Сьогодні, завдяки ліволіберальному порядку денному, який все більше пронизує кінематограф, вважається ознакою гарного тону «сварити» Романа Поланскі та його фільми. Причина цього явища криється в неоднозначному образі режисера, що прославився не тільки своїми роботами, а також трагічним випадком із вбивством його дружини Шерон Тейт «родиною» Чарльза Менсона, але і сексуальними скандалами. Кримінальне переслідування Поланскі триває вже багато років, а на хвилі «полювання на відьом» через соціальну акцію Me Too таврування режисера почалося з новою силою: ретроспективи його фільмів в Європі скасовують, а в 2018 році його виключили з Американської Академії кінематографічних мистецтв і наук.
Віддані шанувальники творчості Поланскі не забудуть його внесок у розвиток кінематографу, адже уявити кіно XX століття складно без дивовижних хвилюючих, лякаючих і дотепних робіт режисера. Нам не важливо, хто він – поляк, француз або єврей, позаяк мало хто так точно відчуває наростаючу параною та психологічну ізоляцію людини в сучасному суспільстві, як це робить Роман Поланскі.
Чому ми вдячні режисерові попри все? Ми дякуємо йому за любов до містики, яка демонструється в його стрічках з естетизмом та іронією. За витончений песимізм, за ірраціональну європейську тугу (попри довгу роботу в Голлівуді), за абсурдистську образність і сміливість. Пропонуємо вашій увазі суб’єктивний топ найкращих фільмів Романа Поланскі, які потрібно подивитися, щоб зрозуміти особливості його кіномови.
1. Ніж у воді (1962)
«Ніж у воді» – це точно не найбільш відома стрічка режисера, відзнята Поланскі в якості дипломної роботи для лодзинської кіношколи. Психологічний етюд про двох чоловіків і дівчину, підкреслений лаконічною візуальною складовою, вважається першим польським фільмом, що отримав номінацію на кінопремію «Оскар» і продемонстрував жінку в оголеному вигляді.
«Люди поводяться більш щиро, коли вони ізольовані. Уявіть, що цей будинок раптово розвалиться на частини, і ми застрянемо тут місяці на два-три. Наша справжня природа розкриється, коли ми почнемо битися за право поснідати тими-от квіточками», – Роман Поланскі про фільм «Ніж у воді».
2. Огида (1965)
Перша частина так званої «квартирної трилогії» Романа Поланскі з Катрін Денев у головній ролі стала англомовним дебютом режисера. Ця стрічка може вважатися першим гучним кроком на шляху до становлення особливої кіномови Поланскі. Він відразу ж продемонстрував відмінну від європейських майстрів манеру та оригінальну інтерпретацію тематики ізоляції людини в місті, охоплюючих нас страхів, від яких не рятують «квартири-коробки», що претендують на звання будинку.
3. Тупик (1966)
Роман Поланскі вважає «Тупик» своєю найкращою роботою, і ми, хоч і могли б, але не будемо сперечатися з думкою режисера. Ця стрічка має незвичайну геометризовану структуру, схожу на подібну в драматичних п’єсах, де є кілька головних персонажів, одні з яких відповідають ролі «керуючого», а інші – «підлеглого». Садомазохістські стосунки всередині вибудуваного автором квадрату можуть показати екзистенційну приреченість героїв фільму, який видається глядачеві то кримінальним трилером, то комедією.
4. Бал вампирів (1967)
Незвичайна пародія на класичні фільми жаху з вампірською тематикою сприймається глядачем як красива, хоча й місцями моторошна казка, над якою, завдяки талановитій роботі авторської команди, можна дійсно довго сміятися. Головні ролі в картині виконали сам режисер і його майбутня дружина Шерон Тейт. «Бал вампірів» якнайкраще демонструє талант Романа Поланскі створювати розумне комедійне кіно, не позбавлене естетичності та сміливих психологічних прийомів. Іронічний хоррор сьогодні вважається культовим, зокрема, деякі сцени набули статусу хрестоматійних (наприклад, сцена на грандіозному вампірському балу в замку графа фон Кролока, де у величезному дзеркалі відбиваються тільки троє (тому що вони люди, а вампіри не мають відображення у дзеркалі).
5. Дитина Розмарі (1968)
Хоррор про втрату контролю над власним тілом, оточенням і життям є чудовим попередженням від Романа Поланскі про ілюзорність свободи й такої жаданої для багатьох «американської мрії». Детективна основа від письменника Айри Левіна в переосмисленні Поланскі виглядає не тільки захоплюючою, але і по-європейськи лякаючою, попри те, що проект по суті є голлівудським. Ще одна частина «квартирної трилогії» з Міа Ферроу в головній ролі створює задушливий інфернальний простір, де нікому не можна вірити, та й допомоги чекати нема звідки.
