«Часу – його мистецтво, мистецтву його свободу».

Як і більшість величних стилів мистецтва, сецесія виникла як опозиція до застарілого академізму. Проте, не лише втомлені від академізму очі Відня дали поштовх для створення Нового стилю. Сецесія народжувалась в умовах тотального незадоволення тогочасним мистецтвом, у час нещадної механізації та зростання машинного виробництва, мистецтво стало нічим іншим, окрім як засобом масової культури та споживчим елементом. Забувши про прекрасне та естетичне, мистецтво стало інструментом для надання послуг.

Саме страх перед утилітаризацію зародив бажання відродження високого у повсякденному житті. «Поєднання непоєднуваного», естетичне відчуття трагізму людського життя, витончене відчуття спустошеності – все це проглядається крізь ілюстрації та роботи митців періоду віденської сецесії.

Наприкінці 19-го століття Відень стає осередком культури та гармонії. Здебільшого завдяки архітектору Отто Вагнеру. Розроблений ним стиль «практичної корисності» Nutztil став основою для нового обличчя віденських вулиць. Поєднавши прості геометричні форми та вишукану орнаментику він створив напрям, що надалі називатимуть Quadratstil. Обираючи орнаменти для своїх проектів він керувався основним принципом – свіжість орнаменту та раціональність використання. Так на фасадах віденських будинків з’являються рослинні орнаменти з лаконічними лініями та витонченим силуетом.

У 1898-1899 Йозеф Марія Ольбріх будує приміщення для першої вистави Сецесійна. Сміливо для свого часу він об’єднує тонку орнаментику з класичними формами, утворюючи у центрі Відня зовсім інший світ. Створена з декількох масивних кубічних форм та рослинного орнаменту будівля, якнайкраще виражали стилістику віденського сецесіону.

Головною орнаментальною фігурою в фасаді будівлі є лаврове листя.
Купол, що прикрашає дах будівлі налічує 3000 золотих лаврових листків та 700 ягід. Виставкова будівля сецесіону є найяскравішим прикладом модерну в архітектурі Відня. На фасаді розташовані скульптури трьох горгон, що символізують три основні мистецькі напрями: живопис, скульптуру та архітектуру.

Звісно ж, для оголошення своїх ідей та намірів одного лише виставкового залу було недостатньо, створений у 1898 році часопис Ver Sacrum став чудовим взірцем графічного дизайну та платформою для оголошення своїх творчих ідей, аби представити суспільству свої мистецькі принципи.


Ver Sacrum, часопис періоду сецесійну, вніс значний внесок у поширення ідей нового культурного руху. До ілюстрацій відносяться роботи Густава Клімта, Коломана Мозера, Йозефа Хоффмана, Альфреда Роллера.

«Наша цель – пробудить, поощрять и пропагандировать художественное восприятие нашего времени… мы не знаем разницы между «великим искусством» и «интимным искусством». Мы посвятили себя всей нашей силе и будущим надеждам во всем, что мы делаем для священной весны».

Журнал Ver sacrum, грудень 1898 року

Кожний випуск альманаху був присвячений роботам одного з художників, який також займався і розробкою обкладинки. Так, для першої обкладинки була розроблена ілюстрація Альфредом Роллером. Особливою рисою альманаху став незвичний формат, наближений до квадрата, використання орнаментики та шрифтових композицій в оформленні. Орнамент мав провідну роль у становленні сецесіону: тонкі лаконічні лінії рослинного орнаменту нагадують нам морські хвилі чи драперії на жіночій сукні легкість, невимушеність та деяка капризність.

Досить часто в основі декоративного орнаменту покладена характерна для періоду модерну квітка ірис, що символізує знемогу та млість. Широко використовується в орнаментах і лілія, яка з давніх часів є символом чистоти та невинності. Орнаменти стали основою для оформлення не лише прикрас, фасадів та картин, вони були основним елементом у творенні графічного дизайну, оформленні книжок та журналів. Орнаментальні форми ставали самостійною ілюстрацією, в якій можна прогледіти і сюжет, і символічний зміст. Такі квіти як орхідея, латаття та тюльпан стають символами смерті та трагедії. Символізм трагічності та фатальності мали велике значення у мистецтві сецесії, проблема любові та смерті розкривалась через духовну та фізичну єдність. Так любов вже не продовження життя, як це сприймалось у попередні віки, любов тепер фатальна містерія, що зачаровує та губить чоловіка.

Орнамент, як основний засіб виразності періоду сецесіону, мав не лише естетичне навантаження, але й символічний зміст. Рослинні мотиви зіграли роль стильового знаку. Орнаментика, екзотизм та використання химерно-фантастичних образів естетизують життєве середовище, створюють мистецьке забарвлення у буденних речах. Саме естетизація простору була основною причиною виникнення сецесіону.

Стиль, зароджений у кінці 19 століття – зовсім інакше уявлення про красу, естетику прекрасного, насамперед змінив поняття жіночої привабливості. Високі та тонкі риси, просторі вбрання, обличчя надломлені муками і томлінням, все це стало символічним образом періоду сецесії.

Об’єднання припинило своє існування у 1935 році, але характерні риси сецесіону, геометрична ясність малюнку при його загальній декоративності, продовжують існувати ще до кінця наступного століття. Графічний дизайн віденської сецесії підпорядковувався основним принципам модерну. Віденськими майстрами були започатковані основи дизайну книги та плакату, які стали фундаментом для європейських шкіл дизайну.

Автор: Анна Збаражська