Націоналістична публіцистика Мірча Еліаде: Нова легіонерська аристократія

Вашій увазі український переклад статті румунського історика релігії Мірчі Еліаде в часи його участі в легіонерському рухові. Залізна Ґвардія мала декілька друкованих видань, “Vremea” та “Buna Vestire”, саме в них у 1930-их друкувався молодий релігієзнавець.

Ми є щасливими сучасниками найважливішої трансформації, яку коли-небудь бачила сучасна Румунія: формування нової аристократії. Завдяки чудесам жертовності, ентузіазму та творчої волі, легіонерська молодь заклала основи румунської еліти, яка має на меті зміну сенсу історії нашого народу.

Нашу стару аристократію, міцно пов’язану з ґрунтом та селянською цивілізацією, підірвала низка нещасливих володарів, чиє правління завершилося під ярмом фанаріотів (1). Деякі з непокірних «шляхетських родів» вижили, але вони не брали участь у відновленні на початку ХІХ століття. Місце румунської еліти в ті величні часи зайняла інша аристократія. Наскільки сумнівним не було б походження цієї аристократії, вона змогла дати сучасній Румунії кілька видатних персон та гучних гасел. Однак, вона ніколи не зможе сформувати справжню аристократичну традицію.

Корнеліу Зеля Кодряну (справа)

Погляньмо що нас оточує. Ми лишилися віч-на-віч із чистою селянською молоддю. При цьому всі комплекси неповноцінності, що тиснули на селянство, згинули.

Перед нами фермерський син – відважний, із піднятим догори чолом, байдужий до смерті коханець свободи. Нова людина, котра, перш як навчитися служінню, знайшла також і власну волю, власну долю.

Дисципліна та послух допомогли їй віднайти нову честь та безмежну впевненість у собі, у своєму лідері та величній долі своєї нації.
Першою ознакою аристократії є байдужість до наклепів, атак, критики та змов. Подивіться на них: ким би вони не були – робітниками на фабриці, учнями чи стажерами, вченими чи «неграмотними» – легіонери виказують вражаючу байдужість до всіх тих дурниць і наклепів, з якими їм доводиться зіштовхуватися.

Легіонери відчувають себе настільки чужими цьому гнилому та смішному світу, що ніякій язві та отруті звідси не вдасться хоча б на мить прикувати їх увагу. Яка чарівна форма презирства! Ця аристократична байдужість вбиває швидше і ефективніше за інвективи чи сарказм. Кмітливі балакуни відчувають себе розбитими перед обличчям цього чоловічого спокою, який не зможе порушити ні демократична, ні марксистська зброя. Іноді в очах легіонерів можна помітити сум та жалість у стосунку до цих безсилих ворогів, що виступають проти героїзму та щирості – лестощів, наклепу, змов.

Другою характерною рисою аристократії є впевненість у людині, у природному відборі, що проходить лише в боротьбі. Легіонерський рух відновив радість та педагогічну цінність боротьби з відкритим обличчям, чесної боротьби. Навіть смертельні вороги Легіону змушені визнати зміни, викликані цим революційним румунським рухом: нормалізацію боротьби. Керівники Легіонерського руху заздалегідь оголошують: коли, з ким і за яких умов вестимуть боротьбу.

Поліцейські стратегії, секретні розвідки зникли з політичного життя Румунії. Це схоже на те, як Махатма Ганді змусив по-іншому працювати тисячі секретних агентів служби розвідки в Індії, оприлюднивши за тиждень до запланованої дати деталі нападів на англійський уряд. Ця fair-play, чесна гра, що завоювала симпатію всього англійського народу, повністю змінила стиль тактики та стратегію поліції в Індії. Для того, щоб дістати будь-яку «секретну» інформацію англійцям запропонували відкрито звертатися до повстанського руху…

Заохочення мужності та бойового духу – європейських аристократичних цінностей – призводить до іншої трансформації в душі румунської молоді. Воно призводить до усвідомлення історичної місії, відчуття, що ми прийшли в цей світ задля здійснення неповторної в історії народу революції. Легіонер не живе сьогоднішнім днем. Його життя має більш точний і високий зміст: християнська революція, спасіння румунської нації. Героїзм та святість – найвищі цінності, в які вірить сьогоднішня молодь. Я уже багато разів писав про дух християнської революції, що реалізується в Залізній Гвардії, і тепер я дозволив собі зупинитися лише на героїчних, аристократичних цінностях, які культивує Легіон. Усвідомлення власної історичної місії завжди було характерним для будь-якої аристократії.

Прямі спадкоємці тих, хто мечем творив геній Європи, завжди відчували себе носіями місії. Навіть коли їх нащадки стали блідими, безплідними, виродженими – їх стомлена душа берегла цей дух, а плоть пишалася спогадами про гідність, яку не згубили ні гріхи, ні слабкості.

На місце аристократії крові Легіон ставить нову аристократію: духу. Замість еліти, що мала свої права – поруч з чеснотами та безсоромними гріхами – народжується нова еліта, вона завойовує волю, навчаючись помирати та жертвувати собою.

І завдяки новій легіонерській аристократії, що народжується сьогодні, пробуджується румунське середньовіччя: усвідомлення історичної місії, честі, мужності, презирство та байдужість до безпорадних, зрадників та балакунів. 

Примітки:
1. Саме з грецьких фанаріотів османи набирали наглядачів над завойованими дунайськими провінціями, Молдовою та Валахією.

Мірча Еліаде, газета «Vremea», за 23 січня 1938

Переклад із румунської підготував Сергій Заїковський
Переклад здійснено спеціально для літературного клубу «Пломінь»