Для сучасного західного медика з університетським дипломом дуже складно сприймати всерйоз поєднання медицини й астрології. Лише історики науки можуть говорити про синтез цих двох галузей знань спокійно, а саме про рух небесних тіл та їхній зв’язок з людським організмом, розквіт якого відбувся в добу Ренесансу та раннього модерну. Сьогодні книги з медичної астрології можна віднайти лиш у книжкових відділах з езотерики, окультизму та магії. Не зважаючи на такий стан справ у наш час, починаючи від античних часів і до XVIII ст., астрологія була академічною дисципліною, носії знань котрої займалися спостереженням за рухом небесних тіл, після чого фіксували свої замітки у книгах, брошурах чи щоденниках.
Астрологію, алхімію, геомантію та деякі інші види природної магії (Magia Naturalis) вважали «вищою магією», на противагу «народній магії». Щоб оволодіти вміннями «високої магії», потрібно було пройти певну наукову кваліфікацію, чого не вимагалося в середовищі «низької магії». Оскільки астрологу або алхіміку необхідно було добре орієнтуватися в математиці, хімії, біології та геометрії, щоб уміти формувати складні схеми, таблиці та формули для розрахунків алхімічної субстанції чи гороскопу. Окрім цього це все активно використовувалося у тогочасних медичних практиках.
Періодом, коли астрологія отримала найбільший поштовх у розвитку після часів античності, був Ренесанс, зі своєрідною тенденцією зацікавленості у неоплатонізмі та герметизмі. На замовлення римських пап, єпископів, королів чи герцогів складалися індивідуальні гороскопи, так звані «прогностики», що повинні були передбачити успіх чи невдачу певної справи, або застерегти власника такого «прогностику» від жахливої долі. Гороскопи складали для всіх, хто мав на це ресурси: для членів родини, друзів, ворогів, індивідуальні гороскопи для міст і навіть держав. Одним із таких укладачів гороскопів був русин Юрій Дрогобич. Наприклад, його книга «Прогностична оцінка поточного 1483 р.» була присвячена римському папі Сиксту IV[1]. Вважалося, що майбутнє можна передбачити, оскільки воно вже записане Богом у механізм руху планет і зірок, котрий може розкрити гороскоп, чи іншими словами – правильне тлумачення небесних знаків і знамень на небі, що були послані Богом. Пізніше почали масово з’являтися невеликі друковані і рукописні тексти, що описували та тлумачили окремі небесні явища, такі як затемнення Сонця або Місяця, плями на Сонці чи поява комет.
На рівні з «прогностиками», великим попитом користувалась медична астрологія. Рекомендації щодо фізичного та психічного здоров’я замовників гороскопів стали найпопулярнішою сферою вжитку «високої магії» серед тогочасної знаті. Відповідно до цього твердження можна припустити, що астрологія була досить органічно інтегрованою до ренесансної та ранньомодерної медичної теорії та практики. Для дипломованих докторів медицини типовим було складанням гороскопів та лікувальних астрологічних таблиць. Наприклад, на думку Катерини Диси: «Домодерна медицина, в принципі, мало розрізняла природні та надприродні, або ж магічні способи лікування, що цілком вкладалося в парадигму неоплатонізму. Більше того, магічні методи лікування, зокрема використання симпатичної магії, не були зарезервовані виключно для лікування хвороб, викликаних магією. Наприклад, жовтуху рекомендували лікувати прикладанням тканини жовтого кольору, жовтою редькою, а висипання, проблемами зі шкірою – червоними ягодами і червоним вином»[2].
Більшість ранньомодерних уявлень про медицину базувалася на античних і середньовічних текстах, а саме роботах грецьких лікарів Гіппократа (460 до н.е. – 370 р до н.е.), Галена (129 – 216 рр.) і Авіценни (980 – 1037 рр.). Їхні медико-біологічні ідеї були покладені в основу теорії будови людського тіла, що походить від взаємодії в організмі чотирьох першоелементів природи (земля, повітря, вогонь і вода) і чотирьох видів тілесних рідин (крові, слизу, жовтої жовчі і чорної жовчі), які між собою пов’язані через астрологічний порядок знаків зодіаку. Вважалося, що здоров’я можна зберегти або відновити, врівноважуючи баланс цих рідин в організмі шляхом регулювання дихання, дієти, фізичних вправ, сну, еякуляції та контролю над емоціями. Саме античними лікарями була впроваджена практика флеботомії, тобто кровопускання, залежно від співвідношення частини тіла та знаку зодіаку.
У нашому дослідженні буде зроблений акцент на аналізі поширення зображення «зодіакальної людини» в астрологічній медицині серед православних слов’ян у ранньомодерний час. Варто згадати, що в основу астрологічної медицини був покладений принцип симпатичної магії, який найкраще відображається у ключовій тезі для герметичної філософії: «Як вгорі, так і внизу, як внизу, так і вгорі»[3].
