Територіальна оборона в Україні: бути чи не бути?

Територіальна оборона тісно пов’язана з принципом добровільного бажання захищати свою країну. В окремих державах структури територіальної оборони фінансуються з оборонного бюджету та інтегровані до структури збройних сил.

Функції територіальної оборони у США виконує національна гвардія, яка окрім внутрішньодержавних функцій, може також використовуватись для підсилення військових контингентів, задіяних за межами США.

Основними завданнями загонів територіальної оборони, є розвідка і передача даних про ворога регулярній армії, допомога у мобілізації та розгортанні збройних сил, охорона стратегічних об’єктів, їх захист або мінімалізація наслідків атаки, допомога у перегрупуванні військ на зовнішній фронт і боротьба з ворожими ДРГ.

Американська територіальна оборона відрізняється від служби за контрактом тим, що її члени працюють за основним фахом, відвідуючи військові вишколи по вихідних, а також щорічні польові збори. Втім, служба в національній гвардії США додатково оплачується, а також передбачає виплати на житло, а після 20-ти років служби також додаткову надбавку до пенсії, яка не підлягає оподаткуванню.

За схожим принципом працює швейцарська армія, але на основі загальної військової повинності. Схожість між США і Швейцарією полягає у праві на володіння зброєю з метою самооборони.

Якщо швейцарці отримують зброю на зберігання вдома після проходження військової служби, що суттєво підвищує мобілізаційний потенціал країни, то в Сполучених Штатах право громадян на володіння зброєю закріплено у американській конституції. Друга поправка до конституції США є не лише юридично закріпленим правом американців на збройне повстання проти влади, але й також прямою інструкцією на випадок зовнішньої агресії.

Суть другої поправки полягає у постійній готовності людей, незалежно від того, чи вони є військовими чи цивільними, до захисту свого дому і держави. Текст поправки говорить чітко і ясно:

«Через те, що для безпеки вільної держави необхідне добре організоване ополчення, право народу володіти і носити зброю не повинно обмежуватися».

В Україні, як і багатьох інших державах колишнього СРСР, право громадян на вільне чи відповідальне володіння зброєю асоціюється з бандитизмом, а більшість високопосадовців намагаються переконувати, що право на зброю має належати лише працівникам правоохоронних органів. Попри те, що держава перебуває у стані війни, в Україні досі немає ані закону про зброю, ані цивільного ринку зброї. Аналогічно виглядає ситуація з територіальною обороною, яка формально існує з 2014 року, проте не має нічого спільного з традиційною моделлю територіальної оборони.

Згідно з розділом ІІІ про територіальну і цивільну оборону Закону про оборону України, загони територіальної оборони формуються з резервістів і призовників.

Закон «Про оборону України», розділ ІІІ:

«…До виконання завдань територіальної оборони в межах їх повноважень залучаються Збройні Сили України, інші військові формування, утворені відповідно до законів  України,  органи внутрішніх справ, органи управління у справах цивільної оборони, сили і засоби цивільної оборони та відповідні правоохоронні органи».

З тексту змін до закону можна зрозуміти, що територіальна оборона України нічим не відрізняється від звичайного армійського призову, що служить однією з причин відсутності інтересу людей не лише до військової служби, але й оборони своєї держави.

Сили територіальної оборони Швейцарії

Передусім порушується принцип добровільності, а також той факт, що в США, Швейцарії, Польщі, Естонії і Литві загони територіальної оборони є передусім добровільними структурами, а їх члени поєднують освоєння військовою справи з основною роботою.

Такий принцип дозволяє зацікавити військовою справою не лише тих, хто бажає пов’язати своє життя з армією, але й також людей, які не готові присвятити три роки життя службі за контрактом, але з легкістю знайдуть два тижні часу на щорічні польові збори, відірвавшись від основних занять. Варто зазначити, що в США роботодавцю, який не відпускає бійця національної гвардії на польові збори, загрожує кримінальна відповідальність, що ще раз свідчить, що для американців безпека на першому місці.

Не менш цікавим досвідом може похвалитись колишня Югославія, яка була чи не єдиною комуністичною державою, де населення прикордонних районів, здебільшого відставні військові, мали не лише вільний доступ до зброї, але й цілі склади боєприпасів на території своїх будинків. Після закінчення Другої світової та конфлікту між Сталіним і Тіто щодо майбутнього Югославії, Йозеф Броз видав наказ про формування загонів територіальної оборони в прикордонних районах Югославії.

