Марк Шагал. Історія кохання

Дивовижних історій кохання серед митців більш ніж достатньо. Палкі та згубні відносини Пікассо та його жінок, ексцентричне й беззаперечне кохання Гали та Сальвадора Далі, та, певно, Марк Шагал — один з найбільш романтичних митців. Він присвячував своїй дружині безліч полотен, віршів та після її смерті написав цілу книгу про кохану Беллу Розенфельд.

«Якби я, дорога Белла, писав би листи, як справжній письменник — я б тоді безумовно їх малював. Я соромлюся слів. Кожного разу повинен їх виправляти. Але душа вимагає писати тобі, щоб ти мені відповіла і писала про все, про все … ».

Белла та Марк Шагал разом прожили більше 30-ти років. Познайомились у рідному місті Вітебськ у 1909 році: Беллі було 19, Марку — 22. Зустріч відбулася у домі їх знайомої, і саме ця зустріч визначила наступні три десятиліття.

«Наче ми давним-давно знайомі, і вона знає про мене все: моє дитинство, моє теперішнє життя, і що зі мною буде; як ніби завжди спостерігала за мною, була десь поруч, хоча я бачив її вперше. І я зрозумів — це моя дружина»

Вона стала його дружиною через 6 років, 25-го липня 1915 року. І хоча родини молодих були проти такого союзу, ніхто не міг стати на заваді. Шагал довгий час вагався з одруженням, постійно відкладаючи, та все ж весілля відбулося. 

Марк та Белла знаходились у статусі наречених близько 5 років, довгий час перед весіллям провели окремо один від одного, у різних країнах, але постійно думаючи один про одного. 

Намагаючись відкласти весілля, Марк відправляється до Санкт-Петербурга, а згодом до Парижу, де остаточно формується його стилістика. Белла повертається до навчання, відвідує акторські курси Станіславського у Москві. 

Та довше витримувати розлуку Марк та Белла не змогли, до того ж події 1914 року змусили Марка повернутися на батьківщину. Через рік вони одружуються, а ще через рік народилась їх єдина донька Іда.

Жена
Ты волосы свои несешь
навстречу мне, и я, почуя
твой взгляд и трепет, тела дрожь,
тебя опять спросить хочу я:
где давние мои цветы
под хулой свадебной, далекой?
Я помню: ночь, и рядом ты,
и в первый раз к тебе прилег я,
и погасили мы Луну,
и свечек пламя заструилось,
и лишь к тебе моя стремилась
любовь, тебя избрав одну.
И стала ты женой моей
на годы долгие. Сладчайшей.
Дочь подарила — дар редчайший
в наиторжественный из дней…
Благодарю, Г-сподь высот,
Тебя за день, за месяц тот.

Марк Шагал

Перші роки сімейного життя даються важко, але подружжя витримує усі випробування долі. Шагал відкриває власну Школу мистецтв у рідному Вітебську. Та Марк мріє про Париж, адже на батьківщині його мистецтво не сприймають. До Франції подружжя відправляється лише у 1923 році. До цього часу вони переживають злидні, від’їзд до Москви, сварку Шагала та Малевича.

Але дочекавшись від’їзду до такого рідного для Шагала Парижу, подружжя забуває про всі негаразди. Шагал отримує безліч замовлень, захоплюється ілюстрацією. Справи, здається, налагоджуються, а поряд кохана дружина та донька.

Та у 1941 році, на початку Другої світової війни Шагал разом з сім’єю емігрують до США. Тут Шагал працює у майстерні сина Матісса, займається декораціями і все ж мріє про повернення до Парижу. Після того як у 1944 році Париж звільнено, сім’я Шагалів поспішно збирає речі, аби повернутися. Радість від скорого переїзду різко обірвалась хворобою Белли.

«Коли Белла пішла з життя 2 вересня 1944 року о шостій годині вечора, гримнула грозова буря і безперервний дощ вилився на землю. В очах моїх потемніло … ».

Шагал довгий час не міг оговтатись від втрати. Дев’ять місяців він не торкався полотен і ніщо не могло його втішити.

Пам’ять про кохання до Белли буде жити у ньому вічно. І хоч у житті Шагала ще будуть жінки після смерті коханої Белли, та все ж вона назавжди лишилась його музою. Сотні портретів, тисячі віршів та книга в пам’ять про кохану залишиться доказом беззаперечного кохання Марка Шагала.

Автор: Анна Збаражська

поділитись