В межах ранньомодерної натурфілософії уся природа розумілася як макрокосм, а людина – як мікрокосм, тобто зменшений варіант Всесвіту. Реальність переповнена таємничими знаками, а символічний вимір зодіаку – це небесна основа, навколо якої обертається людська доля, минуле та майбутнє. Саме такою є основна ідея, яку було зашифровано в символічному вимірі «зодіакальної людини». На відповідних ілюстраціях можна спостерігати фігури, що «вбудовані» в людське тіло, точніше зображені біля людського тіла знаки зодіаку, які демонструють, котрий із них відповідає за ту чи іншу частину людського тіла. У тогочасній астрологічній медично-магічній системі, окрім зодіакальних сузір’їв, на стан здоров’я людини мали вплив рух видимих зірок і планет. Для того, щоб вилікувати хворого, потрібно було налагодити певний баланс між макрокосмом, основа якого знаходилася у зашифрованих небесних знаках, і мікрокосмом, власне організмом людини. Для встановлення такого взаємозв’язку лікареві необхідно було накреслити гороскоп хворого.
Найдавніший збережений і відомий нам текст, який містить подібні знання, є рукопис із боснійського Ходошського збірника XIV ст., виданий М.Н. Сперанським, а пізніше передрукований В.В. Титовим. Швидше за все він був перекладним текстом із візантійського джерела, ось його основний зміст:
Овен. Овьнь врхь ес главны.
Телец. Тельць чело (лоб) ес человече.
Близнецы. Близьньць очи человечи.
Рак. Ракь скрание человечи.
Весы. Хомут[4] брада человеча.
Лев. Лъвь раме[5] человечи.
Дева. Девица пръси[6] ес человечи.
Мокреш[7] душа ес человеча.
Скорпион. Скорпиа пупь человечь.
Козерог. Козирог голени человече.
Водолей. Водолеи предны проход[8].
Рыбы. Риба плесни[9] человечи.
То ес състав человечьскы[10]
У цьому фрагменті одним із найцікавіших моментів є вказівка на те, що тут двічі згадується сузір’я Водолія, яке відповідає за склад людської душі та дітородні органи. Перший варіант «мокреш» – відповідає за людську душу, а другий «Водолей» – за геніталії. Такий поділ був притаманним для середньовічної та ренесансної уяви про подвійну природу одного символу[11]. Подібні рукописи з таким змістом були тісно пов’язані саме з астрологічною медичною практикою флеботомії, хоч вони і не супроводжувалися зображенням «зодіакальної людини».
Інший кириличний текст, який містить чіткі рекомендації щодо цієї медичної практики, датується XVI ст. Зокрема текст «О кровипущении». Ось його зміст: «Наставша лоуна 1-й день рано пущай; 2-й день полудни пущай; 3-й день полудни пущай; 4-й, 5-й рано пущай; 6-й весь не пущай; 7-й весь пущай; 9-й весь не пущай; 10-й, 11-й, 12-й, 13-й, 14-й, 15-й, весь пущай; 16-й утре пущай; 17-й весь не пущай; 18-й утре пущай; 19-й весь пущай; 20-й весь пущай; 21-й весь не пущай; 22-й, 23-й, 24-й весь пущай; 25-й вечеръ пущай; 26-й, 27-й, 28-й вечеръ пущай; 29-й утре пущай; 30-й весь пущай»[12].
На нашу думку, активне використання практики астрологічної медицини також пов’язано із поширенням західноєвропейського медичного трактату «Прохолодний сад здоров’я» («Вертоград прохладный здравия»), що був популярним у середовищі православних слов’ян[13]. Нам відомо лише те, що «Прохолодний сад…» є перекладом західноєвропейської праці «Hortus Sanitatis». Цей об’ємний збірник було вперше опубліковано у 1491 р. в Майнці Якобом Мейденбахом, а згодом його неодноразово перевидавали як мовою оригіналу – латиною, так і французькою, нижньонімецькою, частково верхньонімецькою, голландською, а також англійською мовами. На слов’янську мову переклад було здійснено у 1534 р. з книги «Gaerde der Suntheit», опублікованого тричі в 1492, 1510 і 1520 рр., в м. Любек Стефаном Арндесом. Рукопис, датований 1534 р., сьогодні зберігається в Харківській бібліотеці, де є наочна схема «Кровопускателя» у вигляді чоловічої фігури (Мал. 1), на якій були вказані місця, де потрібно робити надрізи, залежно від захворювання. Ця ілюстрація наведена в додатковому розділі про лікувальне кровопускання. На малюнку позначено 36 точок для проведення флеботомії, які пронумеровано «буквеними цифрами» (19 справа і 17 зліва)[14]. Окрім цього над малюнком міститься чітка інструкція: «Зде последуетъ о крови жыльное пущаніе. А в начале един образ. В нем же обрящеши, для коея болести жылную кровь пущаемъ. Яко же писаніязде оучит». Знизу: «О толклваніи всех жыл сего образа»[15]. Відповідні замітки свідчать про те, що людина, котра переписувала текст, розуміла тонкощі флеботомії, оскільки з німецьким варіантом текст збігається не повністю, тож можна зробити припущення, що переписувач був знайомий з методикою кровопускання на практиці.
