Дослідження творів мистецтва, зокрема і творів живопису є багатовимірним процесом, що містить в собі різноманітні методи різного рівня складності. Звісно такі дослідження вимагають їх комплексного застосування, проте якщо, наприклад, формальний аналіз картини з визначенням її загальних параметрів та характеристик не потребує спеціалізованих знань, то аналіз іконографії твору вже вимагає відповідної освіти та досвіду.
Особливий рівень складності мають так звані природничо-наукові або ж техніко-технологічні методи, що пов’язані із глибокою обізнаністю експерта не лише в історії мистецтва, але також у хімії та фізиці. Природничо-наукові методи є безпосередньо методами техніко-технологічної експертизи, в коло основних завдань якої входять: вирішення питання про авторство (встановлення, підтвердження або відхилення авторства), датування твору, визначення школи живопису, розв’язання питання про оригінальність чи вторинність роботи, розмежування за типом вторинності (копія, авторське або співавторське повторення, приналежність до майстерні, кола, школи або послідовників майстра, імітація, підробка, стилізація), визначення стану збереженості, визначення художнього рівня твору.
Почасти саме завдяки цим методам вдається розкривати найбільші таємниці картин. Нещодавній промовистий приклад – розкриття Гентського вівтаря. У 2012 році група фахівців Королівського інституту культурної спадщини (Брюссель) розпочала роботи по дослідженню та реставрації знаменитого Гентського вівтаря, під час яких виявилося, що майже половина твору містить не авторські записи XVI століття, які до кінця 2019 року було видалено, і тим самим розкрито перед глядачем автентичний твір братів Ван Ейк (мал. 1).
У 1968 році група вчених з Нідерландів започаткувала один з найбільших проектів у сфері дослідження живопису – проект «Рембрандт». Планомірне і ретельне виконання експертних робіт над кожною картиною, яка приписувалася пензлю Рембрандта ван Рейна, дозволило «скоротити» кількість автентичних робіт художника з 800 картин до 346. Природно, що «Рембрандт» таким чином за часи своєї роботи нажив собі чимало недоброзичливців серед музейників, колекціонерів та арт-дилерів, адже результати його досліджень розчарували багатьох володарів цінних картин (мал. 2). Заключний каталог проекту, що ознаменував його завершення, було складено аж у 2014 році.
Слушно буде зауважити, що іноді достатньо лише пильного погляду висококваліфікованого фахівця, для того щоб дізнатися про картину чимало. Навіть первинний огляд в ковзному світлі дозволяє виявити порушення живописних шарів, що можуть свідчити про грубі втручання та перероблення. Можливості людського зору, особливо при звичайному (денному чи електричному освітленні) однак, не безмежні. Набагато більше можна побачити досліджуючи твір живопису в інфрачервоному та ультрафіолетовому спектрі. Ультрафіолетові промені, спрямовані на поверхню картини, дозволяють побачити інтегральне світіння лаку, фарбового шару і ґрунту, що дає можливість отримати певні відомості щодо стану збереженості твору (втрати і реставраційні втручання (мал. 3), виявити згаслі написи і підписи зроблені залізо-галловими чорнилами, а також побачити ртуть та залізовмісні пігменти, виявити окремі «датуючі» пігменти (для різних історичних епох було характерним використання тих чи інших пігментів, так, наприклад, наявність цинкових білил може свідчити про те, що картину було написано не раніше ніж після ХVIII ст.), отримати інформацію про глибину залягання підпису (під шаром лаку, між лаковими шарами, поверх лаку, поверх втрат, поверх реставрації).
Результати досліджень додатково перевіряються даними мікроскопії, а ідентифіковані в ультрафіолеті пігменти уточнюються результатами хімічного аналізу (про що буде згадано окремо). Дослідження в інфрачервоному спектрі проводиться з використанням електронно-оптичного перетворювача, що робить інфрачервоне зображення видимим.
Це дозволяє вирішити цілий ряд важливих для експертизи завдань, а саме: побачити шари живопису, розташовані нижче видимої поверхні (виявити композиційні зміни або записи) а також побачити реставраційні втручання, розрізнити під шаром живопису підготовчий к і масштабну сітку при її наявності, виявити написи і підписи (мал. 4).
