви «Тевтон» і «Німець», і розглядати його не на національному, а на расовому рівні, ідентифікуючи його фундаментальне коріння з високим, блідим, блакитнооким, світловолосим, довгоголовим «ксантохроєм» (як це описано у Гакслі2), серед якого виник клас мов, які ми називаємо «Тевтонськими», і які сьогодні складають більшість тевтонськомовного населення нашої земної кулі.
Хоча деякі етнологи заявляли, що Тевтон є єдиним істинним Арійцем і що мови та інститути інших номінально Арійських рас були виведені виключно з його вищої мови та звичаїв; все ж таки нам не потрібно приймати цю сміливу теорію, щоб оцінити його величезну перевагу над рештою людства.
Відстежуючи кар’єру Тевтона через середньовічну та модернову історію, ми не можемо знайти можливого виправдання для заперечення його фактичного біологічного панування. В сильно відокремлених місцевостях та за різноманітних умов його вроджені расові якості допомогли досягти йому переваги. Немає жодної гілки сучасної цивілізації, яка б не була його творінням. Коли влада Римської Імперії занепадала, Тевтон приніс в Італію, Галію та Іспанію відновлюючі елементи, які врятували ці країни від повного знищення. Хоча в наш час ці якості переважно втрачаються в змішаному населенні, Тевтонці є істинними засновниками всіх так званих латинських держав. Політична і соціальна життєва сила втекла від старих жителів, Тевтон був єдиним конструктивним творцем. Після того, як місцеві елементи поглинули тевтонських загарбників, латинські цивілізації сильно занепали, так що сьогоднішні Франція, Італія та Іспанія несуть усі ознаки національного виродження.
В тих місцях, де населення переважно тевтонське, ми бачимо яскраве підтвердження якостей цієї раси. Англія та Німеччина – це верховні світові імперії, в той час як змужнілі чесноти бельгійців останнім часом демонструвались так, що вічно житимуть у піснях та історії. Швейцарія та Голландія є справжніми синонімами слова «свобода». Скандинави увіковічнені подвигами вікінгів і норманів, чиї завоювання над людиною та Природою простяглися від висушених сонцем берегів Сицилії до льодових пустель Гренландії, навіть досягаючи нашого власного далекого Вайнленда через море. Історія Сполучених Штатів є одним довгим панегіриком Тевтону і продовжуватиме бути ним, якщо дегенеративну імміграцію буде вчасно стримано для збереження первозданного характеру населення.
Тевтонський розум майстерний, поміркований і справедливий. Жодна інша раса не показала рівної йому здібності в самоуправлінні. Важливим фактом є те, що жоден квадратний дюйм тевтонської території не управляється ніким, окрім її власних жителів.
Поділ такого прекрасного роду попри його волю, кожна представницька фракція, що об’єднується з чужинцями, – все це злочин, настільки страхітливий, що світ цілком може жахнутися. Німеччина, і це правда, володіла певним визнанням цивілізаційної місії Тевтона, але дозволила своїй заздрості Англії завоювати свій інтелектуальний ентузіазм та підірвати расу в ганебній і непотрібній війні.
Англійці та німці – це кровні брати, що походять від тих же суворих предків, що поклонялися Вотану, благословенні тими самими сильними чеснотами і запалені такими ж шляхетними амбіціями. У світі різноманітних та ворожих рас спільна місія цих мужніх чоловіків полягає в об’єднанні і співпраці з їхніми побратимами-тевтонцями для захисту цивілізації від атак усіх інших. Є робота, яка повинна бути виконаною Тевтоном. Як цілісність, Тевтон повинен своєчасно та послідовно задавити зростаючу силу слов’ян та монголів, зберігаючи для Європи та Америки славну культуру, яку він розвинув.
Тому ми маємо менше причин плакати через існування чи причини цієї колосальної боротьби, ніж через її неприродній і братовбивчий характер; через самознищення єдиної могутньої гілки людства, від якої залежить майбутній добробут світу.
Говард Філіпс Лавкрафт
Вперше опубліковано в журналі «The Conservative» за квітень 1915 р.

Переклад: Юлія Федосюк

Примітки перекладача:
1. Мається на увазі вбивство австро-угорського ерцгерцога Франца Фердинанда сербом Гаврилом Принципом, що стало поштовхом для початку Першої світової війни.
2. Томас Генрі Гакслі – англійський натураліст, природознавець та зоолог. Автор теорії порівняльної антропології, що розділяла людські раси на ксантохроїв, автралоїдів, негроїдів та монголоїдів.