Кертіс Ярвін

Кертіс Ярвін: Спротив і заколот

Третій текст Кертіса Ярвіна, присвячений аналізу січневих подій з Капітолієм та глобальному розвороту американського прогресизму в бік авторитарної, ба навіть тоталітарної політики: чи можливе «справедливе всенародне повстання», спрямоване проти «руху опору»? чому майбутнє неминуче нагадуватиме епоху брєжнєвського застою? і як сучасна політична обстановка ілюструється на прикладі Star Wars?

«Це саме ти помиляєшся… Помиляєшся у дуже багатьох питаннях». [1]

Сили Спротиву здобули владу! Аве Цезар! Слава Силам Спротиву!

Гей, Спротиве, як ми маємо тебе відтепер називати? Як щодо Влади? Чи може простіше – Система? Чи старе добре Естеблішмент? Але все ж таки, це ви тут головні. Тож самі можете обрати собі назву. Головне – не забудьте нам про це повідомити.

У ту мить як я це пишу, рядовий громадянин Дорсі заблокував акаунт Огра в Твіттері – відібравши у нього здатність покликати своїх людей вийти на вулиці (знову!). Теоретично, у Огра досі є Emergency Broadcast System. Та я сумніваюся, що вона спрацює, як і ядерна кнопка. Наразі Огр уже перебуває у найм’якшому полоні – можливо навіть з м’якими стінами.

Ясна річ, що Заколот, Великий Переворот 2021 року, зазнав поразки. Заколотники і зрадники, що увірвалися в храм демократії, і навіть викрали церемоніальний подуім (промови не будуть духовно дієвими, доки його не повернуть і не переосвятять), повинні й будуть знайдені та знищені. Як сказала Ненсі Пелосі:

«Усе скінчено… Сьогодні ми туди повернемось. А ви звідти вийдете. Готуйтеся до завтра. Ми будемо обшукувати будинок за будинком, кімнату за кімнатою. Ми знайдемо вас у ваших жалюгідних комірчинах. Ми не проявимо ні милосердя, ні жалю».

Ой, вибачте, це були слова Муаммара аль Каддафі. Але цей заколот, чи радше рух опору – що складався з благородних борців за свободу, а не, як елегантно сказав полковник Каддафі, «брудних щурів» – потрапив у «безпольотну зону». Америка мала «обов’язок захищати» ту країну.

Лівійський Рух Опору, завдяки тяжкій та героїчній боротьбі, внутрішній благородності та потужній підтримці з боку американської авіації врешті-решт переміг і нині благородно керує Лівією. Можливо, у ці складні часи ми маємо поглянути на блискучий приклад, який вони подають нам. Це прекрасний світ.

Однак дивно, чи не так, бачити Заколот проти Спротиву? Це наче зупиняти пожежу за допомогою вогню чи щось таке. Очевидно, що одна з цих речей взагалі не подібна на іншу. Однак ці слова означають одне й те ж, чи не так? Чи можете ви це пояснити? (Якщо у вас вийде – а у вас не вийде – то спробуйте пояснити різницю між політикою і демократією.)

Ной Сміт, який, я можу поклястися у цьому, є копією О’Браяна з орвеллівського 1984 – він точно знає, що саме робить, він жахливо розумний і я цілком певен у тому, що його Substack зовсім скоро перескочить мій у списку лідерів – кожному своє. Ной пише дуже проникливо для настільки успішного mitarbeiter-а:

«Демократи і ліберали повинні перестати вважати себе заколотниками. На вулиці уже давно не 1970-ті. Лібералізм успішно захоплював інституцію за інституцією, і давно захопив навіть Президентство і Конгрес».

Він що… читав мій блог? Божечки! Так добре погоджуватися з реальним журналістом відносно простого, базового, очевидного і реального факту. Як думаєте, чи можу я… цитувати Ноя з цього приводу?

(До речі: я знаю, що Ной переможе мене так чи інакше, тож йдіть і підпишіться на його Substack прямо зараз. Нехай потрапить на дошку лідерів з цими величезними нищівними для нормісів правдобомбами!)

«Коли ви захоплюєте країну, то маєте вести себе відповідно. Нам потрібно, щоби правоохоронні органи строго покарали заколотників, якщо ми не хочемо заохотити майбутні спроби».

Люблю коли люди дають мені можливість звучати як Джеймс Ерл Джонс. Ноє! Відчуй силлу темної сторрони! [Звуки респіратора Дарта Вейдера, що переносить легку захворюваність на ковід].

