«Блек метал – це війна», – методично, немов мантру, повторював на одній зі своїх платівок виконавець, котрий ховається за назвою Nargaroth. Дана формула, що народилась у 2001 році водночас із виходом однойменного альбому, фактично підсумувала десятирічний шлях даного музичного напрямку, чий характерний стиль живився з тотальної невдоволеності, чаруючих пейзажів скандинавських лісів та тисячолітніх льодовиків. Звідти він розпочав ширитись світом, лишаючи по собі все нових адептів, котрі, віднайшовши власне місце на грані музики та шуму, підривали основи законів музичного ринку.
Блек метал на початку свого існування – це жанр-антитеза, що відмовлявся слідувати звичним для індустрії шляхом. Його зброєю у цьому безумстві стали архаїчні методи запису, нехтування надмірною увагою аудиторії до особистостей учасників колективів, а тому і значна поширеність анонімності серед виконавців, історія формування «чорного» мистецтва позначена спорадичними вбивствами та згарищами норвезьких церков, що спалахували на початку 90-х.
Тож у деякому розумінні даний напрям дійсно перебував у стані війни із комерціалізованою сучасністю, нападаючи на звичні цінності зі свого музичного підпілля. Однак час ішов, сцена диференціювалася та еволюціонувала, окультні теми, які поступово відживали своє і скочувались у комізм, та воля до гармонії із природою розбавлялись рецепціями військової естетики, що в першу чергу прослідковувалось у візуальному супроводі – логотипах, оформленню альбомів. Музиканти, подібно до істориків-романтиків, стали звертатись до баталій минувшини, оспівуючи воїнську звитягу чи змальовуючи жахи війни. Як тільки такі тенденції запанували у даному музичному середовищі, питання звернень до сюжетів Першої світової війни було вирішеним. Адже масштаб, культурні та політичні впливи даного конфлікту не лишили шансів уникнути все нових шукачів котрі тягнулися до ран минулого.
Дана підбірка представляє вашій увазі лише крихту із тих гуртів, котрі так чи інакше звертались до тематики Першої світової війни у своїй творчості. Аби не скочуватись у аналіз музичної складової кожного із згаданих нижче виконавців, варто зазначити, що спектр їх звучання є абсолютно різним, від класичного сирого катакомбного звуку, характерного для часів зародження жанру, до більш «звичайного», навіть відкритого для експериментів та сполучень із суміжними напрямками.
Sacriphyx
Далека Австралія, котра, здавалось би, була надійно вбережена самим своїм географічним положенням від бурхливого європейського політичного життя, не залишилась осторонь подій 1914-1918 років. Як свідомий домініон Британської імперії, австралійська держава оголосила війну Німецькій імперії одразу ж після того, як це було зроблено Лондоном. Австралійські імператорські сили були задіяні на кількох театрах війни, у їх послужному списку трагічна операція Антанти у Дарданелльській протоці, Єгипет, Палестина та Західний фронт.
У 2013 році світ побачив єдиний наразі повноформатний альбом австралійського гурту Sacriphyx, що зветься «The Western Front». Події, описані у даному матеріалі не є просто присвяченими окремим важливим з точки зору музикантів подіям, котрі розгорталися на Західному фронті. Структуру оповіді надає особливий патріотично забарвлений елемент – передача досвіду виключно солдат-співвітчизників, котрі виконували бойові задачі у шанцях Франції.
1914
Назва української формації 1914 одразу ж відсилає слухачів до Великої війни. Концептуальна природа колективу дала можливість у двох повноформатних альбомах охопити широку географію бойових дій, від згаданої вище Дарданелльскої операції до полів Вердену та бомбардувань Лондона. У своїй творчості гурт не виказує певних симпатій до будь-якої з воюючих сторін, радше орієнтуючись на драматизм ситуацій та силу образів. Так пісня «Ottoman Rise», присвячена долі 57-го піхотного полку сухопутних сил Османської імперії, попри той факт, що оповідь ведеться від обличчя вояка об’єднаних сил Антанти, просякнута захватом від шаленого опору турків, котрі навіки закарбували ім’я підрозділу в історії бойової звитяги, беззастережно виконавши наказ Мустафи Кемаля Ататюрка, який, відповідно до джерел, звучав як «Я не наказую вам атакувати, я наказую вам померти! У той час, як ми помиратимемо, інші війська та командири зможуть зайняти наше місце!»
