Аскетичне легіонерство: інтерв'ю Юліуса Еволи з лідером Залізної гвардії

У березні 1938 року гостем “Зеленого дому”, штаб-квартири легіонерського руху, став легендарний філософ-традиціоналіст Юліус Евола. Враження від розмови з Корнелієм Кодряну лишалося живим протягом всього життя барона, він часто згадував цю зустріч і в статтях, і в книгах. До вашої уваги – текст, написаний по “гарячим слідам”, відразу після його повернення в Італію.
Наш автомобіль швидко лишає позаду кумедне видовище, яким є центр Бухареста: ансамбль з невисоких багатоповерхівок та надсучасних будівель, переважно “функціонального” типу, з вітринами та магазинами, що залишають враження якоїсь суміші паризького та американського стилів. Єдиний екзотичний елемент, який ми часто зустрічали – це каракульові шапки на продавцях і обивателях. Ми доїжджаємо до Північної станції і котимося далі по провінційній дорозі, здіймаючи куряву. Дорога веде спочатку направо, потім різко звертає наліво; нарешті, ми виходимо на сільську дорогу і зупиняємося перед будинком, що самотньо стоїть посеред полів: це “Зелений Дім”, резиденція лідера румунської Залізної гвардії.

“Ми побудували його своїми руками” – з легким почуттям гордості говорять легіонери, що супроводжують нас. Інтелектуали та ремісники об’єдналися для будівництва резиденції свого вождя, що стало для них символічним та обрядовим актом. Будинок побудовано в румунському стилі: по обидва боки він продовжується своєрідним портиком, що гадує монастир.
Ми заходимо і підіймаємося на перший поверх. Назустріч виходить високий, стрункий молодий чоловік зі спортивною поставою та відкритим обличчям, що лишає враження благородства, сили і вірності. Це і є Корнеліу Кодряну, вождь Залізної гвардії. Він належить до особливого римсько-арійського типу: складається враження, що перед нами виходець зі стародавнього арійсько-італійського світу. У його сіро-блакитних очах світяться твердість та холоднокровність, властиві вождю, і, водночас, вся його постать випромінює сяйво ідеалізму, внутрішнього світу, сили, людського розуміння. Навіть стиль його бесіди є характерним: перш ніж відповісти, він занурюється в себе, відсторонюється, потім раптово починає говорити, висловлюючи думки з майже геометричною точністю чітких і органічних фраз.
«Після цієї нескінченної фаланги журналістів різного роду і національності – говорить Кодряну – я вперше, до свого задоволення, бачу журналіста, якого хвилює перш за все душа, духовне ядро ​​мого руху. Я знайшов вдалий вираз для журналістів, аби сказати їм трохи більше, ніж нічого, але показати творчий націоналізм».
«Людина складається з організму, тобто організованої форми, життєвої сили і, далі, душі. Можна сказати те ж саме і по відношенню до народу. Національна будова держави, хоча природно і відтворює всі три елементи, але підпорядковується руху одного з цих елементів (в залежності від різного досвіду та спадковості)».
«На мій погляд, в фашистському русі переважає елемент держави, відповідник організованої форми. У цьому простежується формотворча міць стародавнього Риму, владики права і політичної організації, чиїми прямими спадкоємцями стали італійці. У націонал-соціалізмі на перший план винесено аспект, пов’язаний з життєвою силою: раса, інстинкт раси, національно-етнічна складова. В румунському легіонерському русі наголос ставиться насамперед на тому, що в організмі відповідає душі: на духовній і релігійній стороні».

