Біографія – річ несподівана. ЇЇ можна написати сухо і беземоційно, а можна нею віддати належну шану особистості, про яку йдеться. Можна дозволити собі критичний підхід, але заразом із тим можна врівноважити її чесним поглядом на людину. Інша річ – коли людина, про яку йдеться, здобула вічну славу в бою. Зовсім інша річ – коли ця людина була не лише військовим.
Про Миколу Amorth Состіна варто говорити так, аби візуалізувати цього, безсумнівно, гідного чоловіка, перед очима читача. Про таких людей Юліус Евола казав, що «кров героїв ближче до Господа, ніж чорнило вчених і молитви побожних». Але не лише кров героя визначала Миколу – найбільше його уславлює саме музика, яку він творив.
Аморт був тихим і спостережливим, він любив Харків і часто розповідав про нього такі історії, які не кожен харків’янин знає. Фотографував напівзруйновані приміщення і тріщини в ґрунті. Вірив в лавкрафтіанське Велике Ніщо. Тож почнемо ми цю невелику розвідку (хочеться уникнути слова «некролог», але куди вже його уникати?) з його портрету.
Нариси портрету Миколи Аморта
На екрані ви бачите фотографії Миколи Аморта. Вони – чи не найкраща характеристика естетики митця. Вперше побачивши їх, я подумав, що Миколі Состіну мав би чудово личити апокаліптик-фолк як засіб для музикальної реалізації. Проте він обрав Black Metal Arts – музику людей і руїн.
Юрій Дум з гурту M8L8TH жартує, що навіть у книжкових уподобаннях – Ніцше і Лавкрафт – Аморт мав «джентельменський набір» чорних мистецтв. А втім не був заядлим рейвером – в чомусь Аморт був Рене Ґеноном від музики. Схід спостережливості і тиші був його сакральною батьківщиною. Doom згадує, що Микола мав татуювання з північним оленем. «Чому саме північний олень?» – якось запитав його Юрій. «Просто, – відповів Аморт. – Знаєш, я люблю Фінляндію, хоча ніколи там не був». Читач пробачить мені таку відповідність: Микола в чомусь був Вяйнямьойненом української блек-метал сцени. І шаманом, адже саме північні олені містично пов’язані з шаманами фінських саамів.
Юрій Doom згадує: «Якою був людиною Аморт? На це досить легко відповісти – Аморт був людиною меланхолії. Він був максимально спокійний, зважений, завжди вдумливий. Це не та людина, яка буде дуркувати, бігати, махати руками – він буде ходити, дивитися, мовчати, слухати, щось собі думати і тільки час од часу він буде щось говорити. Хоча я, звісно, знав його й у веселі періоди, коли ми грали і прикалувались з чогось. Що характерно, ніхто не пам’ятає жодного випадку, щоб Аморт про когось погано відгукувався. І навіть у спірних ситуація щодо деяких музикантів, в тому числі і з «легендарної» харківської сцени, яка виявилась особисто для мене тотальним розчаруванням – а я виріс на цій музиці! – і от вони навчили таких як ми, а самі майже не зробили нічого гідного. Так от – навіть у таких спірних моментах, коли ти йому говориш – «оцей мудак!», він казав: «Ні, ти знаєш, насправді, в нього є позитивні якості – він талановитий музикант, він он записав цей крутий альбом». Ця манера спілкування, вона була дуже характерна для Аморта, тобто він був завжди поміркований, меланхолійний. Щодо життєвих поглядів – він любив авангард, любив дуже деталі; в мене особисто є ціла купа його фотографій із його телефону, де він просто фотографував якусь павутинку або, наприклад, візерунок висохлої землі – він дуже фанатів від такого, знаєш, совкового урбанізму: якісь розвалені руїни, а також він часто фотографував всяких тваринок. Такий, знаєш, пост-совок 90-х».
Додати до цього можна ще й слова його близької подруги Н. (чиє ім’я ми в цій статті оминемо): «Аморт? Він любив котів і равликів. Розповідав, що в дитинстві любив збирати навколо себе всіх дворових котів і няньчитися з ними. Любив ровери і часто їздив на велосипеді містом. Любив іноземні мови і намагався самостійно вивчати їх. Особливо любив фінську та естонську. І Фінляндію загалом, як і музичні колективи звідти. Часто вигадував якісь свої слова та вирази, які я не чула ні від кого іншого. Найприкольніше, що часто спілкуючись із ним, я сама починала їх вживати, і тоді мої друзі з різних кутів України починали відчувати труднощі з розумінням використаних мною слів. Навіть своїм друзям та знайомим давав якісь прізвиська і так називав їх тільки він. Я не виняток».
