Терористична атака на всесвітній торговий центр 11 вересня 2001 року була не лише найстрашнішим за наслідками терактом ХХІ століття, але й подією, яка змусила світ змінити свій підхід і погляд на проблему міжнародного тероризму.
Літаки, скеровані на WTC і будівлю Пентагону показали, що навіть така могутня держава як США і її спецслужби, не змогли прорахувати всієї загрози, яку становив тероризм. До того як оголосити США війну Бен Ладен воював проти Радянського Союзу в Афганістані, будучи відомою персоною серед моджахедів.
Зважаючи на той факт, що ЦРУ фінансувало рух моджахедів, а також тренувало і давало їм озброєння, версія, що спочатку Осама Бен Ладен працював на американські спецслужби, має сенс. Початкове позитивне висвітлення його діяльності у західній пресі служить ще однією підставою вважати, що ЦРУ і Бен Ладен все ж таки були між собою пов’язані.
Після нападу на всесвітній торговий центр США оголосили нагороду за голову лідера Аль-Каїди і розпочали полювання за ним по всьому світу. Вистежити і вбити ворога №1 американцям вдалось аж через 10 років після атаки на всесвітній торговий центр.
В рамках операції «Спис Нептуна» Бен Ладена вистежили в пакистанському місті Аботабад і в ході операції американських Navy SEALs він був вбитий, а його тіло поховане у морі.
Ліквідація лідера Аль-Каїди, здавалося б, мала вирішити проблему, проте вона була не кінцем, а лише початком того, що сьогодні називають війною з тероризмом, яку США і НАТО визначають як один із найголовніших пріоритетів політики безпеки на рівні з боротьбою проти поширення ядерної зброї.
В чому ж проявляється така складність?
Адже здавалося б для оборонного бюджету Сполучених Штатів і всіх можливостей, якими вони володіють, боротьба проти звичайного угруповання не мала б становити жодної проблеми. ЦРУ спокійно протидіяла поширенню комунізму і діяльності радянських спецслужб як у США і на всьому американському континенті. В Європі протидія комунізму організовувалась шляхом фінансування радикальних угруповань в 70-х роках, що більше відомо під крипотонімом – операція «Гладіо».
І якщо СРСР, уряд якого не шкодував грошей на діяльність ГРУ і КГБ, американцям розвалити вдалося, то з партизанськими угрупованнями терористів Аль-Каїди і Талібану США воюють від 7 жовтня 2001 року до сьогодні.
Так, розпочавши операцію Enduring Freedom американці змогли повалити режим талібів і ліквідувати Бен Ладена, тим не менш, ані сама операція, ані місія I.S.A.F. під егідою НАТО і ООН не дали очікуваних результатів і були офіційно закінчені 31 грудня 2014 року.
Незважаючи на часткове виведення військ з Афганістану, підписання угоди з новим урядом про допомогу в боротьбі з терористами, в 2015 році НАТО було прийнято рішення відновити бойові дії, які лише рік як закінчились.
Основними чинниками, які впливають на якість роботи спецслужб у боротьбі з тероризмом, є не лише той факт, що ісламський фундаменталізм є доволі новим для Європи явищем, але й також складність у підготовці агентів під прикриттям. Спроба інфільтрації агента у середовище ісламістів завжди натикається на етнічний, релігійний, мовний і цивілізаційний бар’єр. Першою проблемою є нестача кадрів із того ж цивілізаційного і культурно-релігійного простору, з якого походять терористи. Для того, щоб інфільтрація пройшла успішно, агент має не лише знати мову, але й розуміти світогляд терористів. Варто також додати, що з метою безпеки ісламські радикали не завжди довіряють європейцям, які перейшли на іслам, хоча інколи бувають винятки.
Найспішнішою операцією одразу трьох розвідок (датської PET, ЦРУ і британської MI6) по інфільтрації в середовище ісламістів білого європейця – була справа датчанина, який прийняв іслам, Мортена Шторма. Шторм прославився тим, що дозволив запобігти ряду терактів в Об’єднаному Королівстві, а також зміг вивести ЦРУ на одну з ключових фігур Аль-Каїди Аравійського півострова Анвара Аль-Авлакі.
Ліквідований ЦРУ в Ємені за допомогою безпілотника Predator
Аль-Авлакі був ідеологічним лідером Аль-Каїди і прославився своїми радикальними проповідями через інтернет, які він вів англійською мовою, чим зміг мобілізувати на джихад значну частину мусульман, які жили в Європі. Незважаючи на відкриту антиамериканську пропаганду Авлакі продовжував залишатись громадянином США. Після смерті Бен Ладена в 2010 році як у Ленглі (штаб-квартира ЦРУ Вірджинія), так і в Аль-Каїді Авлакі розглядали як його наступника. Завдяки агентурним донесенням Шторма американці змогли вистежити Анвара Аль-Авлакі в мухафазі (адміністративно-територіальна одиниця Ємену) Маріб і ліквідувати за допомогою безпілотника MQ-1 Predator.
