Сучасна художня освіта

Сучасна художня освіта: проблеми та актуальність

Говорячи про сучасну художню освіту виникає безліч питань: чи потрібна класична школа для сучасного митця, актуальність та необхідність такої професії як художник та якість художньої освіти в Україні сьогодні. Єдиної думки з приводу цих питань не існує, адже не завжди у розуміння художньої освіти вкладаються усі аспекти. Художня освіта – це не лише необхідні практичні навички, але й багаж теоретичних знань. Нині багато хто нехтує цими знаннями, попри їх необхідність.

Національна академія образотворчого мистецтва та архітектури вважається найкращим художнім вищим навчальним закладом в Україні, з класичною академічною школою. Проте чи дійсно це найкраще, що може нам запропонувати сучасна художня освіта?

художня освіта

Кожний семестр, звітуючи про досягнення та здобуті нові знання, студенти академії не лише проводять безсонні ночі готуючи все, що не встигли за рік, але й готують експозицію з навчальних постановок та творчих робіт. Для кафедри, для себе і звісно для тих людей, хто матиме бажання зайти та побачити  всю кухню митців.

В цей навчальний період в академії панує безлад та істеричні настрої, загалом, як і завжди. Річ у тому, що зайшовши в академію вперше, важко повірити, що то є навчальний заклад. Не так давно, ректор академій (звісно ж заслужений художник та член спілки) Чебикін А.В. гарно висловився про весь той безлад, що панує у приміщенні вищого закладу, прикрасивши його висловом «творча атмосфера», гарна спроба все естетизувати.

Та є речі, що важко не лише естетично оформити, але й осягнути. І хоча кожен рік студенти намагаються прикрити драперіями брудні стіни з пліснявою, естетично оформити свої майстерні та все ж від правди не втечеш.

НАУКМА

Конфлікт з приводу непридатності навчальних приміщень виник ще давно, однак критичної точки досягнув минулого року. Було підписано масу листів та звернень, та все це жалюгідна бюрократична плутанина надалі лише продовжує затягувати процес реставрації Академії.

Варто зазначити, що Національна Академія має вже 100-літню історію. Створена 18 грудня 1917 року, вона приймала у ректори таких видатних митців як Федір Кричевський, Олександр Мурашко, Георгій Нарбут, Михайло Бойчук. Сама ж будівля була збудована у 1898 році за проєкт архітектора Євгена Єрмакова, спочатку як будинок Київської духовної семінарії. І вже у 1925 році в цьому приміщенні розмістився художній інститут.

Будівля має визначну історію, виховавши у своїх стінах близько 7 тисяч студентів, вона продовжує існувати не дивлячись на негаразди.

На жаль, проблеми з приміщенням не єдині що панують в Академії. Варто наголосити, що Національна Академія мистецтва та архітектури не лише єдиний вищий навчальний заклад у Києві з достойною художньою академічною освітою, це один з кращих художніх ВУЗів країни. Окрім, існує також Харківська та Львівська Академії, які вважають дещо нижчими за рівнем освіти.

Але питання щодо актуальності цих даних досить сумнівні. В Академії продовжують працювати видатні митці минулого сторіччя, це і створює навколо Академії образ найкращої класичної академічної освіти. Проте, більшість із них не мають можливості відвідувати своїх студентів та майстерні через поважний вік.

Звісно, проблема не лише у викладацькому складі, але й в самих студентах, що прагнуть не просто створити контркультурне явище на основі академізму, але повністю знищити поняття школи в художній освіті.

сучасне мистецтво

Минулого року, Академія стала у центрі мистецького скандалу. Спартак Хачанов, тепер колишній студент, на семестровому зимовому перегляді у якості творчої роботи експонував «Парад членів», експозиція Спартака була зруйнована ще до початку перегляду, через невідповідність академічним вимогам та відвертий антиукраїнський настрій.

Ще пів року студенти та викладачі обговорювали та сперечались займавши різні сторони конфлікту. Але початок руйнування вже був покладений, класична освіта не потрібна сучасному митцю.

Історія закінчилась від’їздом Спартака до Фінляндії, де нині він спокійно і надалі може використовувати свої знання для відливання статевих органів з гіпсу.

А от бунтівні настрої, що розвіяв Спартак так і залишилися в академії. І виникає складне питання, чому ж все-таки студенти і надалі продовжують вступати до Академії? Тому що немає альтернативи, тому що там продовжують працювати видатні митці, котрі ще мають можливість викладати, тому що Академія це не лише Спартак, там існує добра класична школа.

Нині в Академії настали складні часи, і, ймовірно, вона переживає останні роки свого існування. Маємо надію, що Академія не зникне як культурне явище, а виключно як занепала інституція. Досягнувши критичної точки, вона все ж має переосмислити своє існування і надалі виховувати студентів.

Хоча дивлячись на сучасний світ, стає страшно, що він проковтне і академію разом з класичною освітою, що протягом ста років вибудовувалась видатними митцями.