Кінематографічний ембієнт, танцювальна антиутопія, балада про безнадію, похоронна романтика — листопадові релізи залишили по собі важкий слід. Не минулося без скандалів, неочікуваних сплітів і повернення легенд. Вирішили разом із вами розібратися в демонах і меланхолії листопада.
Converge + Chelsea Wolfe — Bloodmoon: I
Напевно, найвиразніший музичний реліз минулого місяця для всіх поціновувачів важкої музики. Пост-хардкорники з Converge об’єднали зусилля з Челсі Вулф – улюбленицею кожного шанувальника готичної естетики, що поважає себе. А все для того, аби випустити одинадцять треків з тривожним блюзом і міцним ліричним металом. Челсі Вульф та Джейкоб Беннон нібито намагаються боротися один з одним у спробі захопити слухача своїм вокалом та історіями про криваві, гіпнотичні екзистенційні подорожі. Converge уповільнюють свій вибуховий надрив, що все ж таки виривається назовні в Tongue Playing Dead і Lord of Liars, Вулф привносить фірмову американську меланхолію в Coil і Scorpion’s Sting, а найбільш цілісним і органічним результатом співпраці стає заголовний трек альбому Blood Moon.
KVB — Unity
Дрібка синтезаторного футуризму від англійського музичного дуету (і подружжя за сумісністю) Кет Дей і Ніколаса Вуда. Новий альбом електронників та визнаних майстрів шугейзу натхненний їх перебуванням у Європі – в Іспанії та в Берліні. Unity – переосмислення питання відсутності руху й розвитку та роздум на тему незавершених архітектурних проектів, що демонструють недоліки капіталістичної системи. Це досить зрілий і аж ніяк не романтичний реліз KVB, який порівнюють із музикою Kraftwerk та New Order. Танцювальна антиутопія, що цілком підходить в якості саундтреку для якогось стерильного арт-хаусного фантастичного фільму.
Desiderii Marginis — Bathe In Black Light
Легендарний шведський дарк ембієнт проект випустив новий альбом. Та ще який! У релізі вказується, що це ода ночі, не сліпій, але всепоглинаючій, безкрайній внутрішній пустелі. Тож виходьте слухати альбом уночі, щоб, як нам сказано, купатися в чорному світлі. Це досвітня меланхолія, в якій вловлюються найвитонченіші риси часу, а може, і життя.
IAMX — Machinate
Кріс Корнер, як і інші музиканти цього року, оформив власні рефлексії на тему пандемії та комерціалізації творчості. Новий індастріальний альбом, записаний на модульних синтезаторах, вийшов надзвичайно холодним, але, як і раніше, провокаційним. Корнер промовляє питання дихотомії мистецтва і грошей, яке за його ж словами може бути вирішене лише в тісному альтернативному всесвіті, створеному музикантом та його відданими слухачами (згадаємо те, як Кріс грав під час локдауну домашні концерти для підписників на Patreon). На Machinate ми чуємо темну музику, що віддалено нагадує Aphex Twin і Nine Inch Nails, однак, майже відразу впізнавану всіма шанувальниками, завдяки сомнамбулічному гротеску IAMX.
GALÁN / VOGT — The Sweet Wait
Один із найнеочікуваніших сплітів за останній час: австралійська поп-співачка та іспанський експериментальний дарк ембієнт музикант об’єдналися заради запису нового альбому. Разом у них вийшов меланхолійний дрім поп, із яким легко забутися та зануритися у глибини власних роздумів. Музика одночасно зовсім не нав’язлива та універсальна, в ній легко знайти щось своє, особливе.
Arlekin — The Secret Garden
Повернення сайд-проекту лідера Stoned Jesus Ігоря Сидоренка з другим альбомом після дебютного Disguise Serenades. Реліз слухачі вже встигли охрестити зізнанням у коханні британському нео-прогресивному року 80-х. Якщо вам до вподоби фолкові гітарні балади із зазначеної епохи, зверніть увагу на цей «таємничий садок», де співають про «стару матір Європу» та лицарів. Не посперечаєшся з тим, що зі зверненням до цього жанру Сидоренко спізнився десь на кілька десятиліть, проте альбом вийшов доволі душевною сповіддю благородного ретрограда-шанувальника Marillion, Pendragon та Pink Floyd.
Emma Ruth Rundle — Engine Of Hell
Що ви знаєте про вразливість музикантів, якщо не слухали новий альбом Емми Рут Рендл. Акустична інтимна сповідь про пережиті травми далека від пафосного розгляду похмурих перипетій. Справжня сила Рендл полягає у її спокійній приреченості та відсутності прагнення задовольнити за будь-яку ціну слухача натиском трагічних мелодій. Смирення з самотністю і вдячність за пережиту пітьму – її пісні про особистих демонів та відновлення зруйнованих фортець хочеться слухати, не промовивши жодного зайвого слова.
Palais Ideal — Negative Space
Пост-панк із Нідерландів продовжує наше «радіо меланхолія», з ностальгійним альбомом за 80-ми. Так, не стихає популярність на теплі синтезатори та Sisters of Mercy. До нового альбому також знятий кліп у стилі 80-их, тож якщо ви любите інколи послухати тихенько скажімо Bauhaus, не оминіть і новий реліз Palais Ideal.
