Chelsea Wolfe — Woodstock/Green Altar
Наша улюблена каліфорнійська готична принцеса Челсі Вулф поділилася двома ніжними композиціями з фолковими мотивами – раніше неопублікованим треком «Green Altar» і кавером на «Woodstock» Джоні Мітчелл. Тож нами офіційно знайдено ідеальний витончений музичний супровід для того, аби посумувати ранньої осені.
Реліз продовжує стилістику останнього альбому виконавиці «Birth of Violence». Піснею Джоні Мітчелл, що розповідає про примарні надії покоління 60-х, Челсі надихалася під час підготовки до туру на підтримку платівки. Акустична «Green Altar» не ввійшла до «Birth of Violence»: це трек про кохання, який був написаний Вульф після того, як вона дізналася про заручини її друзів й уявила, як вони поєднають свої життя в пишній зелені на руїнах величного замку. Крім того, Челсі Вульф випустила документальний фільм, знятий за участю Боббі Кокрана, про її перерваний у 2019-му тур. Стрічка є своєрідною присвятою всім шанувальникам її музики, у яких були квитки на скасовані концерти.
Forrest — Cloud Canvas
«Спогади перетворюються на пару, що залишається у повітрі поряд із вами». Лише з цим коротким описом нас лишають наодинці з прослуховуванням нового ембієнт альбому Ворена Фореста Кролла. Назви композицій дуже концептуальні, відсилають слухачів до різних станів рідини. Ніби відсилаючи до суті пам’яті, що має струїтися крізь ноти, наче вода. Можна сміливо зберігати цю музику в ті миті, коли хочеться пригадати дещо сокровенне, віддаючись своїй пам’яті як потоку.
Succumb — XXI
Для тих, хто гортає всі інші альбоми та розшукує очима лише нові релізи в жанрі блек метал – подарунок від групи, що була одним з найбільш інтригуючих проектів у 2014-2017, коли Succumb випустили демо і дебютний повноформатний альбом. Новий реліз XXI відсилає слухачів до останнього старшого аркана Таро, що є уособленням чотирьох стихій і напрямків та символізує завершення старого циклу й початок нового. Black і death метал тут органічно поєднується з цитатами Єйтса, Жене і Золя, а ще міфологічними відсилками до Ліліт, Діоніса, морських божеств, орфічних поем, короля Артура – загалом, «повний фарш», аби вас зацікавити і змусити до прослуховування.
Zanias — Unearthed
Always second best to the emptiness
Другий повноформатний альбом Алісон Льюїс продовжує популярну тему релізів останніх місяців, адже він присвячений усім нашим поневірянням через нескінченний карантин. Про непочуте, непобачене, нерозв’язане, незрозуміле, несказане. Тому щільність звучання нового альбому суттєво вирізняється з її попередніх записів. Власне, саме «щільність», про яку пишуть у прес-релізі, виявляється головною рисою цього альбому. Він об’єднує пост-панк, техно, італо диско, різну тональність її вокалу (а її багато музичних критиків вважають ледь не найкращим вокалом dark music scene), роблячи цей реліз одним із найяскравіших у минулому місяці.
Paradox Obscur — Inferno Remixes
Урочистості з нагоди 700 років «Божественної Комедії» Данте Аліг’єрі не оминули й темну сцену. Paradox Obscur вигадали скромну, проте влучну нагоду з’явитися в наших плейлистах у вересні зі своїм релізом реміксів на композицію Inferno з альбому SYNΘESIS (березень 2020). Що ж, їхнє по-дантівськи dolce звучання ми готові слухати завжди, в різній обробці. Тож поки доводиться чекати на новий повноформатний альбом, знову поринаємо переслуховувати старе, не менш актуальне.
Peste Noire — Le Retour des Pastoureaux
Про цей реліз так і хочеться сказати: «Старий-добрий Peste Noire». По-перше, тому що лірика альбому дуже ностальгійна, відсилає до улюблених тем KPN, пов’язаних із Середньовіччям, Першою світовою та поетичною критикою політичної ситуації у Франції. Поза тим, це тексти, які можуть резонувати і французам, і будь-кому, готовому слухати, хоча й містять багато малозрозумілих іноземцям культурологічних відсилок. Наприклад, згадується книга Анрі Доржере «Haut les fourches» та кіно «Le drapeau noir flotte sur la marmite» (1971). По-друге, тому що вокал Фаміна органічно виглядає на будь-якому музичному полотні, чи то блек метал, чи то фолк, чи то пост-панк. Не можна також перестати дивуватись, як у цьому багатстві музичного звучання, хоча б на прикладі фактично романсу Lettre à personne, помістились одночасно хриплий крик, відрижка Фаміна та жіноче сопрано. Цей відхід від блек металу зовсім не означає відхід від внутрішнього виклику, радше навпаки – він його лише поглиблює експериментальністю, помноженою на меланхолію. Будьмо відвертими, для Фаміна в блек-металі давно вже душно й тісно. Саме тому музичний хрестовий похід пастушків просто мусить зайняти чільне місце в рейтингах поціновувачів творчості Peste Noire.