«Звідси випливає характеристика різних національних рухів, хоча, в кінцевому рахунку, вони повинні охоплювати всі три елементи, не нехтуючи жодним з них. Особливий ​​характер нашого руху обумовлений древньою спадковістю. Ще Геродот називав наших предків «безсмертними даками». Вони задовго до прийняття християнства вірили в безсмертя і нетлінність душі, що свідчить про їх спраглість до духу. Римська колонізація додала до цього елементу римський дух порядку і форми. Подальші століття розклали і перетворили на ніщо наш народ, але як у хворому та загнаному коні можна розгледіти чисту породу, так і в румунському народі можна виявити приховані елементи цієї подвійної спадщини».
«Цю спадковість – продовжує Кодряну – прагне пробудити легіонерських рух. Він виходить з духу: він бажає створити через дух нову людину. Якщо це завдання буде реалізовано в рамках «руху», прокинеться і друга спадковість, тобто римська політична формотворча сила. Відтак, душа і релігія є для нас відправною точкою, «творчий націоналізм» – нашою метою. Аскетична і героїчна етика «Залізної Гвардії» міститься у возз’єднанні обох цих елементів».
Ми запитуємо Кодряну, наскільки його рух духовно пов’язаний з православ’ям.
Він відповідає: «В цілому ми прагнемо оновити в формі національної свідомості та живого переживання те, що в релігії занадто часто виявляється муміфікованим та перетворюється на традиціоналізм сонливого духовенства Ми опинилися в сприятливих умовах, оскільки наша національна релігія не приймає дуалізму між вірою і політикою, і вона здатна забезпечити етичні і духовні елементи, необхідні для розбудови нашого руху. Саме з нашої релігії Залізна Гвардія отримує свою основопокладаючу ідею – вселенську ідею. Це шлях позитивного подолання як інтернаціоналізму, так і будь-якого абстрактного раціоналістичного універсалізму. Вселенська ідея є ідеєю суспільства, що розуміється як життєва єдність, живий організм, як спільне життя не тільки з нашим народом, але й з Богом та нашими мертвими. Здійснення подібної ідеї у якості дієвого досвіду є головною ціллю нашого руху; політика, партія, культура та все інше для нас є лише наслідками та відгалуженнями. Ми повинні воскресити цю центральну реальність і тим самим оновити румунів, що дозволить в подальшому також відродити націю та державу. Особливим є те, що для нас присутність померлих у вселенській нації є не абстракцією, а реальністю; наші мертві –  це, перш за все, наші герої. Ми не можемо відокремлювати себе від них, вони як сила, що звільнилася від людської обумовленості, пронизують і підтримують наше вище життя.
Легіонери періодично збираються невеликими групами, які називаються «гнізда». Ці збори супроводжуються особливими обрядами. Будь-які збори починаються зі звернення до всіх наших полеглих побратимів, на які ті, хто зібрався відповідають «Присутній». Але це не проста церемонія або алегорія, це реальне звернення до духів наших предків».
«Ми розрізняємо індивіда, націю і трансцендентну духовність, – продовжує Кодряну, – і в героїчній самовідданості вбачаємо те, що веде від одного аспекту до іншого, до вищої єдності. Ми заперечуємо всі форми грубої матеріальної вигоди: не тільки на рівні окремої людини, але й на рівні всієї нації. По той бік нації ми визнаємо вічні та незмінні принципи, в ім’я яких треба бути готовим боротися і вмирати. Відтак, істина і честь є метафізичними принципами, які ми ставимо навіть вище за саму націю».

Відомо, що аскетизм в Залізній Гвардії є не просто абстрактним, але цілком конкретним і регулярно практикується. Наприклад, вони дотримуються посту: три дні на тиждень близько 800 000 чоловік тримають так званий “чорний піст”, тобто утримуються від будь-якої їжі, спиртного та тютюну. Молитва також складає суттєву частину руху. Більше того, для елітного передового корпусу, що носить імена двох легіонерських вождів, загиблих в Іспанії – Моци і Маріна – діє правило целібату. Ми просимо Кодряну пояснити сенс подібних обмежень. Він на мить зосереджується і потім каже: «Існує два аспекти, для прояснення яких необхідно взяти до уваги дуалізм людини, що складається з природного матеріалістичного елементу і духовного. Перевага першого над другим – це «пекло».  Будь-яка їх рівновага є тимчасовою і випадковою. Тільки повне панування духу над тілом є нормальною умовою та передумовою будь-якої справжньої сили, істинного героїзму. Ми постимось, оскільки це сприяє дотриманню даної умови, ослаблює тілесні узи, допомагає самовизволенню і самоствердженню чистої волі. Коли ж до цього додається молитва, ми просимо вищі сили доєднатися до нас і незримо підтримувати нас. Це веде до другого аспекту: думки, згідно з якою в битві вирішальними є лише матеріальні і чисто людські сили, в той час, як в ній беруть участь і незримі духовні сили, настільки ж дієві, як і людські. Ми усвідомлюю позитивність і значення подібних сил. Тому ми і надаємо легіонерському руху чіткого аскетичного характеру. Древні лицарські ордени також дотримувалися принципу целібату. Підкреслю, однак, що у нас він поширюється лише на Штурмовой Загін, що викликано в тому числі й суто практичними міркуваннями, адже тому, хто повністю присвячує себе боротьбі і не повинен боятися смерті, краще не мати сімейних зобов’язань. Нарешті, в цьому загоні знаходяться лише до тридцяти років. Але в будь-якому випадку застосування принципу лишається незмінним: з одного боку існують ті, хто не знає нічого, крім “життя” і прагне до благополуччя, процвітання, багатства, розкоші; з іншого – ті, хто сподівається на більше, ніж життя, славу й перемогу в боротьбі – як зовнішній, так і внутрішній. Залізна Гвардія належить цьому другому загону. І їх войовничий аскетизм довершується останнім правилом: обітницею бідності, якої дотримується вся еліта руху. Від неї вимагається відмова від розкоші, порожнього проведення часу, від так званих світських розваг, тобто вона закликана до  істинної трансформації життя».
 
Переклад з румунської підготував Сергій Заїковський