Музичний жовтень стараннями багатьох музикантів гідно прийняв естафету від попередніх місяців. Тож середині осені не бракувало аудіотонів, відповідних порі. Цього разу в нашому огляді знову справжня стилістична мішанина, що увібрала в себе як звичні для нас жанри, так і речі, які, здається, повинні бути зовсім неочікуваними.
Lebanon Hanover – Sci-Fi Scy
У світі плинних речей все ж віднаходяться іноді непорушні константи, які продовжують стояти на своєму, які, певно, від самого початку вирішують, що досягли самодостатності й припиняють, принаймні свідомо, відкриватись якимось змінам, одна з таких констант – Lebanon Hanover. В цьому році гурт святкує десятилітній ювілей, і за ці роки все лишилось тим самим: склад дуету та, найголовніше, коли дізнаєшся про новий матеріал гурту, одразу розумієш, що на тебе очікує. А це фірмовий дарквейв, який пасує холодним міським вулицям, із відстороненим вокалом, який своєю природою чи то просто завдячує музикантам, чи звинувачує у байдужості весь світ, який штовхає до неї й тих, хто хотів би чинити йому опір. Тому «Sci–Fi Scy» неодмінно припаде до душі всім поціновувачам попередньої творчості цих любителів танців із зашморгом на шиї.
October Falls – Syys
В останній день місяця, так, щоб встигнути потрапити саме в цю нашу добірку, фінські музиканти видали свій новий альбом. І вже не перший в цьому році. До цього слухачі вже могли насолодитись впізнаваною фінською мелодійністю у блек метал альбомі «A Fall of a Epoch», що побачив світ у травні, а тепер самі музиканти втамували свій творчий порив в межах неофолку на інструментальні платівці «Syys». Для них такий жанровий розбрід не в новинку. Перший повноформатний альбом колективу від 2005 року, що звався «Marras», був витриманий саме в неофолковому ключі. Не секрет, що аудиторія обох жанрів, блек металу і неофолку, складається в багатьох випадках з одних і тих самих людей. Просто October Falls одні з тих нечисленних гуртів, котрі наважуються реалізовувати себе в обох стилях одночасно і в рамках єдиного проекту.
А що ж сказати власне про «Syys»? Напевно нічого путнього з зайвих просторікувань не вийде. Це хороша некваплива, мелодійна і атмосферна музика, втім як і всяка інструментальна музика, вона нішева. Та це ніяк не заважає їй знаходити свого слухача.
Crippled Black Phoenix – Ellengæst
Наступні в нашому списку британці Crippled Black Phoenix. Їхню творчість складно якось класифікувати, можливо просто не хочеться помилитися у визначенні. Та однозначно їхня музика несе на собі відбиток минулого досвіду незмінного лідера гурту, Джастіна Грівза, який до того встиг пограти в Iron Monkey та Electric Wizard. Тож нехай вже не на передньому плані, однак фрази, характерні для стоунеру, і досі з легкістю можна впізнати. Інше стилістичне джерело також пояснюється минулим. Коли Грівз створював гурт, його першим поплічником став бас гітарист Mogwai. Так, з’єднавшись в новому еклектичному цілому, пост-рок, стоунер, прогресивний рок, якісь реверанси в бік дарк-кантрі і бозна-що іще, досі творять стиль Crippled Black Phoenix.
Oliver Coates – skins n slime
Знов інструментальна музика. Британець Олівер Коутс, як можна зрозуміти з деяких матеріалів, людина в музичному середовищі, принаймні локальному, далеко не остання, він один з кращих випускників лондонської Королівської музичної академії, автор декількох саундтреків до фільмів. Цікавою здається і його сольна творчість як автономного виконавця. В принципі все просто – дроун взято за основу, а зверху накинуто саму лише віолончель і ефекти. Однак, як кажуть, коли не можуть підібрати слів до адекватного вираження, «в цьому щось є». Не зважаючи навіть на те, що кожна пісня – це лише кілька повторюваних фраз. Тим паче досить часто схожий мінімалізм наділений більшим магнетизмом, ніж ретельно розписані композиції з десятками голосів.
Thou & Emma Ruth Rundle – May Our Chambers Be Full
Від американців із Thou, як майстрів сладж/дум металу, закономірно очікували вихід нового гідного матеріалу. Дискографія гурту і без того надзвичайно солідна, як на 15 років існування. Якщо довіряти джерелам у мережі, за цей час Thou видали цілих 50 різнопланових платівок: повноформатних, ЕР, спільних робіт, альбомів, на яких були присутні самі лише кавер версії, тощо. І якщо на міні-альбомах та у переспівах на свій лад гурт дозволяв собі більше свободи, принаймні досить часто проскакували мотиви гранжу, то на повноформатних альбомах все було якісно, однак більш-менш однотипно. В цьому сенсі «May Our Chambers Be Full» як ковток свіжого повітря, це принаймні щось нове від гурту. Жіночий вокал Емми Рут Рандл, накладений поверх класичних для Thou, повільних і глибоких партій, звучить дійсно цікаво. Безперечно вдалий експеримент.