На жаль, блискуча порада Ноя була однаково чудовою порадою і для «заколотників». Та вони на неї не пристали, чи не так? Ось чому при владі зараз саме ті, хто при владі. Можливо я просто ідіот, бо жаліюся на такий-от природній та ніцшеанський стан справ.

Ноє, чи можемо ми згодитися, що Супротив – переможці, а Заколот – невдахи? У такому разі чому ви так боїтеся невдах? Мене завжди лякає сила, що виграла, адже лиш та сила, що перемагає, все ще є живою.

Звісно що Ной насправді не боїться. Він може впізнати переможця, коли його бачить. Він ніколи не робив ставок на кволу конячку-невдаху. «Коли люди бачать слабкого коня і сильного коня, вони інстинктивно вибирають сильного». Ной більш успішний ніж я з багатьох причин – здебільшого з тої причини, що у мене є якийсь родовий дефект, завдяки якому слабкий кінь завжди подобається мені більше.

Розширюючи тему попередньої публікації, нова ясність цього нового щабля розвитку подій – холодної громадянської війни, як її називає Ной (великі уми мислять однаково!) – є вражаючою. Політична атмосфера, колись болотиста й сповнена міражами, відтепер набула сухої льодяної ясності холодного кліматичного фронту.

Тепер нема проблем. Нема платформ. Нема особистостей. Нема партій. Тепер є лише два типи політики: проурядова і антиурядова. Тепер і до кінця, уся політика є або фальшивою, або буттєвою.

Як людина, що вивчає історію, я знаю який тягар система взяла на себе цим кроком. По суті, подібна ескалація це храповик. Як тільки ви приймаєте спосіб мислення Східного блоку і заявляєте, що революція є перманентною аксіомою, яка перетворює будь-кого, хто опирається революції чи навіть піддає її сумніву у потенційно жорсткого злочинця, шляху назад вже нема.

Вам же подобалася та нормальність, що була у нас раніше? Насправді то була зовсім не нормальність, але ми ніколи вже не зможемо туди повернутись. Ной ніколи не зможе відкласти свого червоного світлового меча. А ви маєте визнати, що його цей факт не непокоїть. Цікаво, що би сталося, якби я перетворився для нього на справжнього Йоду.

Мені подобається, що люди чесно використовують слово седіція. Будь-хто, хто читає цей блог, має ознайомитися з Великим Судом щодо Седіції 1944 року. TLDR: у США насправді є закон проти седіції під назвою Акт Сміта.

Не панікуйте й не починайте видаляти вкладки свого браузера. Акт Сміта визнається недійсним, хоча формально й не був відмінений. Не те щоби, звісно ж, ці старі затхлі конвенції могли якось зупиняти цих людей. До генерала Флінна, Акт Логана перебував у тій же категорії. Однак було дві серйозні спроби використати Акт Сміта – одна при маккартизмі, інша від Франкліна Делано Рузвельта у 1944-му.

І та, й інша були зазнали провалу, і будь-що, що Рузвельт не зміг здійснити на піці Другої Світової Війни, тобто на піці його майже абсолютної сили, швидше за все не зможе здійснити ніхто. Але,  слухайте, у цьому таймлайні ви ж ніколи не знаєте, що може статися через мить, чи не так? Хороші часи.

Буде цікаво побачити, чи всі основні соціальні медіа підтримають політику щодо утиску заколоту. Вони мабуть чіплятимуться за елегантні інтерпретації насилля. Наприклад, коли Огр кличе своїх прихильників «патріотами», то це однозначно насилля. Все одно, оскільки ця ідея уже в головах у всіх нас, немає сенсу відкидати природу й цілі таких регуляцій.

Будь-яка система цензури розвивається так, що з часом стає націленою перш за все на тих, хто зневажає владу. Коли вас засуджують за расизм, ви прямо не зневажаєте уряд; але ви зневажаєте расу, і оскільки ця раса є захищеним класом, ви непрямо ображаєте уряд, який цю расу захищає.

Але злочин седіції є буквально і прямо злочином знущання над режимом. І не зрозумійте мене неправильно, основним ефектом заколоту стала глибока рана на достоїнстві системи. Достоїнство –  не косметична деталь; воно є критичним для суверенітету. Ось чому осине гніздо настільки розлютилося. Обережно, не вжальтесь!