Через відмову ЦРУ заплатити обіцяних 5 мільйонів доларів, які обіцяли за голову Авлакі, Мортен Шторм звернувся до ЗМІ і видав всі деталі операцій під егідою PET, MI6 i ЦРУ. Пізніше вони вийшли окремою книгою під назвою «Agent Storm. A spy inside Al Qaeda».
Тим не менш, такі випадки є великою рідкістю і робота агентів під прикриттям у рядах терористів залишається однією з найнебезпечніших. Принципова різниця між війною з тероризмом і протистоянням американських і радянських спецслужб в період Холодної війни полягає у тому, що виявленому агенту загрожували лише допит і тортури, проте він залишався живим, аж поки його не обміняють на радянського агента, затриманого на території США.
У випадку виявлення агента в рядах терористів його чекають допит, тортури і показова смерть. Одним із прикладів, який залишається загадкою до сьогодні, є ліквідація Магомеда Хасієва, про якого світ дізнався з відео, де він зізнається в роботі на російські спецслужби, після чого бойовик ІДІЛ відрізає йому голову мисливським ножем. Магомед Хасієв, він же Євгеній Юдін, був росіянином за національністю, який виріс у Чечні і прийняв іслам ще в юному віці.
Зі слів його друзів, Хасієв мав контакти як в ісламських угрупованнях, так і з російськими спецслужбами. Президент Чечні Рамзан Кадиров одразу ж заперечив будь-яку причетність Хасієва до російських спецслужб, а росіяни традиційно відмовчались, не підтверджуючи, але й не заперечуючи, що він був їхнім агентом. Цей приклад демонструє, що агент, який працює в середовищі ісламських радикалів, не має права на помилку.
Як для країн ЄС, так і для Росії основна складність полягає в замкнутості мусульманських спільнот, які вкрили своєю мережею велику кількість європейських міст. Поки одні джихадисти їдуть на війну в Сирії, Афганістані чи долучаються до ісламістів із Пакистану та Ємену, ті, що залишаються в Європі, забезпечують їм надійний тил і збирають гроші на джихад, користуючись мережею, що формувалась роками політики відкритих дверей ЄС і з приходом міграційної кризи лише посилилась. Такі спільноти служать природніми форпостами терористів у Європі і поступово розширюють свою експансію в напрямку більш поміркованих мусульман. Аль-Каїда чи ІДІЛ більше не повинні нелегально переправляти терористів через кордон, достатньо правильно організувати пропаганду на землі «невірних». При цьому не варто також забувати про тих радикалів, котрі є громадянами США і ЄС, саме вони представляють найбільшу цінність для терористів, адже можуть безперешкодно подорожувати через весь континент.
В 2009 році 5-го вересня на американській базі Fort Hood майор армії США Малік Нідал Хасан відкрив вогонь по персоналу бази, вбивши 13 американських військових і ще 30 поранивши. Як потім виявилось, Нідал Хасан активно переписувався з Анваром Аль-Авлакі, проявляючи інтерес до того, як мусульманин, що служить в американській армії, може прислужитись справі джихаду. Відповідальні за кібербезпеку агенти не надали цим перепискам значення, вважаючи, що таким чином Нідал Хасан вивчає методи, якими користуються терористи для вербування мусульман у США. Як потім з’ясувалося, база Fort Hood займалась відправкою військових на війну в Ірак. Теракт Нідала Хасана був протестом проти його відправки на війну з його братами по вірі.
Схожим випадком, коли теракт був здійснений громадянами країни ЄС, було вбивство британського солдата Лі Рігбі, яке відбулось 22 травня 2013 року. Вбивці спочатку вдарили Рігбі машиною, а потім добили ножами і мачете, відрубуючи йому голову. Це вкотре демонструє, що, незважаючи на всі спроби США і НАТО перенести війну на територію ворога, поки що спостерігається негативна тенденція, котра проявляється в тому, що ісламісти переносять бойові дії на територію США і ЄС. І їх не зупиняють ані зусилля спецслужб, ані технічне оснащення, озброєння і мільярдні бюджети.
Існування замкнутих мігрантських анклавів створює прекрасні умови для сплячих агентів терористичних угруповань всіх мастей, адже підготовка агента до інфільтрації зазвичай займає роки і не завжди гарантує успіх. Зазвичай участь агента в такій операції може бути першою і останньою.
Натомість самі спецслужби, через намагання вербувати агентів в середовищі терористів, наражаються на велику небезпеку.
