Назва пропонованого сьогодні тексту спокушає. Хто зна, а може й дійсно все ще в добрій формі?.. Проте не треба мати дуже мудру голову, аби второпати, що на сьогодні нова правиця уже давно злягла з радикулітом, роз’їдена численними медіа-інсультами і старечою деменцією – це якщо прийняти на віру, що після випуску Маніфесту 2000 року вона взагалі […]

Пропонуємо вашій увазі перший розділ блискучого «Відкритого листа до неупереджених прогресистів» пера Менціуса Молдбаґа (саме так, ці публікації датуються весною 2008 року, тому це все ще Молдбаґ, а не Ярвін). Складно вигадати інший текст, який дійсно міг би допомогти дійсно неупередженому прогресистові «редпільнутись» — тож нумо викривати неузгодженості панівної картини світу, тільки пристебніться міцніше, адже врізавшись у намальований на стіні горизонт можна і насмерть розбитись.

Школа Bauhaus стала притулком для багатьох інакодумців: авангардистів, модерністів, кубістів. Вона існувала протягом чотирнадцяти років, виховала та випустила багатьох великих дизайнерів та архітекторів, ще більше видатних діячів мали можливість викладати в її стінах.

Девід Лінч захоплюється живописом таких художників, як Рене Магрітт, Френсіс Бекон, Едвард Гоппер. Пропонуємо згадати картини, які вплинули на естетику серіалу «Твін Пікс».

ропонуємо вам текст, після прочитання якого навіть найвіддаленіший від реальності гуманітарій зрозуміє, як працює біржа, що таке шорт-сквіз і чому світова економіка — величезна мильна бульбашка.....

У зв'язку з випуском нових фільмів про Альфреда Гічкока, звинувачення в його ймовірному жінконенависництві скоро знову витатимуть у повітрі. Існує безліч свідчень того, що Гічкок наполягав на повному, а іноді й на автократичному контролі над своїми постановками, як і над жінками, що виконували у нього головні ролі. Проте жінконенависництво – це безнадійно спрощений і порожній термін, яким можна позначити пристрасно суперечливе ставлення великих художників-чоловіків до жінок.

В постійну експозицію Центру Жоржа Помпіду ввійде колекція сучасного українського мистецтва. Значну частину експозиції складуть фотографії представників харківської школи. Також передані живопис і графіка з приватних колекцій.

Залізна Гвардія перетворилася на альтернативну державу в державі; то була не стільки політична партія, як національна комуна із власною системою судочинства, працевлаштування тощо. Кодряну говорив, що нове покоління займається не політикою – його святим завданням є охопити простір духовності та релігії. І навіть будучи політичною партією, вони існували не інакше як у вигляді духовно-політичного, духовно-воєнного ордену. Коротко про історію руху в передмові до видання «Легіонерського канону».

Чому торгова ідеологія шкодить капіталізму та прагненню до прибутку? Чи можна вийти за рамки дихотомії двох економістських систем — ринкової та планової економіки?