6. Китайський квартал (1974)
Ця стрічка вважається класикою нуару та, в цілому, голлівудського кінематографу. В головній ролі детектива Гіттеса представлений Джек Ніколсон. Приватній детектив приймає таємничу пропозицію від багатої пані розслідувати адюльтер її чоловіка. Поступово матримоніальні справи трансформуються в справжній корупційний скандал з прихованими махінаціями та вбивствами. Бонус для любителів Романа Поланскі: режисер виконав у фільмі невелику роль гангстера, який виглядає як комічно, так і лякаюче, а головне те, що він з’являється в досить несподіваний момент.
7. Мешканець (1976)
Остання частина «квартирної трилогії» розповідає про невдаху-емігранта Трелковського, який орендує нову квартиру в досить дивному будинку. Йому не дають спокою загадкові обставини нещасного випадку, що стався з колишньої арендаторкою квартири. Фільм, знятий за мотивами роману Ролана Топора, вважається класикою психологічного трилеру: під час перегляду стрічки складно відрізнити реальність від плодів бурхливої уяви героїв або макабричної гри невідомих сил.
8. Несамовитий (1988)
Так, ми згодні, що це точно не найкращий фільм Романа Поланскі, та його художнє значення, в порівнянні з іншими роботами, мінімальне. Проте хіба не в цьому полягає справжній талант: знімати як авторські картини з глибоким психологічним і філософським підтекстом, так і жанрове кіно з розважальною метою? «Несамовитий» продовжує ряд авантюрних кінострічок від Поланскі зі слабкими чоловічими персонажами та істинними femme fatale (тим більше що свою фатальну красуню він зустрів саме в особі Еммануель Сеньє, яка виконала тут одну з головних ролей). Дивитися цю картину варто заради доволі цікавого сюжету, відмінно переданої атмосфері 80-х років і неймовірної сексуальної напруги, що йде від молодої та прекрасної пані Сеньє.
9. Гіркий місяць (1992)
А от назву цього фільму всі вважають за краще не промовляти голосно, рекомендуючи його до перегляду десь в темних коридорах або пошепки, ніби це справжнє guilty pleasure. Поспішаємо розвінчати всі міфи щодо знаменитого «Гіркої місяця» Романа Поланскі. Куди ж подітися в європейському кінематографі, якщо не досліджувати тематику пристрасті та сексуальних девіацій/їхнього впливу на людські стосунки? Ніяких шокуючих сцен у розумінні сучасного глядача тут немає: тільки гротескна демонстрація любові як елемента споживання з її різними стадіями, а ще багато бездоганної фірмової іронії від Романа Поланскі, ну й, звичайно ж, божественно красива Еммануель Сеньє.
10. Дев’ята брама (1994)
Знятий в самому кінці XX століття містичний трилер став сучасною класикою в своєму жанрі (якщо ви його не бачили, подивіться хоча б заради чудового саундтреку від Войцеха Кіляра). За сюжетом, дев’ять малюнків Люцифера знаходяться в трьох однакових виданнях «Дев’ята брама до царства примар», де зашифрована головоломка, що дозволяє викликати на Землю самого диявола. Колекціонер доручає торговцю книгами Діну Корсо (Джонні Депп) перевірити автентичність одного з примірників. Завдання перетворюється в небезпечну гру, де діють надприродні сили. «Дев’ята брама» – це захоплююча метафізична притча про людську природу, що маскується під містичну загадку.
11. Привид (2010)
«Привид» – заплутаний політичний детектив про віртуозного письменника (Юен Макгрегор), який отримує завдання завершити роботу над мемуарами екс-прем’єра Великобританії. Майстерно вибудувана, наростаюча за сюжетом параноя дозволяє порівняти цю картину Романа Поланскі з шедеврами Гічкока та говорити про те, що ця стрічка, хоча й досить пізня, але може дійсно претендувати на звання однієї з кращих у його кар’єрі. В «Привиді» все несе більшу небезпеку, ніж це здається на перший погляд, що відмінно підкреслюють атмосферні монохромні пейзажі холодного острова, де відбувається дія фільму.
12. Венера в хутрі (2013)
Фільм знятий на основі однойменної п’єси Девіда Айвза, яка базується, в свою чергу, на повісті Леопольда фон Захер-Мазоха «Венера в хутрі». Іронічне театральне дійство не відбулося б без участі Еммануель Сеньє та Матьє Амальріка (який, до слова, виглядає точнісінько наче справжній двійник самого Романа Поланскі). Картина висміює сучасні уявлення про гендерні ролі та політкоректність, а бездоганна драматургія підкреслюється несподіваним у всіх сенсах фіналом. «І покарав його Господь, і віддав до рук жінки…».
Ще більше цікавої інформації про класичний та сучасний кінематограф шукайте на сторінці кіноклубу «E V R O P A». Запрошуємо вас на щотижневі кінопокази, приєднуйтесь до Telegram каналу за посиланням https://t.me/evropacinema.
Автор: Анастасія Капралова
