Нерідко критики студій М. Еліаде звертаються до деякої «заангажованості» міркувань філософа, до його «індоктринованості» ідеями традиціоналізму. Ми спробуємо відслідкувати спільну проблематику та розуміння окремих теоретичних аспектів для Мірчі Еліаде та мислителів-традиціоналістів, передовсім Рене Ґенона. Віднаходження спільних рис філософування на концептуальному та методологічному рівнях допоможе прояснити, чи має місце в філософському добробку Еліаде відображення «традиціоналістичних поглядів».
На нашу думку, одним із ключових моментів схожості з традиціоналістичною проблематикою, яку висуває М. Еліаде, постає розмежування на «архаїчну» та «сучасну» типи людини. В цьому розмежуванні закладена важлива ідея певної «деградації» людини, себто анти-прогресистський характер культурних у широкому сенсі змін людини. Засновник традиціоналізму Рене Ґенон у своїй праці «Криза сучасного світу» окреслює, що підстави для такого протиставлення виявилися ще в осьовий час, проте «остаточний розрив із Традиційним Духом» відбувся в 14 столітті, що надалі лише «погіршувався», адже «люди відвернулися від Неба під приводом підкорення землі»[1]. У свою чергу Еліаде висуває схожі міркування в праці «Священне і мирське», де розмірковує про два способи існування людини у світі, та окреслюючи багатогранність світогляду «архаїчних» людей. Для homo religiosus характерним є відчувати своє буття в священному Космосі, тоді як сучасна людина живе у світі без священного[2]. Вище ми вже зазначали про дистанцію в прийнятті «традиційного» чи то пак «архаїчного» та «сучасного», втім, різниця прочитань не обов’язково передбачає антагонізм позицій.
Ще одним традиціоналістичним аспектом, який можна розцінювати як притаманний науковим розвідкам М. Еліаде, це певний «універсалізм». Ми маємо на увазі «універсалізм» у ґенонівському сенсі, себто визнання внутрішньої «єдності» у мисленні людей, це положення можемо проілюструвати тим, що Рене Ґенон критикує прихильників цивілізаційного підходу за «штучність» поділу на «цивілізації», окреслюючи, що різні форми мислення лише маскують притаманну єдність, приховану під виглядом різноманіття[3]. Знання принципів є універсальним, а відтак у сфері чистого інтелекту можливе порозуміння з представниками будь-якої свідомості. Що ж до підходу М. Еліаде, такий «універсалізм» може проглядатися у міфологічних рисах свідомості архаїчної та сучасної людини. Подібний «універсалізм» уможливлює значною мірою компаративний аналіз, яким часто послуговуються прихильники традиціоналістичного підходу, а також широко послуговується М. Еліаде.
Наскрізним мотивом багатьох релігієзнавчих робіт Еліаде є критика «спеціалізації» знання, що також є характерною для традиціоналістичних мислителів. За Рене Ґеноном, сучасності притаманне заперечення існування традиційних наук, адже сучасній науці притаманне «подрібнення знання», та відмова від зведення знання до загальних принципів[4]. Такий підхід не веде, на думку Ґенона, до поглиблення знання, натомість – лише до «безплідного аналітизму»[5], який також критикує Еліаде. Релігієзнавець у свою чергу пише, що спеціалізація «перетворює релігійні форми на банальності, стираючи таким чином їхнє значення»[6]. Еліаде навіть висуває досить цікаву тезу, де натякає, що за витоками дуальних протилежностей можуть стояти «ті ж принципи, які заклали початок будь-якої вченості»[7], натякаючи на «деградацію» метафізичних якостей світу та необхідний для досконалості світу збіг протилежностей, який знищив би цю надмірну спеціалізацію, щонайменше – повернення до традиційних наук. Як ми зазначали вище, Еліаде незмінно апелює до них у своїх наукових розвідках та художній прозі.
У своїй критиці сучасної науки Р. Ґенон також звертає увагу на втрату «стабільності» науки, адже, на його думку, остання тепер має справу лише з «гіпотетичними конструкціями», чи навіть «індивідуальними фантазіями»[8]. Подібні міркування, на нашу думку, розвиває М. Еліаде, викриваючи окремих прихильників напрямків дослідження релігій у редукціонізмі. За один із прикладів релігієзнавець визнає психологічний підхід Фройда. За початок людського суспільства та культури Фройд вважає первинне вбивство батька-бога, про що він пише в «Тотемі і табу». Втім, цілий ряд етнологів, зокрема Шмідт, критикували підхід Фройда: через те, що тотемізм відсутній у витоків релігії; у більшості тотемічних племен відсутній ритуал, описаний Фройдом; відповідний ритуал не є універсальним; серед більшості дототемних народів неможливим було батьковбивство та канібалізм через психологічні та етичні передумови[9]. Відтак, наслідки поглиблення кризи науки в аспекті редукціонізму загрожують зокрема й множенням сумнівних теорій щодо феномену релігії, природи релігійних вірувань та аналітики міфу.
