Повість «Собаче серце» російського письменника Михайла Булгакова була написана в 1925 році, на тлі складних історичних процесів: російської соціалістичної революції, становлення диктатури, індустріалізації та виникнення нового соціального класу – пролетаріату. Сам твір носить виражений характер політичної сатири на тогочасні політичні реалії. Пропонована оптика традиціоналістичних ідей дозволить поглянути на повість «Собаче серце» з нового ракурсу та розкрити нові звучання його смислів.
Передовсім, варто відзначити в повісті загострення уваги письменника на варновому поділі російського суспільства. «Собаче серце» чітко містить посил: рівність принципово неможлива. В суспільстві існують водночас генії та маси, що уособлюють собою хаос.
Булгаков неодноразово підкреслює залежність від походження людини притаманних їй якостей і цінностей, які не можна прищепити людині, якщо від природи вони не властиві їй. Цю принципову відмінність у природі людини він підкреслює постійними відсилками до деякої «чутливості»: почуття міри, такту, смаку, вміння проводити дозвілля (а не гаяти «вільний» час), а також до притаманного ідеалізму та співчутливості.
Професор Преображенський володіє почуттям власної гідності, що відчувають усі довкола – доктор Борменталь і домашні, і пацієнти. Ті, хто заперечують існування нерівності, а саме члени домкому, все одно відчувають власну меншовартість порівняно з Філіпом Філіповичем, але через власну неосвіченість і нечутливість – вони нездатні відрефлексувати власні переживання, відтак усе їхнє нерозуміння сублімується в «класову ненависть». Самі ж ідеї поділу людей за матеріальними ознаками та обсягом власності, а не за внутрішньою природою, це типові «лже-ідеї», за Ґеноном. Тобто такі «ідеї», які не мають ніякої трансцендентної основи, «ідеї», що мають на меті лише пробудження сентиментальних реакцій на зовнішні подразники. Такі теорії – це політичні маніпуляції з метою притуплення уваги та розуму людей[1].
На професора Пребраженського постійно працюють дві жінки – молода Зінаїда та кухарка Дар’я Петрівна. Попри ідеологічні настанови, що поширюються у суспільстві, ці дві жінки не вважають себе «пригнобленими», відтак виконують роботу, що притаманна їх єству, та бажають прислужувати видатному науковцю та лікарю, відчуваючи тим самим власну реалізованість та повноту буття.
Не менш важливим аспектом традиціоналістичних мотивів у «Собачому серці» є апеляція до традиційних наук, а саме алхімії.
Професор Преображенський не лише виконує роботу з покращення здоров’я своїх пацієнтів, але й займається серйозними науковими дослідженнями з євгеніки – задля подовження молодості людей.
Проблематика якісного покращення життя людини – це те, що лишилося від традиційних наук древності, адже, за переконанням Рене Ґенона, сучасні науки відкинули якісний вимір досліджень, а їх результат спрямований суто на кількісні показники. Відтак, цей аспект твору відсилає нас до алхімічних практик професора Преображенського заради видобутку філософського каменю. Між тим на символізм каменю молодості вказує й форма гіпофізу – маленький і круглий, а також колір – білий. Також варто зауважити форму викладу уривку, в якому відбувається преображення собаки в «людину», що натякає на деяке священнодійство, котре не піддається звичному опису.
Свідченням звернення Булгакова до традиційних наук є також його негативна оцінка статистики, з якої робляться висновки якісного характеру.
Феноменальна операція, проведена на псові Шаріку, з заміни гіпофіза призвела до «олюднення», тобто до повного набуття ним самоусвідомлення та суб’єктності. Втім, із часом цього олюднення Філіп Філіпович відзначає набуття Шаріковим певних рис характеру та перейняття поведінкових моделей колишнього власника гіпофізу – Клима Чугунова, алкоголіка, злодія, соціаліста.
На перший погляд, «алхімічна» операція лікаря видалася успішною – йому вдалося створити першого гомункула, тобто штучну людину.
Проте як і в міфічного гомункула, наявність людської оболонки не передбачає наявність людських якостей. Тому що не менш важливим є матеріал, те, що має бути поліпшеним унаслідок трансмутації.
Відтак, навіть у людській подобі Шаріков продовжує свою тваринну модель поведінки: керується потребами та бажаннями тіла, приміром, безсоромно чіпляється до жінок, напивається до безумства, стає буквально кровожерливим і влаштовується на роботу заступником відділу очистки Москви від безпритульних тварин. Разом із тим, Шаріков дуже піддатливий до пропаганди, має некритичне мислення та вдається до наклепу комуністам на свого ж творця.
Ще одним традиціоналістичним мотивом у творі Михайла Булгакова є виділення опозиції знання та дії. Адже Філіп Філіпович неодноразово наголошує на важливості споглядання. Об’єктом критики лікаря стають члени домкому, котрі метушаться та займаються бурхливою діяльністю, але все це марно, оскільки їх діяльність не має під собою ніякого трансцендентного начала[2].
Особливої уваги в цьому контексті заслуговують також роздуми Філіпа Філіповича, що стосуються «розрухи». За переконанням головного персонажа, причиною соціального занепаду є деградація людей, адже саме звідти виникає й занепад суспільних форм життя. Філіп Філіпович вказує на те, що сучасні йому люди займаються невластивою для їх природи працею, відтак поглиблюють суспільну кризу.
Черговим свідченням традиціоналістичних мотивів у «Собачому серці» є критика індивідуалізму та визнання існування деякої «істини», якої не здатні зрозуміти деградовані люди, що обмежують людську природу виключно матеріальним виміром. Відтак, будь-які матеріальні прояви життя починають слугувати виключно категорії «користі», а не «істинності» – що яскраво помітно на прикладі знаменитого уривку розмови домоуправління з лікарем Преображенським із вимогою віддати частину кімнат квартири. Людина творить істину за власним нижчим рівнем, а не прагне вивищитися до неї.
Насамкінець варто відзначити наявність у повісті ще відверто демонічних сил, сил контрініціації, за Ґеноном, мова про комуністів. Уособленням цих сил у повісті є члени домкому, котрі всіляко стають на заваді умоглядній діяльності професора та прагнуть унеможливити його дослідження доступними матеріальними способами. В цьому смислі лікар Преображенський постає представником еліти, що здатна відновити Традицію у світі.
Підсумовуючи, варто відзначити значний вплив традиціоналістичних ідей на повість «Собаче серце» Михайла Булгакова, адже ці ідеї лягли в сюжет твору, заклали характер персонажів, створили гнітючу атмосферу, що панувала для інтелектуалів у радянські часи та фактично продемонстрували – які можуть бути наслідки через засилля в суспільстві «шарікових».
[1] Генон Р. Кризис современного мира. – М.: Историко-религиозная ассоциация «Арктогея», 1991. – С. 76.
[2] Генон Р. Кризис современного мира. – М.: Историко-религиозная ассоциация «Арктогея», 1991. – С. 41.
Автор: Анна Клокун
