Чому руйнують сучасне мистецтво?

Чому руйнують сучасне мистецтво?

Сучасний світ пропонує нам у якості мистецтва часто доволі абстрактні та побутові речі, що умисно наділяються митцем новими сенсами. Банани – як символи світової торгівлі, коробки «Happy Meal» – як критика споживчої культури.

Інколи, такі алегорії є абсолютно незрозумілими для пересічної людини, тоді й виникають інциденти: випадкове руйнування експонатів або ж навпаки, прийняття за витвір мистецтва звичайних речей.

Як так сталося, що мистецтво перейшло у площину звичайних побутових речей? Здавалося б, ми маємо радіти, що тепер мистецтво присутнє у повсякденному житті: банани, пончики, окуляри тепер теж можна вважати витвором мистецтва. Але взаємодіючи з буденними речами, а потім помічаючи їх у музеях, глядач губиться. Тонка грань між буденним світом і світом мистецтва зникає, викликаючи певний дисонанс.

Окремої уваги заслуговує взаємодія працівників галерей та музеїв з інсталяціями. Добрі наміри людей нерідко обертаються скандальними подіями, що доволі гарно рекламують сучасних митців. Важко зрозуміти, чим являється такий акт руйнування: вандалізмом, перформансом, чи це і є творення сучасного мистецтва.

У 2011 році, прибиральниця галереї Ostwall у Дортмунді випадково знищила твір сучасного художника Мартіна Кіппенбергера, що був застрахований на 800 000 євро.

Інсталяція, що мала назву «Коли починає капати зі стелі», являла собою залізний таз з мутною, нібито зі стелі, водою. Прибиральниця, вирішивши зробити добру справу ретельно відмила таз від бруду без можливості відновити інсталяцію у її первинному вигляді. Цей випадок став не єдиним, і здається, поклав початок цілій серії дивних взаємодій між працівниками галерей та сучасним мистецтвом.

Через кілька років ситуація повторилась, і прибиральниця в Італійській галереї викинула декілька зім’ятих папірців та витерла крихти зі столу, що коштували 10 000 євро.

Ще через кілька років, знову в Італії у місті Больцано, працівниця галереї прибрала інсталяцію під назвою «Куди піти сьогодні ввечері», що являла собою пляшки з під шампанського та недопалки розкидані по підлозі. Прибиральниця просто вирішила, що це результат гучного відкриття вчорашньої виставки, та ретельно прибрала весь безлад.

Інсталяцію пообіцяли відновити за фотографіями, а от доля прибиральниці невідома.

Художниця Керол Мей через свої роботи закликає переосмислити реальні речі: роблячи точні копії реальних побутових речей вона вносить в них мінімальні зміни.

Так вона створила «Unheapy Meal» аналогічний за формою бокс відомим на увесь світ дитячим меню з МакДональдзу. Форма та колір точно повторювали Хеппі Міл, однак, впізнаваний усьому світові символ усмішки був перевернутий.

Експонат мав бути представлений на Harbour Art Fair у Гонконзі, проте прибиральниця відправила експонат у смітник, не помітивши різниці між мистецтвом і звичайним сміттям.

Спочатку художниця обурилася, що її роботу, в якій вона критикувала загальну споживчу культуру, було безрозсудно прийнято за сміття, проте, згодом вона заявила:

У багатьох роботах я беру за основу знайомі предмети і вношу в них дуже невеликі зміни, які на перший погляд можна не помітити. Спочатку мені зовсім не здавалося, що це смішно. Але потім я зрозуміла: значить, моя імітація виявилася успішною.

«Я був голодний, –  каже Бжезинський, – я випив, я весь день нічого не їв».

Такими словами виправдовував свій вчинок американський художник Ед Бжезинський, який з’їв експонат вартістю 8 000 доларів.

У американській галереї Поли Купер відбувалося відкриття виставки художника Роберта Гобера на якій один з експонатів, «Пакет з пончиками» був з’їдений. Як виявилося пізніше, пончики були оброблені препаратом «Роплекс» аби довше зберегти їх. Через це Бжезинський був змушений відправитися до лікарні.

Очевидці говорять, що те, що «Пакет з пончиками» є експонатом виставки можна було зрозуміти і через постамент, і через табличку, що розміщувалася поряд. Проте, Бжезинський через свій голод не помітив жодної з цих ознак.

У 1998 році, Трейсі Емін, британська художниця представила інсталяцію «Моє ліжко». Перебуваючи у депресії художниця декілька днів не покидала своєї кімнати та відмовилась від усього, окрім алкоголю. Тоді і народилась ідея її інсталяції: неприбрана постіль, на якій розкидані використані презервативи, пусті пляшки та зім’ята білизна.

У 1999 році, її витвір мистецтва був номінований на премію Тернера та представлений у галереї Тейт, саме тоді один з музейних наглядачів вирішив, що ліжко має бути прибраним.

У 2014 році «Моє ліжко» було виставлено на аукціоні за 1 млн доларів, проте, була продана аж за 4,5 млн доларів.

Часто виникають ситуації, в яких навпаки, звичайні предмети приймають за витвори мистецтва.

У 2016 році у музеї сучасного мистецтва SFMoMA в Сан-Франциско 17-річний хлопець вирішив пожартувати над відвідувачами галереї та залишив свої окуляри на підлозі, вже через декілька хвилин відвідувачі прийняли окуляри за експонат.

Такі перформативні акти руйнування сучасного мистецтва нерідко стають творенням самого мистецтва. Вони популяризують експонати, роблять їх більш відомими світові. Складно назвати вандалізмом вищезазначені випадки, адже сучасні митці самостійно стирають грань між побутовим життям та мистецтвом, створюючи основу для таких непорозумінь.


Автор: Анна Збаражська