Одним із найголовніших традиціоналістичних мотивів, який, на нашу думку, можна чітко відстежити в М. Еліаде, це визнання існування позачасового першопринципу. Релігієзнавець пише, що кожна релігія має свій «центр», без розуміння якого неможливе осягнення способу буття у світі «архаїчної» людини[10]. Тут можна згадати подібні міркування Рене Ґенона, що стосувалися критики індивідуалізму. Індивідуалізмом Ґенон називає заперечення будь-якого над- і позалюдського принципу, тобто судження про істинність виключно за мірою власне людського, матеріального порядку[11]. Індивідуалізм передбачає заперечення будь-якого метафізичного знання, не лише істини, але й інтелекту[12]. Втім, варто підкреслити відсутність єдиної метафізичної традиції для М. Еліаде, відтак цей «першопринцип» треба сприймати лише як «центр» для будь-яких релігійних вірувань, що, однак, не передбачає зведення всього релігійного багатоманіття до єдиної «схеми».
Паралельні міркування Р. Ґенон та М. Еліаде мають також на рахунок споглядання і діяння. Якщо Р. Ґенон вдається до різкої критики прогресуючої матеріалізації, заперечення будь-якої трансценденції, що перетворює людей на звичайних рабів речей[13], то М. Еліаде вдається до схожої критики щодо постійного становлення та принципової поцейбічності будь-якого діяння. Відтак, динаміка світу в суспільному розрізі визнається вторинною та хибною, в цьому смислі для Еліаде важливим постає мир, який дозволяє віднайти себе, свою свідомість[14].
Насамкінець, обидва філософи також поділяли оптимістичні настрої щодо можливості виходу з духовної кризи людства, пов’язаної з «експансією Заходу», маючи на увазі саме матеріалістичні цінності. Також обидва вважали, що західній людині допоможе звернення на Схід, де збереглися залишки справжніх духовних цінностей і зверненість до «істинної» реальності. Щоправда, М. Еліаде підкреслював, що потрібно «впустити» через вивчення історії релігій за допомогою герменевтичного підходу східну, досі багато в чому «архаїчну» зверненість до Абсолюту. «Історія релігій – як Ноєв ковчег, навантажений міфічними та релігійними традиціями», писав він[15].
Отож,
ми розглянули ряд теорій щодо можливої «індоктринованості» М. Еліаде ідеями
традиціоналізму та застосування власного наукового доробку задля «виправдання»
окремих політичних мотивів діяльності «Залізної Ґвардії», та визначили ряд
паралельних міркувань М. Еліаде з Р. Ґеноном на підтвердження наших здогадок
щодо окремих спільних візій вирішення філософських проблем.
[1] Генон Р. Кризис современного мира. Перевод Н.В.Мелентьевой. – М.: Историко-религиозная ассоциация «Арктогея», 1991. – С.23-24.
[2] Там само. – С. 20-21.
[3] Там само. – С. 35.
[4] Там само. – С. 45-47.
[5] Там само. – С. 48.
[6] Еліаде Мірча. Пошуки. Історія та смисл в релігії / Пер. з англ. Анни Марії Басаурі Зюзіної. – К.: Дух і літера, 2018. – С. 94.
[7] Там само. – С. 241.
[8] Генон Р. Кризис современного мира. Перевод Н.В.Мелентьевой. – М.: Историко-религиозная ассоциация «Арктогея», 1991. – С. 48-49.
[9] Еліаде Мірча. Пошуки. Історія та смисл в релігії / Пер. з англ. Анни Марії Басаурі Зюзіної. – К.: Дух і літера, 2018. – С. 38.
[10] Там само. – С. 24.
[11] Генон Р. Кризис современного мира. Перевод Н.В.Мелентьевой. – М.: Историко-религиозная ассоциация «Арктогея», 1991. – С. 57.
[12] Там само. – С.59.
[13] Там само. – С. 43.
[14] Eliade M. The Portugal Journal. Translated from Romanian and with а Preface and Notes by Mac L. Ricketts. – New York: Suny Press, 2010. – P. 178.
[15] Элиаде М. Испытание лабиринтом. Беседы с Клодом-Анри Роке [Електронний ресурс] / Мирча Элиаде // Иностранная литература. – 1999. – Режим доступу до ресурсу: https://royallib.com/read/eliade_mircha/ispitanie_labirintom_besedi_s_klodomanri_roke.html#0.
Автор: Анна Клокун