Таке спрощення неможливо повернути назад. Як тільки пряма природа конфлікту стає видимою, як тільки Ной і я бачимо одну реальність з різних сторін (переходь на бік Повстання, Ноє! У нас є печиво), є лише дві ясно видимі сторони: сильна і слабка. Ви на боці або адмірала Акбара, або гранд-моффа Таркіна.

Реальне життя – це не Голівуд. У реальному житті гранд-мофф Таркін розправляється з «брудними щурами» швидко, брутально і ефективно – за місяць він прийде звітуватися перед Імператором з головами Кенобі, Скайвокера, Органи, Соло і Акбара – замороженими (у криміналістичних цілях). Ось і закінчився ваш заколот, повстанці! Людиноневисницька ідеологія джедайського супремасизму згасла. OKR виконані! Ваші наступні накази, мій Імператоре!

(Дарту Вейдеру не треба робити геть нічого – справжній Вейдер це Герінг Імперії, він перетворив свій респіратор на вейп, і весь час грає у GTA X через VR-шолом, бро, грається зовсім інакше, коли у тебе є Сила…)

Чи можемо ми уявити Ноя Сміта в імперській уніформі? Її треба було би пошити на замовлення… а мені личила би будь-яка роба з мішковини. Я ж по суті чисто Бен Кенобі. Я відчуваю це прямо зараз. Я постійно очікую, коли ж нарешті Марк Хеміл з кількома дроїдами з’являться біля моєї печери в пустелі і скажуть: «Ми шукаємо людину на ім’я Менціус Молдбаґ. Чи знаєте ви його?»

Це проблема, що Естеблішмент починає вести себе чистісінько як Палпатін, як вони вчинили сьогодні. Таке не можна повернути назад, але також не можна й продовжити.

Режим прямої цензури – коли стає цілком ясно, що основним злочином є образа революції, ніби антирадянська агітаціяпрацює. Це стійкий і розумний спосіб управління. Звісно, він допускає лише буттєву, бінарну політику. Але у нього є серйозна проблема в сучасному світі.

Прямий підхід до політики потребує величезної кількості політичної енергії. Вам реально необхідні «Дві Хвилини Ненависті» щодня, аби бути живими й сповненими силою. І політична енергія це саме те, що є у Америки…

…цього тижня. Можливо навіть наступного. Можливо й на цілий січень. Можливо й до самого травня. Що ми будемо обговорювати у травні? Дефіцит? Законодавство щодо охорони здоров’я?  Стратегію щодо Близького Сходу? Чувак… це буде дуже нудний травень… все буде нудним, після сучого радіоактивного гівна, яке ми отримали цього тижня. Блядь! Ми всі були типу, Я ЗОЛОТИЙ БОГ – як сказав Біллі Крудап у Майже Знаменитому.

Але ж знаєте, як буває з наркотиками. Поступово ви починаєте їх приймати просто щоби почуватися нормально. І… вітаю вас в Адміністрації Байдена. Вітаємо до індички. Індички? «Ім’я – Індичка… Холодна Індичка[2]. Вибачте, сер, але нам необхідно вас прив’язати».

Щойно ви вступаєте у простори бінарної, шміттіанської політики тотальної держави, як ви ніколи не повернетеся назад. Раз торчок – завжди торчок. Ви на голці! Мавпочка вас зловила!

І кінцеві обриси тотальної держави знаходяться прямо за поворотом. Їх насправді досить легко визначити. Це світ Брєжнєва, світ Радянського Союзу у 80-х.

Це світ, у якому храповик проклацав до кінця і всі думки повинні фільтруватися через тотальну державу, однак насправді усім все одно. Нікого ніщо не хвилює. Романтика влади повністю й безповоротно померла. У Мінську в 1982-го нікого не п’янить від емоційного шторму й революційного захвату звільнення незабутньої, засліплюючої прози Маркса.

Аби ерос Маркса помер, знадобилося багато часу. Але скільки часу потрібно, щоби помер ерос Джозефа Р. «Китайського Джо» Байдена? Як сказав Ленін, є десятиліття коли нічого не стається, і тижні коли стаються десятиліття. Будь-ласка, затягніть паски безпеки.

Переклад: Артур Малик, під ред. Сергія Заїковського


[1] Слова Імператора Палпатіна з VI епізоду «Зоряних війн».

[2] Див. https://en.wikipedia.org/wiki/Cold_turkey

поділитись