Дзеркальність міфу про Діоніса

Дзеркальність міфу про Діоніса

«Дионис! На щите золоченом
Блеклых змей голубая борьба,
И рыдает разорванным стоном
Устремленная в небо труба…»


Е.Багрицький

Сілен і Діоніс (римська копія з оригінала IV ст. до н.е.). Ватикан, Музей К’ярамонті

Ім’я Діоніса вигукується як претензія на екстаз і шаленство, пронизуючи собою європейське мистецтво. Існує безліч варіантів міфу про його переродження та перетворення, – прийдешній із Фракії бог впізнається у міфах про Нарциса та Персея, і водночас, може бути вбитим своїм же втіленням. Діоніс відображений у дзеркалі, що піднесли йому титани,  так він втратив своє тіло, проте, зумів роздивитися власне безсмертя. Тіло бога збережене тільки у відображеннях, тож, його відбитки закарбовані серед плетива міфів.

Дзеркальність міфу про Діоніса підтверджується і в містеріальних практиках. Ритуальне уславлення бога, за словами поета Фірміка Матерна, обов’язково відтворювало все, що «робило і відчувало дитя в момент смерті».

Олімпіодор пише, що Діоніс, побачивши своє відображення у дзеркалі, «пішов за ним і таким розчленувався. Аполлон же збирає і звеличує його, оскільки сам він є богом, який очищує, і є воістину рятівником Діоніса». Відображення стало тим, що засвідчило цілісність божественного образу, закарбувало його і розкрило можливість метаморфоз та перевертництва:

Мікеланджело Мерізі да Караваджо, «Нарцис біля струмка»

 «Белым медом измазав лик злоковарный, Титаны,…
Тартарийским ножом младенца в куски истерзали:
В зеркало детка смотрелась любуясь своим отраженьем.»

Цей міф пояснює діяння Діоніса як творця, що жертвує собою задля побудови всесвітнього порядку, космосу. Він розколюється на численні відображення, і першопочаткова форма втрачає свою цілісність. Побачене богом відображення у дзеркалі акумулює його як деміурга. Саме Гефест виробив це дзеркало, у якому Діоніс роздивиться себе і впізнає як творця. Образ дзеркала вже є неоднозначним, адже, по-перше, може бути символом розчинення Діоніса у відображенні світу та власному відображенні, коли його шматували титани. По-друге, збереження божественної цілісності в кожній частині розірваного на частини бога.  Навіть міф про Нарциса часто розглядають як «інвертований варіант діонісійської міфологеми». У цьому випадку відображення так само веде до погибелі, переходу до іншої тілесної форми, і що важливо, її втрати. Хвиля на поверхні води має значення сліду ножа на тілі Загрея та тріщини на поверхні дзеркала.

Дзеркало у міфі про Діоніса набуває медіального значення. В одному з варіантів міфу про Діоніса сам бог постає «дзеркалом усіх дзеркал». С.С.Авєринцев вказує, що Діоніс в описах Нонна Панополіанського є богом-привидом, віддзеркаленням, двійником: «За версією, прийнятою Нонном, Діоніс перевтілювався тричі – як Загрей, як Діоніс і як Іакх, – причому перше втілення було водночас перевтіленням Зевса».

Карл Брюллов, «Нарцис, що дивиться у воду»

Таким чином, ми маємо справу з системою двійників та відображень, тобто, з подвоєнням сенсу. Тканину діонісійської містерії складали ритуали, пов’язані з вдивлянням у дзеркальну поверхню. Саме відображення має значення найяскравішого афекту – бачення себе з іншого, божественного боку. Після цієї практики вже стає зрозуміло, чи витримає людина свого містичного двійника, чи захлинеться жахом.

Нонн у «Діяннях Діоніса» часто вживає слова «відображення», «віддзеркалення» та інші синоніми, і стає зрозуміло, що в контексті міфу про Діоніса відображення несе більшу онтологічну значимість, ніж метаморфози і перевертництво.

Діоніс верхи на пантері. мозаїка.бл. 120-80 рр. до н.е. Делос, Дім масок.

У міфі про Персея дзеркальність наскрізно діонісійська: герой знищує Горгону з убивчим поглядом, дивлячись на її відображення у щиті Афіни. Дзеркало для Персея має значення медіуму між смертним і смертоносним, не даючи захлинутися жахом від зустрічі з хтонічним. Згадується схожий сюжет, що оповідає про обезголовлення Тритона ваканками, які супроводжували «грайливого бога». За більш пізньою версією голову Тритону відсікає сам Діоніс. Міф про Персея часто вважається варіантом міфу про Діоніса, і навіть факт того, що Персей обезголовлює самого бога, вписується до логіки діонісійства, підкреслюючи його здатність до перевертництва. Діоніс представлений у різних образах, не маючи одного постійного. Він може перетворюватися, і навіть бути вбитим своїм двійником, але всі ці маніпуляції зі смертю незворотньо ведуть до нового переродження.

П.П.Рубенс, «Персей і Андромеда»

Голову Діоніса, що впала до озера Лерни, дістають вакханки, підносячи її до сонячного світла. Вода і є величезним дзеркалом, у якому знову і знову потопає відображення Діоніса, але з нього ж одвічно повертається до радісного безсмертя.

Автор: Діана Шестакова