Нам обіцяли переосмислення детектива й фільм із розкішним кастом (Деніел Крейг, Джеймі Лі Кертіс, Кріс Еванс, Майкл Шеннон, Тоні Колетт, Крістофер Пламмер та ін.), але в підсумку до «Ножі наголо» залишилося більше претензій, ніж аргументів для похвали. Ми подивилися один із головних розважальних фільмів місяця і спробували розібратися, наскільки власне гострими були ножі, причому тут політичний порядок денний, і де у пончика дірка.
Неонуарна детективна комедія від режисера Раяна Джонсона ось уже кілька тижнів збирає в різних країнах виключно позитивні рецензії від кінокритиків і представників преси. Найчастіше пишуть про політичні алюзії на занепад «старої-доброї» Америки й наявність фактично детективної версії нашумілого горрора Джордана Піла «Пастка» («Get Out»).
Сюжет фільму зав’язаний на тому, що відомий автор детективів Харлан Тромбі (Крістофер Пламмер) запрошує до свого заміського будинку дітей та онуків, аби відсвяткувати 85-річчя. Однак, на наступний день його знаходять із перерізаним горлом. За справу береться поліція та легендарний, за словами оточуючих, детектив (це вам не Пуаро, ніяких замашок на створення образу ексцентричної «нишпорки», тільки Деніел Крейг і його знаменитий загар із солярію) Бенуа Бланк. Останньому розслідувати вбивство (або самогубство, спочатку ніхто не розуміє взагалі, що відбулося) Харлана Тромбі допомагає його доглядальниця на ім’я Марта Кабрера (Ана Де Армас).
У дівчини досить цікавий бекграунд: попри особисто її законне перебування в країні, мати Марти прибула в США нелегально, а тому знаходиться тут без документів. Саме тому у Марти є причини боятися втручання ззовні, і відрізняє її від інших, окрім дружби з господарем будинку, ще одна особливість: фізіологічна нездатність збрехати без наслідків у вигляді блювоти та поганого самопочуття.
Далі починається калейдоскоп брехні, класичних «чеховських рушниць», а ще зображення абсолютно нестерпних і мерзенних спадкоємців Тромбі. Чи цікаво за цим спостерігати? Мабуть, так, якщо ви в принципі любите entertainment або є шанувальником детективного жанру (будемо чесними, це далеко не найгірший варіант для перегляду).
Але що ж не вдалося Раяну Джонсону в «Ножі наголо»?
По-перше, тільки ледачий не сказав щодо цього фільму про заявку на деконструкцію детектива. Насправді, нелінійне оповідання та ведення розслідування в чомусь від першої особи не є новими прийомами. Автори підкреслювали те, що при створенні стрічки вони надихалися творами (власне, екранізаціями, зокрема) Агати Крісті. Так ось, там все це, звичайно ж, вже було. Якщо ви дивилися багато детективного кіно, то аналогічні сюжетні твісти використовують в класичних зразках жанру без жодної іронії. Таким чином, в «Ножі наголо» все досить типово, хоча і може здатися цікавим через любов до інтриг та саспенсу.
Ще один мінус – це використання політичних посилань. Зрозуміло, що немає нічого поганого в тому, аби мотивація героя була побудована на соціально-політичних реаліях епохи. Але не так же банально і передбачувано, панове. Я не знаю, кому це здасться цікавим, адже про мігрантів зараз говорять абсолютно всі: ця тема завжди на слуху, крім того, вона набила оскому в культурному просторі, бо проти Трампа і так усі актори, режисери й взагалі люди з кінотусовки (якщо і існують його прихильники, то вони або брешуть в медіа, або відмовчуються).
Окрім обговорення «побудови стіни», тут також є онук Тромбі – зухвалий хлопчик в костюмі, який постійно сидить в інтернеті та троллить когось в соціальних мережах, через що його називають «нацистом»/«нацистським покидьком» (недостовірний у вас вийшов образ інтернет-відлюдника).
Звичайно, серед молодого покоління єдиний персонаж, який в потрібний момент проявляє співчуття, це героїня Кетрін Ленгфорд (привіт всім, хто витримав перегляд серіалу з нею під назвою «13 причин чому») – феміністка-марксистка й карикатурний представник прогресивної молоді. Якщо це все стьоб та жарті, то занадто «товсті».
Так, у всіх персонажах тут мало приємного, плюс до всього постійно присутня гіперболізація як стиль фільму, але, здається, що автори переборщили з «актуальністю». Окремо слід похвалити Тоні Коллет, Джеймі Лі Кертіс, Майкла Шеннона, адже зображуючи дітей убитого письменника, вони проявили достатній рівень акторського професіоналізму, через що глядач дійсно вірить в їхню безпорадність, істеричність і жадібність. А ось Кріс Еванс, попри всю свою красу і привабливість, виглядає в образі архетипічного «засранця» трохи смішно: через пост-продакшн та обробку зображення він взагалі скидається на такого собі принца зі «Шрека».
То чи вдалося щось взагалі авторській команді? Для початку, жарт про пончик просто незабутній: заради нього варто йти в кінотеатр, тому що це треба чути.
Ще відзначимо героїню Кей Келлан, адже з неї вийшла відмінна смішна та мовчазна бабуся, яку ніби витягнули з класичного детективного фільму. Деніел Крейг, в цілому, також переконливий і не викликає роздратування. Ана Де Армас спробувала сили в нетиповому для себе амплуа, зігравши милу та щиру доглядальницю, а не femme fatale.
В результаті ніякої жаданої глядачами психологічної різанини в «Ножі наголо» ви не знайдете: виключно недоречну іронію та алюзії на нинішній стан Америки («мій будинок, мої правила, моя кава»).
Автор: Анастасія Капралова