Окрім зображення із «Прохолодного саду здоров’я» нам відомий ще один малюнок «зодіакальної людини» (Мал. 2) із рукопису, що зберігається в чорногорському монастирі Святої Трійці (м. Плевля, Чорногорія). Він датований 1649 р. і опублікований Н. Янковичем у книзі «Астрономія в давніх сербських рукописах»[17]. Це досить типове зображення «зодіакальної людини», яке було поширене в західноєвропейських рукописах і стародруках того періоду. Зокрема, ці зображення мають наступні характеристики, які можна винести у таблицю.
| Знаки Зодіаку | «Зодіакальна людина» | |
| Овен | Голова | |
| Телець | Шия | |
| Близнюки | Руки і плечі | |
| Рак | Верхня частина грудей | |
| Лев | Нижня частина грудей | |
| Діва | Верхня частина живота | |
| Терези | Середня частина живота | |
| Скорпіон | Нижня частина живота | |
| Стрілець | Стегна | |
| Козеріг | Коліна | |
| Водолій | Гомілка | |
| Риби | Ступні | |
Окремо варто виділити стародрук, опублікований Яном Лятосом під назвою «Пересторога різноманітних випадків із науки зірок і небесних тіл на рік Божий 1599, який відбувся від створення світу 5561». Це друкована брошура, що була присвячена князю Острозькому та Волинському воєводі Олександру. Як зазначалося у попередніх наукових дослідженнях польський астролог і астроном отримав ступінь доктора медицини, хоча ці свідчення залишаються неоднозначними[19]. Також він навчався в м. Краків, де студіював астрологію, також, можливо, відвідував лекції британського астролога Джона Ді[20]. На нашу думку, згадка про медичну освіту була пов’язана саме із практикою вченого в астрологічній медицині, яку Ян Лятос міг застосовувати у лікуванні при дворі князів Острозьких. Наприклад, у зазначеній праці на останньому аркуші можна віднайти малюнок, де зображено тіло жінки в астрологічній традиції «зодіакальної людини» (Мал. 3), що було не характерним для більшості текстів подібної тематики зазначеного періоду.
Окрім цих зображень можна виділити деякі пасажі з рукописного збірника «Острология», що датується кінцем XVII ст., де також описано співвідношення знаків зодіаку і частин людського тіла[22]. Це досить типовий текст для астрологічної тематики, який все ж має свої особливості:
Овен – глава и лице. Март.
Близнец – руки и мышца. Априль.
Телец – шея и брюхо. Май.
Лев – серце и желудок. Июнь[23].
Рак – груди и плечи и крыльца. Июль.
Ярем – спина и хребет. Август.
Дева – брюхо и кишки. Сентябрь.
Стрелец – ладвия и стечна. Октябрь.
Скорпия – лоно и михирь и афадрон. Ноябрь.
Водолей – икры и голени. Декабрь.
Козерог – колена. Генварь.
Рыбы – пясти и плесна ножные. Февраль[24]
Наприклад, тут за дітородні органи вже відповідає сузір’я Скорпіона, а не Водолія. Можна відмітити, що перекладач або переписувач плутає співвідношення сузір’я зодіаку та календарного місяця. Також у цьому рукописі немає згадки про душу людини, як це було зазначено у боснійському тексті.
Також слід зробити ремарку, що на території Великого Князівства Литовського міг бути поширений переклад або латиномовний оригінал праці середньовічного мислителя ХІІІ ст. Альберта Великого. Оскільки до нас дійшов переписаний текст праці «Книгу таінственную Альберта Великаго о сілах трав, камней и животных, небесних птицъ, рыб, гадов и хверей и протчего», в якій було вміщено розділ під назвою «Книга Альберта Великаго с острологіи, звездогадания, даби все что в его книгах говорено совершенно делалось»[25], де також містився детальний опис флеботомії. Найдавніший кириличний рукопис цього тексту, що дійшов до нас, датується XVIII ст.
