В 1920 році норвезький письменник Кнут Гамсун отримує Нобелівську премію з літератури за роман «Соки землі». Формулювання пояснення нагороди звучало так: «За монументальний твір «Соки землі» про життя норвезьких селян, що зберегли свою вікову прив’язаність до землі та вірність патріархальним традиціям».
Написанню цього роману передував переїзд самого Гамсуна з міста до сільської місцевості, який пов’язують з його не прийняттям та розчаруванням тим станом речей, який остаточно сформувався у великих містах після індустріалізації. Гамсун відчував, що справжнє життя в його величі і простоті відбувається там, де людина є ближчою до природи.
Роман розділено на дві великі частини. Перша починається з того, що до безлюдної місцини, де ліс зустрічається з підніжжям гір, приходить людина на ім’я Ісаак і починає будувати собі житло, працювати на полі, розводити худобу. З перших сторінок книги читач стикається з наративом, що дуже нагадує біблійний, і справа тут аж ніяк не в біблійних іменах, які зустрічаються в романі. Гамсун змальовує Ісаака немов би першу людину, своєрідного нового Адама, а його діяльність з влаштування свого життя нагадує те, як біблійний Адам давав імена тому, що його оточувало. Навіть поява Інгер, яка в майбутньому стане дружиною Ісаака, своєрідна алюзія на Єву з книги Буття. Ісааку важко бути одному, йому необхідно мати поруч помічника, і наче з нізвідки з’являється Інгер, яка буде допомагати Ісааку все життя – Бог побачив, що не добре Ісааку бути одному.
Може скластися враження, наче кожен день життя Ісаака – це боротьба з природою, спроба підкорити її своїм потребам. Але скоріше це намагання надзвичайними зусиллями волі гармонійно вписати людський побут, працю та, загалом, життя, в натуральний пейзаж. З повагою та любов’ю до природи, адже як говорить один з героїв роману: «Дивись, ось природа, вона твоя і всіх твоїх! Людина і природа не палять один в одного з гармат, вони віддають один одному належне, не конкурують, не змагаються ні в чому, вони слідують один за одним. Серед усього цього обертаєтеся ви, мешканці Селланро, і існуєте. Скелі, ліс, болота, луки, небо і зірки – о, це все не бідне і не відміряне, це безмежно. Послухай мене, Сіверт: будь задоволений! У вас є все, чим жити, заради чого жити, все, у що вірити; ви народжуєтеся і виробляєте, ви необхідні на землі. Ви підтримуєте життя».
Праця Ісаака та Інгер дає величезні результати: їхнє помістя збільшується, худоби стає більше, поля дають хліб, а лісу Ісаак заготовляє стільки, що лишається на продаж.
В другій частині книги навколо помістя Ісаака починають з’являтись інші поселення, місцина наповнюється людьми. Хтось з них так само, як і Ісаак, багато працює та отримує результат. Дехто намагається почати торгувати різноманітними товарами, деякі з яких є очевидно безглуздими та непотрібними для жителів цих місць, нехтуючи роботою на землі, та залишається в мінусі.
В цей час двоє синів Ісаака Єлісей та Сіверт вже виросли і Гамсун через них демонструє своє бачення традиційного та модерного світів. Єлісей, який зовсім не тяжіє до продовження справи батька, вміє читати та гарно писати, вважає життя в сільській місцевості якимось неповноцінним, деякий час працює в конторі в місті, а згодом і в магазині в місцині, де і живуть герої роману, символізує собою модерний світ, від якого сам Гамсун і шукав укриття. Світ царювання кількості над якістю. Всі починання Єлісея закінчуються невдачами, він не знає що хоче від життя, його постійно тягне в подорожі, в яких, як він сподівається, він віднайде те, чим справді хоче займатись, а разом з цим і щастя.
Сіверт, молодший син Ісаака та Інгер, є абсолютно іншим, ніж його брат. Він зображується Гамсуном як продовжувач справи Ісаака, чиїм завданням вже не є створення всього необхідного для життя на пустому місці, яке стояло перед Ісааком, а продовження, підтримання та примноження існуючого порядку речей. В цьому світі Сіверт відчуває себе на своєму місці, в нього добрий характер, багато сили та бажання працювати. Якщо його батько зображується певним Деміургом, творцем та упорядником всього, що оточує їхню сім’ю, то Сіверт уособлює собою традиційний спосіб життя; общину, яка отримала від Деміурга необхідні знання, якості та, що найголовніше, волю до встановлення та підтримки порядку.
Варто зазначити, що Гамсун не закликає відмовлятись від технічних новинок, зображуючи їх як якесь зло. В певний момент техніка з’являється і в родині Ісаака, яку вони використовують для полегшення своєї важкої праці. Гамсун зображає дуже важливий нюанс – результати так званого прогресу не мають ставати самоціллю та золотою коровою, якій поклоняється людина. Людина має володарювати ними, використовуючи для полегшення своєї праці, не роблячи з них ідолів.
Роман «Соки землі» є одою праці, яка йде пліч-о-пліч з природою; хвалою людині, що спромоглася збудувати свій власний світ, завдячуючи виключно своїм власним вмінням та духовним якостям.
Автор: Валентин Дзюбенко