Якщо говорити про Харків, то варто окремо згадати про любов Аморта до цього міста. Харків був його домом. У нього навіть була тату з гербом Харькова. Окрім досить глибокого історичного пізнання свого міста, епох, часів і подій, які відбувалися в ньому, він дуже полюбляв «містичні» казки свого міста, приказки про «нещасливі будинки», де люди неодноразово накладали на себе руки та історії про місцевих божевільних. Найбільше його захоплювала історія так званого Вік-ВАКа. Попри дуже прозаїчну офіційну історію міського божевільного Олега Мітасова – він втратив ґлузд на ґрунт того, що не пройшов Вищу атестаційну комісію (ВАК) – існує також спроба пояснення, чому саме він її не пройшов. І пояснення наступне: Мітасов, дуже втомлений через нічну підготовку до атестації, забув свою докторську дисертацію у вагоні трамваю. І – з кінцями. Удар був непоправним для нього: радше за все, загострилась форма психічного розладу, що врешті зробило з Мітасова живого жителя потойбіччя. Показово, що його історією захоплювався Аморт.
Про політичні погляди Миколи Состіна Юрій Дум каже так:
«Щодо ідеології та містики, не скажу точно, що він був прибічником правої ідеології, але точно не лівої – мені навіть складно сказати, в яких богів він вірив; його призма світосприйняття, вона була радше нігілістичною, сказати б – утопічно-нігілістичною. Він не був матеріалістом – вірив, що там, вгорі є Вище Архе, вірив у високу силу, яку він називав Морок, Сутність. Але він точно не був атеїстом, це 100%. Але з іншого боку, я його не назву язичником. Хоча він досить добре орієнтувався і в північній міфології, і в історії, культурі Скандинавії, Швеції, Норвегії, Фінляндії – він багато про це знав, він багато про це говорив, але саме такого поняття релігійності, як у класичному нашому сприйнятті, я за ним не бачив. Хоча ми мали випадки, коли ми зустрічали сонце на світанку, і, відповідно, він зустрічав сонце з простягнутою правою рукою. Це було 100%. І це може означати те, що він шанував традицію. Це швидше було філософське сприйняття світу з язичницьким відтінком. Отак я б це охарактеризував».
Олекса Ковальов із SOOM/ПРАЩУР взагалі відмічає наступне:
«Я пам’ятаю, що Коля був буддистом, але назвати його конкретно буддистом чи кимось ще — неправильно. Він мав своє бачення позамежжя».
Музичний шлях Аморта
«Особисто мене дуже тригернуло, коли всі почали згадувати у дописах, що «загинув драмер Drudkh» тощо, це свідчить, про дуже поверхневе уявлення про творчість Аморта, – каже знову ж таки Юрій Дум. – Для ясності скажу, що окрім Drudkh він ще грав у десятках нині культових і знакових альбомах української black-metal сцени. Його барабани звучали на альбомах Astrofaes, Lucifugum, M8L8TH, Kaosophia, Thunderkraft, Ungern, Лютомисл, Заводь, Святогор і ще дуже багато де.
Аморт мав музичну освіту – він закінчив музичну школу, але по клавішних інструментах. З цим, до речі, пов’язаний неочевидний етап його творчої кар’єри, коли він у першій половині нульових грав сесійно у Nokturnal Mortum, але не на барабанах, а саме на клавішних.
Якось, пам’ятаю, ми потрапили з ним у стару школу у Вінницькій області і знайшли там музичний клас, де стояло старе піаніно. Amorth знав, що я великий прихильник творчості NM з 90-х, і він тоді заграв для мене на ньому «Небесне Срібло Перуна», і ще деякі мелодії з тих часів, які він знав напам’ять.
Його музична освіта, його слух, відчуття ритму й фанатичне захоплення музикою в результаті і створили його, як насправді культового драмера. Аморт славився тим, що він міг грати дуже швидко, потужно і дуже рівно, навіть без метронома, що він часто і робив у студії, це і зробило його майже ідеальним студійним музикантом. Всі, хто з ним працював, завжди відмічали те, що партії він вчив дуже швидко, а коли був запис, то Аморту достатньо було декількох дублів для запису всієї пісні, що було великою рідкістю. Саме цей талант дозволяв йому одночасно брати участь у прямому сенсі 3-5-7 колективах, десь в основному складі, десь як сесійний музикант, або виконавець для живих виступів.
Коли Аморт сидів за своєю установкою, можна було просто слухати і дивитися на нього – і це вже було насправді магічно – це вже був Black Metal.
Ще була цікава історія, яка була пов’язана із участю Аморта у відомому знаковому проекті Ungern. Як він мені розповідав – просто опинився у потрібному місці у потрібний час, це так – для інтриги, а було це чи ні, хай розкажуть учасники Ungern. Послухайте Shambala від Ungern за нагоди.
За останні 10 років свого життя Amorth також прославився свою участю у думовому проекті SOOM.
Про їх співпрацю згадує засновник SOOM і друг Amorth’а Олекса Ковальов:
«Колян був неоднозначною людиною, це точно. Ми багато в чому не погоджувались, але й багато чого спільного було. Явно, ми обидва візіонери різних генерацій та з різним бекграундом. Втім, ми могли творити разом.
