Століттями назад у цих стінах творилась історія. Нині занепалі та занедбані палаци, церкви та монастирі покинуті напризволяще, і опікуватися пам’ятками архітектури держава не планує.
Чому взірці мистецтва архітектури зруйновані та розбиті вщент, та хто саме у цьому винен? Певно, знайти відповіді на ці питання неможливо. Та ми продовжуємо плекати надію, що врешті-решт ці будівлі встигнуть побачити у своїх стінах реставраторів.
Нещодавно Ukrainian aesthetics розповіли про Домініканський костел у селі Чернелиця, що знаходиться в аварійному стані, з закликом допомогти врятувати пам’ятку архітектури. Ми ж нагадуємо, що на жаль, зруйнованих та забутих архітектурних шедеврів України важко перелічити.
Пропонуємо вашій увазі 10 пам’яток архітектури, нещадно зруйнованих часом:
Палац Платона Симиренка
На межі Київської та Черкаської областей, у селі з населенням лише у півтисячі, разом з селом занепадає і палац мецената Платона Симиренка. Величний палац, збудований у 19 столітті в архітектурному стилі неокласицизму, останні роки доживав у ролі середньої школи. Нині ж від нього залишилися лише руїни посеред лісу, що свого часу був парком.
Свою роль у занепаді палацу відіграли й місцеві жителі, котрі розібрали будівлю на матеріали для власних помешкань.
Палац Терещенків
Палац Терещенків, що розташований у Житомирській області, був побудований на замовлення польського шляхтича у неоготичному стилі. Про сходи з білого мармуру, що були розташовані у вестибюлі замку, нині нагадують лише руїни, адже від колишнього інтер’єру не лишилось нічого. Оточував палац, у кращих традиціях архітектурних рішень, парк, що межував з садом.
Одним з найбільш руйнівних періодів для замку став 1928 рік. Тоді у палаці розміщувався притулок для дітей. Та діти розбіглися, а палац був підпалений. У пожежі було зруйновано весь інтер’єр.
Леськовський палац
Не визнана пам’ятка архітектури у Черкаській області, що була збудована у 50-х роках 19 століття. За легендою, спонукала панів збудувати свій палац Софіївка Потоцьких. Вони хотіли свій, пишніший та величніший архітектурний шедевр. В палаці містилась колекція старовинних тканин, для якої виділили окрему кімнату, а також колекція картин та творів мистецтва.
Згодом за часів панування радянського режиму, садиба була передана на військові потреби. Довгий час садиба знаходилась у власності Міністерства оборони, і доступ до неї був обмежений.
У 2013 році громада Монастирищенського району звернулась до голови с проханням урятувати пам’ятку архітектури. Та питання досі залишається відкритим.
Палац Вінберга
У селі Ясинуватка знаходиться маєток Вінберга, що був збудований наприкінці 19 століття у неоготичному стилі з елементами еклектики. Він був доволі великим, та сьогодні від маєтку мало що залишилось. В яких цілях тільки не використовували палац: школа, інтернат, гуртожиток.
Та найбільшої шкоди він зазнав під час перебування у власності УПЦ КГ. Все, що можна було продати, або використати, було винесено з палацу. Остаточним руйнівним фактором стала пожежа у 2004 році. І якщо служителі монастирю не все встигли щось винести з палацу, то точно згоріло у пожежі.
Палац Терещенків у Денишах
Маєток у Житомирській області збудований у стилі італійського ренесансу. Велична будівля із 40 кімнат та двоповерхових башт була створена на замовлення Надії Володимирівни Терещенко.
Сьогодні цеглини з маєтку можна знайти чи не у кожному сільському будинку у Денишах. Після жовтневої революції палац було розграбовано, ліпнина та елементи орнаменту нещадно зруйновано, і лише кілька стін та натяки на декорування залишилися серед занедбаного нині парку.
Палац Залєських
У селі Руде поступово доживає свого віку одразу декілька архітектурних пам’яток. Залєський, що мешкав у Рудому, був католиком, і, крім палацу, збудував костел та православну Троїцьку церкву. Костел був зруйнований більшовиками, а церква збереглася й донині.
Палац збудовано у 18 столітті у стилі раннього класицизму, він пережив навіть пожежу у 1994 році, хоча й з великим втратами. Нині про величний маєток нагадують лише руїни й захаращений ліс, що колись був парком.
Але є надія, що хтось все ж взявся за реставрацію палацу: брама маєтку, що у 2011 році не відрізнялась від інших руїн, нині відреставрована. Серед місцевих ходять чутки, що маєток викупили.
Маєток фон Мекк
У Київській області, селі Копилів, розташовані руїни маєтку фон Мекк. Маєток пов’язаний не лише з одним прізвищем, тут також мешкали свого часу Давидови та Чайковські. Будинок двічі перебудовували. Перший, що був зведений у 1888 році у стилі «дачного модерну», вщент згорів через 10 років. Другий будинок почав будуватись на межі 19-20 століть.
Нині будівля в аварійному стані. Як і завжди, за часів радянського режиму будівлю використовували для різних соціальних установ: школа, військовий шпиталь, лікарня, сіль. рада. На стіні навіть залишилися сліди комуністичної пропаганди.
Палац Остен-Сакенів
Палац Остен-Сакенів прожив доволі довго, навіть меблі 20 століття тут збереглися до 2000 року. Але пожежа зруйнувала майже все: разом з меблями було зруйновано інтер’єр. Палац тоді не стали відновлювати, і нині він продовжує руйнуватися. На 2012 рік збереглася лише фасадна стіна та колишні казарми робітників, де сьогодні живуть селяни.
А колись маєток та парки з фруктовими деревами належали Карлу Сакену. Згодом перейшов у власність Івана фон-дер Остен-Сакена, потім до його сина. До 1917 року маєток ще декілька разів переходив у власність до рук інших, доки не був націоналізованим після революції 1917-го.
Палац Дубецьких
Палац у стилі класицизму, що належав відомому пацієнту З. Фрейда Сергію Панкеєву. Саме через свого господаря палац здобув назву Лігво вовка. Існує думка, що палац був збудований автором проєкту потьомкінських сходів Францом Боффо.
Величний палац з горіховими садами та лісом нині занепадає. Ліс було вирубано ще під час Громадянської війни. Палац довгий час займав відділок міліції, згодом тут мешкали місцеві жителі.
У 2007 році палац викупила Українська кабельна компанія з зобов’язанням реконструкції, але й донині будівля лишається напівзруйнованою.
Палац Собанських
Перед тим як у селі Ободівці був зведений палац, тут існував мурований замок, який у 1800 році побудував Михаїл Собанський. У 1900 році палац було розширено французьким архітектором Маєром. Тут зберігалась бібліотека з 12 000 томів та картини. Була у палаці також і своя каплиця.
Після більшовицької окупації у палаці розмістили Бессарабську комуну, згодом райвиконком, пізніше будівлю передали школі-інтернату. Нині будівля в аварійному стані.
Автор: Анна Збаражська