Одним із неймовірних успіхів Аль-Каїди у боротьбі проти ЦРУ була справа йорданського терориста-смертника Хумама Аль-Балаві, який прославився тим, що зміг обвести навколо пальця агентів ЦРУ і йорданської розвідки. Аль-Балаві аж ніяк не вписувався в образ типового терориста, скоріше навпаки, мав медичну освіту, був практикуючим лікарем і зразковим сім’янином, який працював у таборі для біженців і ніколи відкрито не мав зв’язків із ісламськими радикалами. На нього звернули увагу американці, які вже давно слідкували за підозрілою активністю одного з профілів на джихадистських сайтах. Хумам Аль-Балаві був одним із найкращих ісламських пропагандистів, який не потрапляв у поле зору ні поліції, ні спецслужб. Після того, як в ЦРУ відстежили, звідки йде сигнал мережі, йорданська розвідка взяла Аль-Балаві під цілодобове стеження. Як тільки всі підозри підтвердились агенти йорданської спецслужби Muchabarat затримали Аль-Балаві в його помешканні в Аммані і вивезли в невідомому напрямку. Згодом виявилося, що Хумам Аль-Балаві був завербований йорданською розвідкою, яка разом із ЦРУ займалася полюванням на Бен Ладена і Аль-Каїду. Аль-Балаві довгий час постачав безцінну інформацію з самого серця терористичної організації, через що став одним із найкращих агентів під прикриттям.
30 грудня 2009 американці очікували зустрічі з Аль-Балаві на американській базі FOB Chapman в афганському місті Хост. За словами тих, хто вижив, шеф бази і аналітик ЦРУ по Аль-Каїді Дженіфер Метьюз грубо порушила заходи безпеки, віддавши наказ впустити Аль-Балаві на базу без попереднього обшуку. Метьюз була прекрасним аналітиком, проте абсолютно не мала досвіду роботи з мережами таємних агентів. Місія в Афганістані була для неї шансом здобути додатковий авторитет у ЦРУ і піти на підвищення.
Інформація, що Аль-Балаві готовий видати американцям праву руку Бен Ладена Аймана Аз-Завахірі, змусила її забути про безпеку. Аль-Балаві попросив, щоб його пропустили без обшуку і сприйняли як друга, на що Метьюз погодилась. Інформація, яку він мав видати, була настільки цінною, що традиційно у спеціально оснащеному бункері для зустрічі з інформаторами, замість двох агентів зібралось набагато більше.
Коли Аль-Балаві увійшов до бази, один із бійців приватної військової компанії Blackwater Джеремі Вайс зрозумів, що він дивно себе поводить, ховаючи руку в складках одягу.
На жаль, замість покласти його з одного пострілу, Вайс наказав підняти руки вгору, що було фатальною помилкою. Аль-Балаві привів у дію саморобний вибуховий пристрій, вбивши 7 агентів ЦРУ, двох бійців Blackwater і двоюрідного брата йорданського короля – капітана йорданської розвідки Шаріфа Алі Бін Зейда. Цей теракт вважається найбільшим ударом по ЦРУ після терористичної атаки в Бейруті 1983 року та 11 вересня.
Попри той факт, що тероризм є асиметричною загрозою, світ досі намагається вести з ним боротьбу конвенційними методами. В умовах Афганістану бойовику Талібану достатньо викинути автомат і він нічим не відрізняється від місцевих жителів.
На відміну від регулярної армії, ідентифікація терористів є набагато складнішою, адже ніхто з них не носить розпізнавальних знаків і не оголошує про початок бойових дій.
Насильство, помножене на релігійний фундаменталізм, призвело до того, що терористи змогли перетворити власну смерть на зброю.
Як зазначив французький філософ Жан Бодріяр в своїй праці «Дух тероризму», справжнім феноменом є той факт, що чим могутніша глобальна система імперії, тим більш вона вразлива на асиметричні загрози, які, тим не менш, здатні нанести непоправну шкоду і надовго паралізувати її діяльність.
11 вересня 2001 року було не лише спланованим ударом по військовій гегемонії США, але й також, як стверджує Бодріяр, носило в собі символічний характер.
Вежі-близнюки, як символ глобалізації і американської могутності, були знищені групою ентузіастів, які власну смерть перетворили на зброю, помноживши її на сучасну технологію, тобто літаки, які були скеровані на всесвітній торговий центр.
Атака 11 вересня призвела до безпрецедентних людських втрат, зламаних доль і знищеної інфраструктури. Економічні збитки страхового ринку оцінюють у 40 мільярдів доларів. Окрім удару по страховому ринку, теракт призвів до паралічу фондових бірж у США і Західній Європі, а також на тривалий час повністю заблокував всі міжнародні авіасполучення. Це і є тим чинником, який заганяє всі західні і не лише західні спецслужби у глухий кут.
Адже як можна протидіяти ворогу, якого не мотивують гроші, влада і розкіш, а лише бажання померти за свої переконання?
Автор: Владислав Ковальчук
