9 квітня 1626 р. львівський міщанин Андрій Торосович, який проживав на вулиці Вірменська, розпочав писати свій алхімічний трактат. Він завершив роботу над ним 28 лютого 1631 р. Саме ці дати зазначені в його рукописі «Sekreta z ogrodu phіlozowskіego, zebrane prawdzѕіwe o kamіenіu blogoslawіonіm phіlozowskіm z wykladem. Pіsane roku panskіego 1626» («Таємниця з саду філософського, зібрання правдиве про благословенний камінь філософський. Написана 1626 року»). Нині манускрипт зберігається у Центральному державному історичному архіві в м. Київ і є доступним для користування[1]. Вперше цей рукопис виявив український вчений Олександр Гаркавець[2], він також був першим, хто зробив короткий опис книги. На жаль, оскільки нині повного перекладу праці Андрія Торосовича не існує, тому надалі будуть використовуватися фрагменти, що видали Олександр Гаркавець і Едвард Триярський, а також наші переклади окремих частин цього манускрипту. Інформації про Андрія Торосовича відомо небагато. Основні джерела були виявленні й опрацьовані філологами Олександром Гаркавцем і Едвардом Триярським[3]
Покладаючись на напрацювання Едварда Триярського, можна стверджувати, що сім’я Торосовичів довгий час мешкала у Львові. Відомо, що це прізвище зустрічається з XIV ст. серед місцевих вірмен. Ян, Лазар, Симеон Торосовичі проживали там до народження Якуба – сина Вартереса – Торосовича, батька львівського алхіміка. Однак нам нічого невідомо про їх родинні зв’язки. Якуб Торосович був заможним купцем і багатою людиною, мав чотирьох синів: Андрія, Криштофа, Миколая, Тороса і одну дочку, ім’я якої не зафіксоване в документах. Андрій був найстаршим, йому він успадкував справу свого батька і весь фінансовий спадок. На жаль, нам невідомо де навчався Андрій Торосович алхімічного ремесла. Ймовірно він був в більшій мірі самоучкою, як і більшість алхіміків того часу. Хоча у його тексті фігурує багато імен, які складно ідентифікувати, що не дає жодної можливості визначити чи серед них записаний вчитель львівського алхіміка. На нашу думку, його навчання алхімічним і фармацевтичним премудростям також могло відбуватися в середовищі місцевих аптекарів. Цікавим є запис самого Андрія Торосовича у його рукописі «Після експерименту домовитися з паном Яном, бо йому належить стільки ж, скільки мені»[4]. Ким був пан Ян для нас залишається таємницею, однак цей запис свідчить про те, що львівський алхімік мав колег з якими він консультувався і працював.
Загалом у нас немає жодного свідчення про виїзди Андрія Торосовича з міста Львів. Він прожив весь час у своєму будинку, який отримав у спадок від батька, а це була половина кам’яниці з садом і частина дерев’яного будинку біля неї. Був одружений на львів’янці Барбарі Стечці, у них народилася дочка Теофіла, яку також називали Мілухна. Після смерті свого батька, вона вийшла заміж за Яна – сина старости Тороса – Бернатовича. Зберігся їх шлюбний контракт датований 28 травня 1638 р.[5]. Основним видом діяльності львівського алхіміка було лихварство. Олександр Гаркавець опублікував документ розписки, датованої 24 квітнем 1615 р., від Шимка, сина Керова, де вказано, що він взяв у Андрія Торосовича в борг 93 флоринти і 10 грош, які зобов’язувався повернути рівно через рік[6]. Також Едвард Триярський зазначає, що серед боржників львівського алхіміка були наступні магнати: Станіслав Конецпольський, Олександр Пясочинський і княжата Вишневецькі[7]. Польський дослідник вказує, що всі вони разом були винні більше ніж дванадцять тисяч злотих. На той час дуже велика сума коштів. З усього цього випливає, що Андрій Торосович міг успішно займатися алхімічними практиками і ботанічними експериментами, не відчуваючи фінансової скрути через закупівлю необхідних книг, хімічних реактивів та спеціального лабораторного приладдя. У незручне становище Андрія поставив його молодший брат Миколай Торосович, відомий як вірменський архієпископ, що пізніше підписав унію з Римом 1630 р. Він, вочевидь, сприяв алхімічній діяльності свого брата. Однак в результаті політичної та релігійної боротьби, архієпископа Миколу було засуджено за несплату боргу, в чому заодно звинуватили і Андрія. Проте, своїм наказом 19 березня 1629 р., у справу втрутився покровитель алхіміків – король Речі Посполитої Сигізмунд ІІІ (1587-1632), який допоміг позбутися судових переслідувань[8]. Як зазначає Едвард Триярський, рідною мовою для Андрія Торосовича, як і більшості вірмен Львову XVI-XVII ст., була вірмено-кипчацька[9]. Багато оригінальних коментарів у алхімічному рукописі написані саме нею. Власне це вся інформація, що нам відома про життя львівського алхіміка. Тому, на нашу думку, доречно буде перейти до опису самого рукопису.