Зі збережених і відомих нам кириличних джерел останній текст, де зафіксовано факт використання зображення «зодіакальної людини» (Мал. 4) є текст під назвою «Календар 1727 р.». Детально його описала Н. Бондар у свої статті «Рідкісні календарні видання першої половини XVIII ст. Києво-Печерського стародруку із фондів Національної бібліотеки ім. В.І. Вернадського». На 19-му аркуші цієї пам’ятки поміщена стаття під назвою «Избранїе временъ прїгодныхъ къ употребленїю лѣкарства и кровоспусканїю», де позначено придатні і непридатні дні для кровоспускання. Як зазначає авторка статті, текст є унікальним виданням для Києво-Печерської друкарні, оскільки: «Текст статті доповнений цікавою оригінальною гравюрою із зображенням постаті людини з позначеннями частин тіла і відповідних їм знаків зодіаку. Наприклад, за голову відповідає Телець, за руки – Лев, за ікри ніг – Володій, тощо. Далі подано дні, рекомендовані для кровопускання та прийому ліків. Цікаво, що у вересні укладачами календаря рекомендовано усього два дві для лікування – 8 та 14 числа, у грудні – тільки один, 7 числа»[26].
Подані нами вище матеріали заслуговують значно детальнішого опрацювання, однак, на жаль, нам не вдалося віднайти більше текстів та зображень, які могли б бути пов’язані з «зодіакальною людиною» і практикою флеботомії. Однозначно можна стверджувати, що практика флеботомії та її візуалізація у вигляді «зодіакальної людини» були поширенні в православному слов’янському середовищі та знайшли своє відображення у кириличних рукописах і стародруках. Не зважаючи на це, можна констатувати той факт, що астрологічна медицина була відома серед православних слов’ян, починаючи з XIV ст., і на практиці застосовувалась до XVIII ст. До нас дійшли окремі рукописи та стародруки, що демонструють популярність астрологічної медицини не лише на території західноєвропейських країн, а й в країнах Східної Європи.
Автор: Щепанський Віталій
[1] 7. Дрогобич Ю. Прогностичний погляд на 1483 рік. URL: http://litopys.org.ua/human/hum48.htm
[2] Диса К. Астрологія в господарських порадниках Гетьманщини XVIII ст. Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні. Львів, 2014. С. 202–210. С. 203.
[3] Завещание (или слова тайн) Гермеса Трисмегиста [Изумрудная таблица]. URL: http://biblia.org.ua/apokrif/hermes/tablica.shtml.htm
[4] Хомут- друга слов’янська назва Терезів (перша – Ярем).
[5] Плечі.
[6] Груди.
[7] Друга назва Водолія.
[8] Дітородні органи.
[9] Ступні.
[10] Титов В.В. Ложные и отреченные книги славянской и русской старины: Тексты – первоисточники ХV-XVIII вв. с примечаниями, комментариями и частичным переводом. Москва, 1999. 133 с. С. 81-82.
[11] Вдовина Г.В. Язык неочевидного. Учения о знаках в схоластике XVII века. Москва, 2009. 647 с. С. 19
[12] Титов В.В. Ложные и отреченные книги славянской и русской старины: Тексты – первоисточники ХV-XVIII вв. с примечаниями, комментариями и частичным переводом. Москва, 1999. 133 с. С. 51
[13] Морозов Б.Н. Датировка и атрибуция медико-астрологических расчетов, приписанных к травнику 1534 года. URL: http://www.drevnyaya.ru/vyp/stat/s4_18_1.pdf
[14] Там само. С. 6
[15] Там само. С. 7
[16] Там само. С. 16
[17] Јанковић Н.Ђ. Астрономија у старим српским рукописима. Београд, 1989. 321 с. С. 302
[18] Там само.
[19] Кралюк П.М. Якубович М.М. Ян Лятос: ренесансна філософія та наука на Українських землях. Острог, 2011. 143 с. С. 74
[20] Щепанський В. Якубович М. Передмова до «Перестороги» Яна Лятоса 1599 року як джерело до вивчення ренесансної філософії в Острозькій академії. Наукові записки серія Філософія. 2012. №11. С. 330–338.
[21] Przestroga rozmáitych przypadkow z náuki Gwiazd y obrotow Niebeskich. Na Rok Panski 1599… przez Iana Latosa. Lwów, 1598. 22 s. Арк. 20
[22] Диса К. Астрологія в господарських порадниках Гетьманщини XVIII ст. Українське небо. Студії над історією астрономії в Україні. Львів, 2014. С. 202–210. С. 22
[23] На нашу думку тут перекладач або переписувач допустився помилки переплутавши назви місяців.
[24] Титов В.В. Ложные и отреченные книги славянской и русской старины: Тексты – первоисточники ХV-XVIII вв. с примечаниями, комментариями и частичным переводом. Москва, 1999. 133 с. С. 22
[25] 2. Бондар Н. Рідкісні календарні видання першої половини ХVІІІ ст. Києво-Печерського друку з фондів Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського. Українське небо 2. Студії над історією астрономії в Україні. Львів, 2016. – С. 648–657.
[26] Там само. С. 652
[27] Там само. С. 654
