Норман Альфред Ліндсі (1879-1969) виявив здібності ілюстратора і карикатуриста досить рано, вступивши на роботу до сіднейського «Бюлетеня». Він прожив неймовірно активне життя – був художником, гравером, скульптором, письменником і боксером.
Його стилістика малюнку – іронічна, а романтичні сюжети поєднуються зі сміливістю і любов’ю до провокацій. Роботи Ліндсі зробили його ще за життя одним з найбільш модних ілюстраторів і художників, що створював графіку для книжкових видань, малюнки аквареллю й олійний живопис.
Відомо, що Ліндсі кілька разів відвідував європейські столиці, зокрема, Лондон і Париж, проте, ставився прохолодно до модернізму і імпресіонізму. Він писав картини так, як відчував сам, аналогічно було й з літературою. Втім, його оповідання та вірші були більш тепло прийняті публікою. Зокрема, він створював гумористичні повісті про життя провінційних австралійських містечок.
Еротика і скандали
Естетика Нормана Ліндсі взагалі не завжди приймалася суспільством того часу. Критики досить часто називали його картини антихристиянськими і антигромадськими.
Дійсно, провокаційні сюжети Ліндсі є предметом суперечок вже не одне десятиліття. Його еротичний живопис сучасні борці з соціальною справедливістю неодноразово зараховували до порнографії. Багато з них згодом дивуються з того, що, наприклад, після смерті Ліндсі, на відміну від інших авторів, в його майстерні взагалі не було виявлено порнографічних малюнків, котрі критично переступали би «межі пристойності».
У 1940 році шістнадцять ящиків з картинами, малюнками і гравюрами Ліндсі перевезли у США, але чиновники не посоромилися висловити власну блюзнірську пуританську неосвіченість і спалили роботи художника, визначивши їх як порнографію. Норман, коли дізнався про це від власного брата, сказав: «Не переживай, я зроблю ще більше».
Сюжети робіт Нормана Ліндсі – вишукана традиційна європейська демонологія, сатирична містика, персонажі язичницької міфології. На його малюнках зображені авантюристи-пірати, воїни, оголені сміливі красуні, розпусні козлоногі сатири і збентежені німфи.
Він продовжував починання європейських символістів, але зображував все по-своєму, залишаючи всюди відбиток ілюстративності, певною мірою, карикатурності. Це не заважає нашим сучасникам цінувати його роботи, за які сьогодні віддають великі суми грошей. У 2002 році був досягнутий ціновий рекорд, картину «Невинність весни» (Spring’s Innocence) продали за 333 900 доларів.
Лібертінаж і політика
Наразі Нормана Ліндсі – переконаного язичника і апологета лібертінської філософії, часто звинувачують у ксенофобії і гомофобних поглядах. Своєму офіційному біографу Джону Гетерінгтону художник писав про те, що в роботах гомосексуалів завжди присутня деяка незавершеність. Також відомо, що він поділяв консервативні політичні переконання, що за сучасними мірками «повівають» расизмом, поміщаючи в карикатури сюжети про «червону загрозу» і «жовту небезпеку». Його аборигени були ледачими дітьми, євреї – хуліганами, китайці – смішними бандитами. Норман Ліндсей заявляв, що ненавидить «безкультурну Австралію»: поліцію, уряд, політиків. Себе він оголошував борцем проти всіх форм цензури (за винятком тих, які могли б захистити неповнолітніх дітей). Християнська релігія сприймалася Норманом Ліндсі небезпечною, як і її принципи, на його думку, покликані прославляти страждання, в якому «немає нічого благородного». Християнська сентиментальність, мучеництво і чиновницька посередність були чужими для Ліндсі, що можна побачити в його листуванні.
Крім малюнків, Нормана Ліндсі завжди цікавила лібертинська філософія. Він боровся все своє життя з тим, що в Австралії називали «wowser». Цей термін описує тих людей, які прагнули викорінити в інших поведінку, котру вони самі визнавали гріховною чи аморальною.
У 1994-му зняли фільм «Сирени» з Семом Ніллом в ролі Нормана Ліндсі, який відображає цей аспект життя художника. Стрічка знімалася біля будинку Ліндсі в Блакитних горах.
Іронічний протест і любов до життя – ось улюблені інструменти для Ліндсі, який своїм антимодерністським запалом наповнював все, до чого торкався. В тому числі, проявити протестний ентузіазм йому хотілося навіть в дитячій літературі. Друг і літературний критик художника Бертрам Стівенс стверджував, що діти люблять читати про фей, а не про їжу, в той час як Ліндсей написав і проілюстрував «Чарівний пудинг» (1918), який тепер вважається класичним зразком австралійської дитячої книги.
Роуз Ліндсі
Роботи Ліндсі вважаються унікальними в історії австралійського мистецтва, багато з них були результатом співпраці з другою дружиною художника Роуз Соді, котра подарувала йому двох дітей. Вона позувала для нього як модель, займалася друком графіки.
Всього співпраця Нормана і Роуз призвела до публікації приблизно 200 робіт. Роуз була бізнес-менеджером і коханкою, натхненником і продовжувачем ідей свого чоловіка.
У 1913-му році на виставці в Мельбурні була показана її власна картина «Розп’ята Венера», знята з публічного огляду через «надмірний еротизм». Проте, президент Товариства художників Джуліан Россі Ештон сказав, що забере всі картини Нового Південного Уельсу з виставки, якщо роботу Роуз Ліндсі не відновлять і знову не нададуть для показу. Роуз позувала і для інших художників, з неї ліпили статуї і робили її фотографії, які сьогодні зберігаються в Національній портретній галереї Австралії. Відомо, що вона написала дві автобіографічні книги, зокрема, про життя з Норманом Ліндсі та їхню творчу працю.
Норман Ліндсі надихнув Михайла Булгакова?
Це може здатися дивним, але дослідники творчості М. Булгакова стверджують, що саме роботи Ліндсі надихнули російського письменника на створення образу Маргарити і, в цілому, на написання «Майстра і Маргарити». Зокрема, деякі книги самого Ліндсі могли бути відомі Булгакову: романи «A Curate in Bohemia» та «Redheap». Остання книга була видана в США і вважалася забороненою в Австралії через антирелігійні посили. У радянській пресі віталася тематика заборони «старим» світом антирелігійних творів, тому Булгаков в 30-му році міг дізнатися про те, що сталося з книгою Ліндсі.
Містичні малюнки Ліндсі з зображеннями його дружини Роуз як «королеви відьом» були б чудовою ілюстрацією для «Майстра і Маргарити».
Діти Нормана Ліндсі від першого шлюбу з Кейт Агатою Паркінсон – Джек і Філіп Ліндсі – також стали письменниками. Джек Ліндсі, незважаючи на членство в комуністичній партії, писав і перекладав твори з античними мотивами: «Фавни і леді», «Схиляння перед Сафо», «Діоніс: Ніцше проти Ніцше», «Гімни Гомера Афродіті».
Ще один потішний факт: Джек Ліндсі переклав англійською мовою шість віршів Тараса Шевченка.
Молодший син Нормана, Філіп писав історичні романи з містичним ухилом, наприклад, «Диявол і принц Джон». Очевидно, що обидва сини знаходилися під впливом творчості свого талановитого батька.
Контроверсійна творчість Ліндсі, про яку українським поціновувачам живопису і літератури, на жаль, відомо не так багато, заслуговує на увагу тих, хто підносить авантюрний європейський дух, гумор та сміливість.
Автор: Анастасія Капралова
