Навколо митців завжди багато пліток, абсурдних припущень та дивних звинувачень. Особливо суспільство смакує подробицями особистого життя, вважаючи їх божевільними алкоголіками. Безсумнівно історії з відрізаним вухом та численними зв’язками підігрівають цікавість глядачів, змушуючи їх повірити у найбезглуздіші плітки.
Забувши про творчий доробок, суспільство прагне хліба та видовищ, тому висвітлювання творчості митця ніколи не обійдеться без пари огидних подробиць, що ледь схожі на правду.
Інколи чутки, що зароджуються навколо митця, є справою рук самого митця. Проте це зовсім не дає суспільству повноважень створювати з митців окремий прошарок населення, зводячи їх до статусу божевільних. Життя художників дійсно має відмінності від звичного, хоча б через інакше бачення світу в цілому.
Найкраще зрозуміти митця можна не лише через його картини, і тим паче не через плітки навколо, а через записи та нотатки, зроблені ним самим.
До вашої уваги щоденники митців, що допоможуть не тільки зрозуміти їх життя, але й творчість.
Вінсент Ван Гог. «Листи брату Тео»
Соняшники, абсент та відрізане вухо. На цьому не закінчується життя Ван Гога. Збірка «Листи до Тео» містить у собі не лише велику кількість спогадів самого художника, кожен лист наче сповідь, за кожною роботою стоїть його власна трагічна історія.
Починається книга листом від 30-го травня.
«Амстердам, 30 травня 1877.
У твоєму листі була фраза, що вразила мене: «Я хотів би піти від всього, я сам причина всього і доставляють іншим лише неприємності, я один накликав цю біду на себе та інших». Ці слова так вразили мене тому, що таке відчуття, точно те ж саме, не більше й не менше, відчуваю в душі я».
Загалом збереглося 903 листи Ван Гога, з яких понад 650 були адресовані брату Тео.
Сальвадор Далі. «Щоденник одного генія»
Чи є в історії мистецтва хтось більш епатажний? Далі самостійно породжував чутки, насолоджуючись їх подальшим розвитком.
Окрім того, він створив не просто щоденник, а прижиттєво спорудив собі пам’ятник з власних роздумів та подробиць особистого життя, прагнучи довести світу, що:
«Повсякденне життя генія, його сон і травлення, його екстази, нігті, застуди, його життя і його смерть докорінно відрізняються від всього, що відбувається з іншою частиною роду людського».
У книзі описано його життя в період з 1952 року до 1963, і звісно присвячена:
«Я посвящаю эту книгу моему гению, моей победоносной Гале Градиве, моей Елене Троянской, моей святой Елене, моей блистательной, как морская гладь, Гале Галатее безмятежной».
Казимир Малевич. «Чорний квадрат»
Більшості Малевич знайомий виключно, завдяки роботі «Чорний квадрат». Практично ніхто не знайомий з ним як з теоретиком та викладачем. Треба сказати, що Малевич викладав у Київському художньому інституті та видавав журнал «Supremus».
Це не щоденник, а радше посібник для наступників і сучасників. Маніфест супрематизму, в якому обґрунтовується фігуративний живопис та пропагується оновлення реальності та її сприйняття.
Тексти Малевича, ключ до розуміння супрематизму. У збірку також увійшли поезія та проза Малевича.
Данте Габріель Росетті. Поезія.
Один з засновників братства прерафаелітів, він був не тільки майстерним живописцем, але й поетом, черпаючи натхнення спочатку в творчості Едгара Алана По, а згодом і у коханих жінках. Після одруження з Елізабет Сідал, головною музою прерафаелітів, Росетті присвячує свою поезій оспівуванню її красі.
Після смерті дружини від туберкульозу, Росетті ховає єдиний екземпляр своїх поем та віршів разом з дружиною. Згодом Росетті вимушений просити ексгумації, аби врятувати, а згодом і опублікувати власну збірку.
Загалом, збірка, як весь живопис Росетті, мала на меті оспівування ідеалів епохи романтизму, краси та кохання. І хоча це не щоденник з особистими записами художника, та все ж збірка допоможе ще краще зрозуміти його творчість.
Марк Шагал. «Моє життя»
Автобіографія «Моє життя» розповідає про всі етапи зростання, та становлення Шагала як митця. Там він розповідає про свої творчі пошуки, про те, як ставилися до його творчості його перші вчителі, а ще про свою жагу до «іншого» живопису, відмінного від усього, що вже існує. У книзі зібрані його переживання та емоції, як особисті, так і творчі.
На жаль, суспільство масово починає використовувати митців як товар, виготовляють абсент «Вінсент», іменують нічні клуби «Далі» та використовують роботи Клімта для друку сувенірної продукції. Люди втрачають розуміння істинного призначення мистецтва: митець тепер не автор, тепер він сам стає продуктом. Намагаючись піднести митців для публіки, прагнучи охопити ширшу публіку, мистецтво забарвлюється низькою буденністю, воно втрачає істинну суть.
Розглядаючи творців більш детально, ви отримаєте можливість зрозуміти глибше їх мистецтво, дізнатися про творчі пошуки та шлях авторського становлення.
Автор: Анна Збаражська