паліндром – не дожив
Щось незвичне, як для стандартного стилістичного набору наших добірок. Однак, так чи інакше, думається, що і без нас багато хто вже чув цю пісню. паліндром – це творіння одного львівського музиканта, який обіч цього є виконавцем ще у кількох хіп-хоп (!, ось воно, про що ми говорили у вступі) проектах. Такі довгі стосунки з речитативним виконанням не могли не дати знати про себе й у проекті, який, вочевидь, мав на меті спробу розкриття на зовсім новому полі. І це часто помітно. Однак за основу для супроводу і почасти вокальних партій було обрано синті-поп.
Пісня «не дожив» з’явилась не у формі звичайного синглу, так само вона не є обіцянкою і розкриттям карт перед майбутнім альбомом, адже буквально нещодавно світ побачив повноформатник «Стіни мають вуха». Ця пісня – офіційний саундтрек до документального фільму про Василя Стуса «Ваш Василь», що вийшов у 2019 році. Текст пісні авторський, він за саму лише відправну точку бере вірша Стуса «Ще й до жнив не дожив…». Не менше за тематику та решту імпонує широта музичних вподобань виконавця, друга половина пісні враз перестає мати бодай щось спільне зі сказаним нами щодо стилістичної складової паліндрома. А завершується все, принаймні у версії відеокліпу, справжнім блек металом на один з віршів Миколи Вінграновського.
Wayfarer – A Romance With Violence
Якщо ми вже заговорили про блек метал, тепер ми вимушені швидко пробігтися релізами, які прикули нашу увагу цього місяця. Перший із них – «A Romance With Violence» американських атмосферних блекерів Wayfarer. Альбом однозначно заслуговує на увагу прихильників жанру, однак попри безапеляційну якість матеріалу є один момент. У своїй творчості музиканти з Wayfarer поміж іншим звертаються до історичних сюжетів, що пов’язані з їхньою батьківщиною, коли вона ще не була достатньо освоєною поселенцями. Тобто у їхній творчості ми маємо справу з Диким Заходом, з якого черпали натхнення численні вестерни з їхніми не менш численними кліше. Це видно і з самої обкладинки «A Romance With Violence». Однак, якщо лишити осторонь лірику, в музичній складовій ледве можна буде простежити таку історію, хіба що в окремих вкрапленнях та інтерлюдіях.
Vyrion – Nil
Блек метал народився на півночі Європи, в атмосфері фіордів і мальовничих скандинавських лісів. Однак те локальне, що першопроходці жанру вкладали в нього, не завадило йому поширитися по всьому світу. Приклад досить європеїзованої чи, якщо бажаєте, американізованої Австралії тут, звісно, не найдивніший, адже трапляються й більш химерні випадки. Та менше з тим, це все одно інший кінець земної кулі, на якому ледь не вся фауна (наскільки можуть про це судити люди, які про Австралію тільки чули), як на землі, так і у воді, намагається якось завдати шкоди людині або ж тишком пробратися в її комфортну домівку. До того ж людям на більшій частині континенту вдалось обжити лише відносно тонку прибережну смугу. А все це у сукупності означає, що в Австралії ще присутня боротьба як принцип існування, а де боротьба – там і блек метал! І Vyrion одні з цієї когорти.
Однак, якщо облишити жарти, можна сказати, що Vyrion грають досить непоганий блек метал з ухилом в блек’н’ролл і з додаванням деяких «прогресивних» елементів. Заявляється, що «Nil», який є третьою за рахунком повноформатною роботою музикантів, це концептуальний альбом, в якому оповідь обертається довкола історій злету і падіння цивілізацій минувшини.
Psychonaut 4 – Beautyfall
Наступні в нашому списку грузинські виконавці блек металу і депресивного року, які стрімко набрали популярність в останні роки. І вона абсолютно заслужена і виправдана, хай навіть зрозуміло, що значного поштовху впізнаваності колективу у закордонного слухача дала спільна робота з французами з Nocturnal Depression. Навіть якщо кортить заради спрощення назвати гурт такими собі кавказькими Lifelover і Shining, не можна не визнати оригінальний почерк, який легко помітити під час прослуховування. Окрім вельми цікавого музичного матеріалу, варто сказати, що цей альбом перший у доробку Psychonaut 4, лірика для якого була повністю написана рідною для музикантів мовою, грузинською.
Midnight Odyseey – Ashes from a Terrestrial Fall
Другий підряд повністю ембіентний альбом австралійського one-man band проекту. Ця платівка також неодмінно знайде свого слухача, але здається, що дарма відбулась відмова від блек метал складових, адже саме вони більшою мірою докладалися до особливого звучання гурту. Якщо порівнювати із найвідомішим представником жанру, якого захоплювали космічні теми, Darkspace, у останніх космос поставав осердям абсолютної темряви, непривітним і навіть ворожим до людини, тоді як забарвлення музичної оповіді Midnight Odyseey характеризувалося більш світлими тонами.
Чи таке обмеження ембіентом тепер остаточне, чи просто тимчасовий експеримент, покаже тільки час.
SUMAC – May You Be Held
Ще один сладж колектив у нашому списку, на цей раз у комбінації з пост-металом. За його кермом досвідчені музиканти, які причетні до таких колективів як Isis, Old Man Gloom, Mamiffer, Russian Circles, These Arms Are Snakes та Baptists. Тож результат очікуваний – це справжній контрольований хаос, який самим музикантам подекуди, здається, ледве під силу втримувати.
Автор: Іван Калюга