Іншим героїчним образом Великої війни, що був використаний українцями, є італійські ардіті. Та відчайдушність і енергія з якою ці бійці прокладали свій шлях у мережах ворожих шанців сформує дух нової італійської воєнної традиції, що не відійде у минуле із останніми пострілами 1918 року, він продовжуватиме жити у фіумській авантюрі Габріеле д’Аннунціо та розбурхуватиме почуття творця фашистської держави Беніто Муссоліні.
Primordial
Лірика ірландців із Primordial демонструє присутність неабиякого інтересу до історії загалом та долі й традицій батьківщини зокрема, так пісня «The Coffin Ships» народилась із роздумів над стражданнями ірландського народу у ході великого голоду 1845-1849 років, що спричинив смертоносні епідемії та масову еміграцію з острова. Іншим прикладом слугує пісня «Death Of The Gods», в якості тексту для якої була використана поема ірландського націоналістичного поета та політичного діяча Патрика Пірса, котрий приймав активну участь у підготовці антианглійського повстання 1916 року, яке увійшло в історію під назвою Великоднього.
Пісня «Where Greater Men Have Fallen», що дала назву альбому, виданому у 2014 році, присвячена пам’яті мільйонів тих, чия мрія про повернення з фронтів Великої війни так і залишилася нездійсненою. У тексті пісні можна простежити палінгенесійні сюжети, згідно яких суспільства можуть віднаходити джерела свого оновлення у великих катастрофах історії: «Здається, що вільні землі народжуються з холодної та порожньої могили».
Neige Et Noirceur
Ці канадці, представники квебекської французькомовної сцени також не обійшли стороною Велику війну, оспівавши її у альбомі «Les Ténèbres modernes», котрий побачив світ у 2016 році. Дана робота є взірцем мелодійного блек металу й ознаменувала собою завершення класичного звучання для даного гурту, адже наступний реліз, випущений у 2019 році, демонструє початок експериментів, зокрема з елементами ембіенту.
Abusus
Альбом «Lichter, Gedanken und Lieder schicken wir weit, weit hinüber zu Euch durch Dunkelheit» 2015 року німецького колективу Abusus є жестом пошани до німецького поета Вальтера Флекса, котрий загинув у 1917 році на східному театрі Першої світової. Його автобіографічна робота «Мандрівник між двома світами», зосереджена на воєнних рефлексіях автора, є досі невідомою українському читачеві. Однак, її популярність у повоєнній Німеччині була надзвичайною, вона входила у списки шкільного читання, пережила неоднократні перевидання, а оспівування воїнської жертовності та вірності сприяло прихильному ставленню з боку прибічників націонал-соціалізму.
Black boned angel
Варто зізнатись, даний проект ніяким чином не вписується у заявлені музичні рамки цього стислого огляду, однак, якщо вищезгадані колективи торкались історії та того згустку думок і емоцій, що вона приховує у собі, переважно через лірику, ці новозеландці обмежили себе виключно єдиним засобом – музичним. Тому його не можливо оминути. Дроун метал, одним із найяскравіших представників якого є даний гурт, може здатись ще більш ексцентричним та незрозумілим за «чорне» музичне мистецтво для непідготовленого слухача. Альбом «Verdun» – це єдина пісня довжиною у 50 хвилин, це хаос, в якому кулеметні черги, розриви снарядів та вий сирен сплітається воєдино. Тут немає слів, ви залишитесь наодинці із монотонною, густою та протяжною музикою та образами, які вона пробуджуватиме у вашій уяві.
Автор: Іван Калюга