Jackson VanHorn — A Silent Understanding
В ліриці ховаються цитати Жоржа Батая, Френсиса Бекона (художника) та навіть Інґмара Берґмана. Саме цією інтертекстуальністю альбом і видається досить цікавим, адже він дуже елегантно розповідає про трагедію сучасної людини через історичні, кінематографічні, літературні паралелі та образи. Деякі критики обізвали альбом «баладою про безнадію». Як би там не було, Джексона ВанХорна треба заслуховувати, над його лірикою треба рефлексувати, а також дивуватися, чому ми взагалі раніше про нього не чули?
Offermose — Jordens Åbne Sår
Данська музична магія з проблисками голосу Кіма Ларсена. Знаний дарк ембієнт проект із новим ЕР і справжнім пророцтвом. Окремої уваги заслуговує відеокліп, із попелом, кістками та вогнем, який усе пожирає.
Close your eyes and surrender to the spell that weaves the world around you. Lay down on the misty waters and watch the starless sky above.
Alqa — Oscuras Influencias (EP)
Інколи до нас долітають рідкісні птахи, як цей синтвейв/постпанк реліз із Іспанії. Дуже холодний і зовсім не ностальгічний у порівнянні з багатьма свіжими альбомами цього жанру.
architrav — panophobie (ЕР)
Новий повноформатний реліз від Майкла Беллетца, присвячений людським страхам. Проте ця музика не лікує від чорних глибин, які заволодівають людьми, а лише підкреслює їх узалежненість від них. Саме через цей досить безпросвітній посил ембієнт інколи виливається в індастріал. Після прослуховування лишається виразне бажання, аби цю музику помітив хтось із авторського кіно для створення апокаліптичної стрічки.
Diavol Strâin — Elegía del Olvido / Elegía del Horror
Чилійський постпанк і дезрок про жахи забуття. Свого часу вони прогриміли на хвилі популярності готик жанру, тоді їх музику почали заслуховувати, особливо в Італії та Іспанії. Також цікаві вони через лірику, в які міститься чимало відсилок до алхімії та герметизму.
Rome — Der Rufer in der Wüste schweigt (feat. Die Skeptiker, Eugen Balanskat)
Один із найплодовитіших проектів неофолку знову тішить фанатів своїм релізом. Проте якщо ви не мали часу слідкувати за новинами гурту, ви могли пропустити великий скандал, пов’язаний із ROME. Річ у тім, що один підприємливий музикант з американського ска-панк гурту Sublime with Rome зареєстрував торговельну марку в США, використовуючи назву ROME. Звучить страшенно іронічно, але панки вже давно не ті. Після чого Джером Ройтер отримав вимогу припинити використання назви проекту через порушення авторських прав. Після відмови почалися блокування музики гурту на стрімінгових ресурсах типу Spotify. Тож Джером найняв кілька команд адвокатів для вирішення проблеми. Тож поки триває абсурдна юридична війна, гурт як ніколи потребує допомоги своїх прихильників. Якщо ви давно хотіли, саме час придбати мерч і підтримати Джерома фінансово.
Grave of Love — All Those Tears Ago
Wherever one went the world was blooming. And yet despair gave birth to poetry.
― Paul Celan
Дебютний повноформатний реліз польського гурту досить багатообіцяючий. У цьому строкатому альбомі можна заслухати неофолк, мартіал індастріал, готик рок. І разом це звучить надзвичайно по-живому в такому, здавалося б, заїждженому музичному жанрі. Grave of Love постаралися навіть над лірикою, де крім звичної туги за занепадом Європи під акустичну гітару, з’являється проблиск. Символічно він позначений навіть на обкладинці релізу, де з черепа проростає кульбаба. До речі, гербарій під склом увійшов навіть у мерч релізу. Можна лише пожалкувати, що в альбом не увійшли треки польською мовою. Проте ми готові пробачити їм, адже це потужний початок.
IDLES — Crawler
Аж ніяк домашній пост-панк для тих, хто скучив за умовно класичним вайбом інді-року з нульових, від бристольців з Idles, сильно розкритикованих за попередній альбом у 2020-му. Crawler – чоловіча завзята розповідь без зайвої сентиментальності про боротьбу фронтмена колективу Джо Талбота з вживанням наркотичних речовин та автокатастрофу, що стала кульмінацією руйнівної залежності.
MADMOIZEL — Blue
MADMOIZEL – виконавиця з Парижа, яка може бути знайома поціновувачам альтернативної електронної сцени. Новий реліз присвячений її матері та смутку як процесу, що необхідно прожити до кінця, аби відродитися до нового життя. Ми поринаємо в синтезаторний тягучий туман, провідником в якому стає тривожний неокласичний вокал MADMOIZEL – від запаморочення і безладу до воскресіння й ранкового світла.
Virgin Black — Sombre Romantic
Ну що, думери – тримайте дуже пафосний й дуже непоганий реліз від австралійських готів з Аделаїди, котрі характеризують свою музику як похмуру та езотеричну. Треки з першого повноформатного альбому проекту явно написані під натхненням від біблійних історій, де зустрічаються поцілунки Юди та відчайдушні депресивні заклики до небес. Без частки іронії до появи подібних надривних псалмів ставитися не можна, але хто сказав, що не можна трохи поностальгувати у похоронній романтиці?
Автори: Анна Врядник, Анастасія Капралова