The Limiñanas / Laurent Garnier — De Película
Уявіть собі альбом із присмаком кіно французької нової хвилі, нічної прогулянки містом у чорно-білих тонах і водночас неймовірної спеки, від якої починаються марення. Приблизно таким можна уявити післясмак від прослуховування альбому розривного дуету, який об’єднав дуже несхожих Los Limiñanas, які грають психоделік рок, і продюсера й виконавця техно Лорана Ґарньє. Власне, на початку була не зовсім фантазія, адже альбом «De Película» самі автори репрезентували як саундтрек до вигаданого роуд-муві на півдні Франції про пару закоханих, які страждають від неймовірної спеки, проте продовжують заливатися дешевим алкоголем. Альбом вийшов дуже насиченим у звучанні, ніби наслідуючи гарячі ритми цієї мандрівки. Тому всіх, хто наважиться на цю музичну авантюру, попереджаємо, що ця історія затягне в тенета свого магнетизму. Відразу захочеться втекти кудись подалі, вляпатися в авантюру та сильно закохатися.
Sexual Purity — Don’t touch
Don’t touch me
I have a gun
Зустрічайте новий трек від дніпровського колдвейв/дарквейв проекту, створеного Олексієм Донцем і Анастасією Романовою. Сингл розповідає про рефлексію музикантів на тему зовнішнього вигляду жінок і ставлення до цього питання в суспільстві – потенційного осуду сексуального одягу і віктімблеймінгу, особливо, в провінції. Ми знаємо, що всі можуть look, but do not touch, а ви можете завчити щось подібне в форматі музичної мантри.
Pejzaż — Wyspa
Неймовірно світлий альбом Pejzaż з таємничою назвою «Wyspa» містить двадцять мрійливих і ностальгічних треків. Це приємна суміш хіп-хопу, тріп-хопу, ембієнту і дрім-попу з польськомовною лірикою, яка відмінно підійде якщо не для повноцінного прослуховування, то вже точно замінить lofi hip hop radio, на яке, здається, підсіли, мов на наркотик, усі фрілансери та офісні працівники. На додаток до музики – прекрасна обкладинка, намальована Мартіною Болановською.
Paris Alexander — Renaissance
Paris Alexander – британський проект талановитого композитора і виконавця з Брайтона, який працює в співавторстві зі своєю музою Тіною Ейрен і з норвезьким артистом Antipole. Назва альбому «Renaissance», який є – в найкращих традиціях – міксом колдвейву, сінтвейву, електроніки і дарквейву, символізує «позитивні зміни в житті і продовження подорожі». Десять треків створені в ретро стилі всюдисущих і улюблених усіма шанувальниками перерахованих вище жанрів The Cure, Depeche Mode і New Order. На цій платівці ви почуєте похмурі мелодраматичні наспіви з пульсуючим бітом, які розкажуть про внутрішню кризу і можливості виходу з особистого пекла.
Туча — Токсік
Співачка ТУЧА розповідає в релізі з промовистою назвою «Токсік» про жіночі страхи та біль, мазохістичні стосунки, що доволі складно розірвати. Шість електронних треків створять вайб з неонового світла, дивних похмурих історій і цілком підійдуть для рейву. З ліричною героїнею платівки легко себе ідентифікувати: багато хто з нас опинявся в ситуаціях, як у треках «СС» – прихильності до кривдника, яку можна порівняти зі стокгольмським синдромом, або «МЗХЗ» – «він – все, я – нічого». Але давайте з вами домовимося: нехай все це залишається в минулому і хіба що в рядках пісень виконавиці.
Amon Tobin — How Do You Live
Якщо ви любите експериментальну музику, котра схожа на магічний калейдоскоп звуків і могла б стати саундтреком для науково-фантастичного кіно, пропонуємо послухати новий альбом бразильського проекту Amon Tobin. Винахідливі ембіентальні історії стануть для вас вишуканою потойбічною подорожжю до світу мелодій, які навряд чи можна сприймати інакше, ніж інтуїтивно з усіма орієнтальними і космічними відсилками.
Автори: Анна Врядник, Анастасія Капралова
