Кіно не з цього світу: рецензія на стрічку «Листопад» Райнера Сарнета

Холодні осінні пейзажі, важке сіре небо відбивається в замерзаючій воді. Кінострічка «Листопад» (November) з першого погляду заворожує неймовірно красивими кадрами, поглинає своєю атмосферою. Фільм було знято в Естонії у 2017 році режисером та сценаристом Райнером Сарнетом.
Райнер Сарнет народився у 1969 році в естонському місті Раквере. Режисерську кар’єру він розпочав у 1998 році. Відомість Сарнету раніше принесли кінострічки «Куди йдуть душі» (2007) та «Ідіот» (знято за мотивами роману Федіра Достоєвського у 2011 році). Однак, можна впевнено стверджувати, що справжнє визнання режисеру приніс власне «Листопад».
Фільм достатньо невигадливий. Класичний «трикутник»: 19 століття, естонське селище, молода селянка Ліна закохана у місцевого хлопця Ганса, але він закоханий у молоду німецьку баронесу, що живе поряд у маєтку. Тут Ганс проводить чимало часу в надії побачити кохану. Ліна понад усе хоче добитися любові Ганса та звертається по допомогу до відьми. Батько Ліни наполегливо хоче видати її заміж за старшого «поважного» чоловіка (настільки, що навіть дозволяє йому «взяти силою» доньку в його ж присутності). Зрештою, дівчині вдається добитися взаємності від свого обранця. Але тепер на заваді їм стане сам Диявол. Втручання «потойбічних сил», мерців, відьом, чаклунства, Диявола, які, варто зауважити, співіснують безпосередньо поряд з людьми та цілком природно вписуються у суворий селянський побут, сповнений забобонів та прадавніх вірувань, виводить сюжет на інший рівень, збагачує, додає йому барв та знімає тавро «банальності».
«Листопад» – не жах, але і не зовсім казка. Для героїв кінострічки не існує жодного розмежування надприродного та повсякденного. Міфічні істоти, прикмети, відьомство – для них це безпосередня реальність, і вона в аж ніяк не піддається сумніву. Розум та інтуїція, не «зіпсовані» досягненнями цивілізації приймають дивовижний світ, який не можливо, та й, мабуть, не варто пояснювати раціонально.
Автор: Руслан Штурм

поділитись