Досить докладний опис цього манускрипту був зроблений Олександром Гаркавцем у його фундаментальній праці, присвяченій вірмено-кипчацькій письмовій спадщині[10]. Він зазначав, що відомі для більшості дослідників вірмено-кипчацькі писемні пам’ятки були об’єднані в п’ять груп: 1) історичні хроніки; 2) правові та актові документи; 3) філологічні праці; 4) світські художні твори і 5) культова література[11]. Однак його відкриття розширило цей список, додавши сюди художні і натурфілософські тексти.
Цей дослідник зазначає, що рукопис був написаний трьома мовами, а саме: старопольською з латиномовними вставками і вірмено-кипчацькою. Польськомовна частина списана скорописом, а вірмено-кипчацька почерком нотргір. Обсяг рукопису складає 177 аркушів. Папір кремового кольору, товстий, місцями зіпсутий. Чорнило темного кольору. Водяний знак у формі високого і прямого хреста, що знаходиться всередині кола, в нижній частині якого округла корона, яка складається з чотирьох кіл. Діаметр одного кола корони 4 см. Формат паперу 30×20 см. У рукопис розміщено декілька окремих листів, з яких виділяються два. Перший з них має розмір 19,5×6,5 см. та містить тлумачення листа з алхімічним експериментом Раймунда Луллія, написаний вірмено-кипчацькою мовою, також почерком нотргір. Закінчується цей коментар на звороті аркуша. На другому аркуші форматом 20×16 см. з обох сторін є записи на вірмено-кипчацькій мовою почерком нотргір і частково польською мовою скорописом, що представляють собою описи дослідів Андрія Торосовича з отримання Філософського каменю[12]. Також варто додати, що по всьому рукопису присутні слова, які написані коричневим чорнилом. Ймовірно записи були зроблені пізніше, оскільки вони мають інший почерк і повторюють слова над якими вони записані у чіткішому написані.
Більшість тексту, який написав Андрій Торосович, це виписки і коментарі на вже існуючі книги. Зокрема, оригінальною частиною можна назвати його власний текст «Sekreta z ogrodu phіlozowskіego…» (арк. 1-25). Далі у рукописі йдуть переклади з латини на старопольську мову та скорочені виклади текстів, з якими працював львівський алхімік. Наприклад, у його роботі присутні деякі переклади і також стислі перекази основного змісту таких текстів: Жана Рупесса (1310-1366) «De consideratione quintae essentie rerum omnium…», виданий 1597 р. (арк. 43-50 зв.); виписки з листів і книги «Lapis Philosophorum» Псевдо-Луллія (арк. 51 зв.-70); «Tabula Smaragdina Hermetis» (арк. 71-79); «Novum Lumen Chymicum – De Lapide Philosophorum», виданий 1604 р., Михаїла Сендзівоя (арк. 80-103 зв.), хоча Андрій Торосович окремо виділяв частину трактату польського алхіміка під назвою «Про Сульфур» або «Про Сірку» як окремий текст, що досить дивно, оскільки в знаменитій книзі «Bibliotheca chemica curiosa» він фігурує не як окремий твір, а в якості частини більш об’ємного і ґрунтовного трактату під назвою «Novum Lumen Chymicum»[13]; «Liber de Arte Chemica», написаний в 1518 р. начебто Марсіліо Фічіно (арк. 105 зв.-117 зв.). Також польський історик герметичного мистецтва Рафал Прінке ідентифікував декілька текстів, переклади яких також використовував у своєму рукописі Андрій Торосович. Йдеться про: «Rosarium philosophorum», «Clangor buccinae» Псевдо-Луллія, «Testamentum і Epistola de accurtatione» Іоана Рупесціса, «Commentationum metallicarum» Лібавіуса[14]. Такий висновок він зробив із цитат, які Андрій Торосович не позначав, як окремі переклади. Далі йдуть записані особисті рецепти львівського алхіміка з пошуків філософського каменю. Головним чином це описи експериментів, витягнуті з творів по алхімії, що тлумачать способи отримання золота з будь-яких металів за допомогою чудодійного порошку.