Пам’ятаю, що він багато розповідав про олдову блек-метал сцену Харкова та України загалом. Окрім цього, ще були розповіді про абсолютно скажені проекти, у яких він не грав, але брав участь як споглядач, на кшталт гурту «Костяная Нога». Ще він дивним чином реагував на Макса Вехова (теж досить таки «екстраординарна» (як би не сказати – божевільна) локально-відома постать харківського андеграунду – примітка Дума).
З точки зору SOOM — ми почали співпрацю у 2015, коли вже вийшов альбом «Ніч на полонині». Можна сказати, що саме він його врятував, бо я маю сильні проблеми з депресією та цими станами, тож в якийсь момент Soom міг закінчитися ще до виходу дебюту. Але Колян дізнався, що я без складу, і запропонував грати разом. «Жах і Огида» ми вже записали разом, ну і майже все, що було далі».
UNDERDARK = AMORTH INCUBUS MAGNUM
Окремого абзацу заслуговує саме його сольний проект UNDERDARK, який Аморт заснував ще коли йому було 15 років. На хвилі тодішнього божевілля і тотальної домінації харківської блек-метал сцени у східній Європі, не дивно, що він теж задумав втілення своїх задумів саме у цьому жанрі.
Музика UNDERDARK неоднорідна – вона коливається від канонічного black-metal до експериментальних амбіентально-індустріальних мотивів. У ній Аморт повністю відображав себе – авангардні сюрреалістичні обкладинки «Eternal Raw» (demo 2005) та «The Truth That Lives» (demo 2005), гра слів, яка наприклад після «ГАРМОНИЯ» (саме так правильно писати, так писав Аморт ( примітка Дума) – про яку він розповідав, що його дуже надивхнув реверс цього слова, який дуже співзвучний із «Я ино мрак!», кавер версія пісні Kari Rueslåtten «Hør mín sang» та урбаністичний електронний авангард альбому «Who Is Your Master» (2010)
UNDERDARK була цілком і повністю творінням Аморта, до якого час від часу він долучав у тих чи інших ролях своїх близьких друзів, частіше за інших – Ігоря Eligora з Asura, більше відомого, як Рогі (теж, до речі, бо, Ігор = Рогі) чи Рогатий (примітка Doom’а).
Також його друзі відмічають такі цікаві риси та музичні асоціації:
«Аморт, – як згадує його подруга Н., – ніби завжди тримав у руках уявні барабанні палички, він ніколи не переставав грати, відбивав ритм, навіть сидячи за столом. І звісно знав величезну кількість історій про блек-метал сцену. Його всі завжди слухали з захопленням – Аморт приваблював людей далеко поза рок-сценою. Його любили. Звісно, що в різних сенсах. Не в останню чергу за його не-пафосний підхід до своєї особистості – в житті він був Миколою, а не ударником численних колективів, декотрі з яких були живими легендами. Зрештою, Аморт «крім блек-металу грав також і в інших жанрах (напр., Soom, Был Замечен). Взагалі, мені здається, він міг би зіграти на ударних все, бо не зациклювався винятково на стилі).
Щодо улюбленої пісні? Я, мабуть, зроблю несподіваний вибір та оберу пісню Святогора «La Concupiscence». По-перше, тому, що я познайомилася з Колею насамперед завдяки Святогору, а по-друге, тому, що ще вперше почувши цю пісню після релізу альбому «Doctor Veritas», на мене наринув якийсь непереборний сум… І ось тепер переслуховую цю пісню по сто разів на день, перебуваючи на самоті у франкомовному місці, – додає Н.».
Олекса Ковальов відмічає наступне: «В контексті SOOM – раджу взагалі все. Дуже круті партії взагалі в усіх треках. Але я б виділив “Під променем тьмяним захована мрія” — тарілки та динаміка там просто неймовірні».
Бойовий шлях
Військовий шлях Миколи Аморта Состіна – він був недовгий, але зустрів свою героїчну долю він без страху. Його бойові побратими в особистому спілкуванні казали, що він був відважним, слухав старших досвідчених братів по зброї і планував ставати професіоналом, але ворожий снаряд передчасно обірвав його шлях.
Сам він в особистій переписці із Думом казав наступне (з особистого листування, з дозволу Дума):
«Я почему-то и не испытываю страха. Просто грустно, что меня резко вырвали из жизни. Я только похоронил отца и через 2 дня меня забрали. Мать сама. Интерес у меня присутствует) Разве что напрягает вставать очень рано )) На бзвп меня уважают, доверили писать всякую документацию, расписания итд, открываю/закрываю оружие, даже сплю по соседству с командиром, стреляю вроде норм. В любом случае, буду держать тебя в курсе моих перемещений и тд. Это всё уже интересная и довольно долгая история. ♾️»
Дуже символічний знак безкінечності, щось дуже характерне для Аморта.
Легенда харківської сцени, один із найкращих українських ударників, учасник багатьох блек метал гуртів, завжди занурений у темні матерії, великий друг, учитель і натхненник Микола Amorth Состін загинув у бою на початку листопада.
Автор матеріалу: Семен Бондар
Дякуємо Юрію Думу з M8L8TH за допомогу в написанні матеріалу.