Це служило своєрідною страховкою на випадок агресії СРСР і спроб втягнути Югославію у сферу його впливів. В 1990-х ідея з озброєними загонами на кордонах Югославії зіграла з федеральною владою і Слободаном Мілошевичем злий жарт. Запаси зброї, закладені на випадок війни з Радянським Союзом у прикордонних районах Югославії, були використані Хорватією і Словенією у війні проти Сербії за незалежність від СФРЮ.

Однією з причин, чому Україна не змогла якісно відреагувати на анексію Криму і агресію Росії на Донбасі, була якраз відсутність сформованої з місцевого населення територіальної оборони. Можна побачити цікаву тенденцію, коли формально професійне керівництво армії виявилось неготовим до війни, чого не можна сказати про добровольчі батальйони, які почали збройну боротьбу, фактично не чекаючи наказів деморалізованих політиків і штабу.

Міністр оборони Польщі Антоній Мацеревич коментує: «Війська територіальної оборони – це реакція на загрозу для Польщі зі сходу»

Незважаючи на суто військовий функціонал територіальної оборони, її функції на цьому не закінчуються. Однією з функцій американської національної гвардії є ліквідація наслідків стихійних лих, їх локалізація та евакуація людей із зони небезпеки.

Наприклад 50 тисяч бійців національної гвардії США було задіяно до ліквідації наслідків урагану «Катріна» у 2005 році. Основним завданням гвардійців був розбір завалів, евакуація людей із зони стихійного лиха, а також боротьба з мародерством і забезпечення порядку на вулицях. В 2016 році Національна Гвардія була також залучена для ліквідації наслідків снігопаду у штаті Кентукі, а нещодавно президент Трамп віддав наказ про підсилення Прикордонно-митної служби США додатковими загонами Національної Гвардії.

Аналогічним чином загони польської територіальної оборони були залучені для ліквідації наслідків смерчів і повеней у Малопольському, Сілезькому, Підкарпатському та Люблінському воєводствах. Чергування відбувалося за принципом ротації, а після завершення завдань у Люблінському воєводства на місце військ територіальної оборони зайшов Загін Підтримки Відбудови.

Територіальна оборона Польщі допомагає службі МНС у ліквідації техногенної катастрофи

Це було першою практичною перевіркою вмінь добровольців ТО, який був для Польщі більш, ніж успішним. Загалом для ліквідації стихійних лих було задіяно 500 бійців територіальної оборони, ще 1000 бійців перебували у ротаційному резерві, а також 18500 членів ТО, яких можна підняти по сигналу.

Врахування цього досвіду для України є важливим, оскільки за останні кілька років війни відбулися вибухи кількох складів із боєприпасами, в зв’язку з чим постраждало кілька населених пунктів та знищення місцевої інфраструктури. Як показав практичний досвід, держава не змогла якісно відреагувати на кризову ситуацію і оперативно організувати евакуацію із зони ризику, проте в цих випадках на допомогу прийшли організовані громадські активісти.

Це свідчить про те, що не лише держава, але й армія мають бути зацікавлені у постійному притоці добровольців, готових реагувати як на військові загрози, так і на стихійні лиха чи техногенні катастрофи.

Сили територіальної оборони Польщі допомагають ліквідувати наслідки стихійного лиха

Варто задатися питанням, чи вплинуло би впровадження американської моделі територіальної оборони на кількість зацікавлених військовою службою. Не кожному хочеться служити строкову службу, віддавши цьому півтора або два роки життя. Та набагато більше громадян були би готові освоювати військове ремесло, поєднуючи його з основною сферою діяльності. Набагато менше зусиль варто було б витратити на заохочення до повноцінної служби в армії на двотижневих військових навчаннях, аніж переслідуванням призовників під будинком чи на виході з роботи.

Підсумовуючи, варто зазначити, що безпека держави повинна перестати лишатися предметом спекуляцій, а має стати головним обов’язком кожного громадянина, в той час як основним завданням держави має бути створення всіх необхідних умов для примноження того рівня життя та розбудову держави, яку громадяни готові захищати зі зброєю в руках.

Автор: Владислав Ковальчук