При дослідженні живопису в інфрачервоному спектрі добре ідентифікуються такі речовини як сажа, вугілля, графітний олівець, туш та інші матеріали, що містять вуглець. Для інфрачервоних променів покривний лак є цілковито прозорим, також не розрізняються забруднення і тонкі лесувальні шари живопису (мал. 4). Найважливішу інформацію можна отримати при дослідженні підготовчого рисунку, який є прихованою технологічною авторською ознакою. Рисунок вільний, з правками і композиційними змінами, як правило, свідчить про оригінальність роботи. Жорсткий рисунок з окресленням меж світлотіні і контурів найчастіше вказує на те, що твір є вторинним. В окремих випадках наявність масштабної сітки також може вказувати на вторинність твору. Виявлення індивідуальних особливостей рисунку конкретного майстра і порівняння їх з еталонними зразками є одним з доволі вагомих інструментів експертизи при вирішенні проблем атрибуції. Відносно нескладний і доступний метод макрозйомки передбачає фотографування живописної поверхні при максимальному наближенні. Це дозволяє отримати інформацію про стан збереженості твору, виявити індивідуальні особливості автора, а також загальні ознаки, характерні для художників певного часу і школи, розрізнити прийоми і послідовність побудови живописного шару, а також отримати деяку додаткову інформацію про матеріали і техніку живопису.
Дещо схожим (і можна сказати суміжним з макрографією), проте більш інформативним, є метод мікроскопії. Мікроскопічний аналіз дозволяє максимально точно виявити ступінь реставраційних втручань, зокрема розпізнати старі тонування і записи, що не виявляються в ультрафіолетових променях через нашарування лаку. Тільки при дослідженні в мікроскоп можна побачити реставраційні тонування і записи, що відрізняються від авторського шару за складом пігментів, ступенем прозорості і рельєфом залягання.
Мікроскопія дозволяє визначити спосіб нанесення підпису, оскільки лише при значному збільшенні можна побачити найтонші нюанси її залягання і встановити, чи написана вона одночасно з живописним шаром чи нанесена пізніше поверх кракелюру, забруднень, механічних ушкоджень (подряпин) або ж реставраційних вставках (мал. 5).
Метод рентгенографії добре знайомий нам з медицини, проте в експертизі творів станкового живопису він діє майже аналогічним чином – «просвічує» картину наскрізь, дозволяючи нам бачити все, що знаходиться під видимими поверхнями.
По рентгенограмі експерт може визначити стан збереженості твору (втрати, реставраційні втручання, ознаки переведення на нову основу), побачити зображення, що розташовано нижче видимого живописного шару, виявити правки та композиційні зміни, визначити деякі матеріали живопису (різним речовинам притаманна різна здатність пропускати та відбивати рентгенівські проміні), виявити індивідуальні авторські прийоми нанесення ґрунту, побудови живописного шару і характер мазка при моделюванні форм. Рентгенографічний аналіз грає важливу роль у вирішенні питання про атрибуцію твору (мал. 6).
Одразу ж звертаємо вашу увагу на те, що усі перелічені вище методи не передбачають безпосереднього втручання у фарбовий шар, ґрунт чи основу, і не вимагають жодної міри пошкоджень. Натомість для проведення хімічного аналізу необхідно здійснювати забір проб – невеликих фрагментів з фарбового шару та ґрунту. Проби, як правило, беруться з «невідповідальних ділянок», наприклад по краях картини та на ділянках, що накриваються рамою.
Хімічний аналіз дозволяє виявити так звані «датуючі матеріали», тобто лаки, ґрунти, клеї, пігменти та в’язева, що були характерними для тієї чи іншої історичної епохи (так само – школи або навіть окремого майстра). В окремих випадках, коли питання про датування твору стоїть особливо гостро, проби піддають радіовуглецевому аналізу, що дозволяє досить достовірно визначити історичний проміжок, у який було створено картину.
Експертизі творів мистецтва – галузь, яка невпинно розвивається. В ній зацікавлена не лише наука. З роками все популярнішою стає справа колекціонування, а отже коло бажаючих володіти «автентичними» творами невпинно розширюється. В цей же час щоразу на новий рівень виходить теж свого роду «наука» фальсифікації. Тож у розвитку наукової експертизи є два потужні стимули розвитку – науковий і комерційний. З плином часу до експертизи живопису долучають найсучасніші технології та методи. Серед таких – використанням нейтронної радіографії з автоматичною фіксацією результатів. Для цих досліджень в Берлінському центрі нейтронного опромінення було створено установку нейтронного опромінення В8, за допомогою якої можна не тільки отримувати знімки розташування живописних шарів, але і проводити аналіз елементного складу пігментів, таким чином виконуючи задачі майже усіх вище перелічених методів одночасно.
З рештою, образотворче мистецтво в чомусь подібне до всесвіту – воно не має меж, і в ньому завжди можливі нові відкриття. За цими відкриттями завжди будуть успіхи та невдачі науковців, збагачення та втрати комерсантів, радощі та розпач колекціонерів і музейників, а також щире захоплення і подив багатьох поціновувачів прекрасного.
Автор: Руслан Штурм