Також рукопис містить численні коментарі вірмено-кипчацькою мовою до польськомовних дослідів і спеціальні записи про власні експерименти. Маргінальні коментарі присутні на арк. 13 зв., 20 зв., 26 зв., 29 зв., 36 зв., 38 зв., 56 зв, 57, 69 зв., 73 зв., 78 зв., 81 зв., 83 зв., 84 зв., 99 зв., 107 зв., 108 зв., 115 зв., 119 зв., 120 зв., 125-126 зв., 128-129, 130 зв.- 132, 133, 134 зв.-136 зв., 143-143 зв., 147-147 зв., 153, 156 зв., 157 зв.-158 зв., 162. На арк. 165 зв. вірмено-кипчацькою мовою записаний рецепт мазі-компресу, що потрібно застосовувати під час головного болю. На арк. 166-166 зв. і 169 зв.-170 присутні алхімічні молитви, сформовані в бароковому стилі, ймовірно, написані самим Андрієм Торосовичем. На арк. 167-168 львівський алхімік описує шість вдалих дослідів із схрещування шипшини і шелюги, персика і урюка, рецепти для кращого догляду за яблунею та грушою, мигдалем і волоським горіхом. Всі ці ботанічні рецепти також записані вірмено-кипчацькою мовою. Для нашої роботи ця інформація є надзвичайно важливою. Також варто зазначити, що всі рецепти і маргіналії, які було зроблені вірмено-кипчацькою мовою, були перекладені Олександром Гаркавцем російською[15] і Едвардом Триярським англійською мовами[16], що значно полегшує наше дослідження.
На арк. 162 зв.-163 подана порівняльна таблиця вірмено-григоріанських і польських пасхалій з 1631 р. до 1700 р. з встановленням часткових розбіжностей між вірмено-григоріанськими і православними пасхаліями. Таблиця має важливе значення для порівняльної хронології. Складена вона польською мовою, а коментарі до неї написані вірмено-кипчацькою. Ця частина рукопису цікава тим, що Андрій Торосович склав власну хронологію, зокрема, як зазначає Олександр Гаркавець: «1630 р. є 7138-м роком від створення світу за грецьким і вірменським календарем, 6878-м роком – за римським, 1079-м роком від початку заснування Королівства Польського, 665-м роком від прийняття християнства, 976-м роком від заснування Кракова, 300-м роком від заснування Львова, 290-м роком від підпорядкування його Польщі, 48-м роком від виправлення календаря»[17]. Серед наведених дат найцікавішою є та, що пов’язана з прийняттям християнства у вірмен. Власне про це зауважив Олександр Гаркавець: «Справа в тому, що вірмени прийняли християнство не за 665 років до 1630 р. (тобто в 965 р.), а набагато століть раніше, а саме 301 р. християнство було оголошено офіційною релігією Вірменського царства. Отже, мова йде про прийняття християнства вірменами, а, мабуть, тією частиною кипчаків Криму, які й в XVI-XVII ст. іменували себе вірменами або «Ермен», що в церковному відношенні підкоряються вірменському католикосу в Ечміадзині, нині м. Вагаршапат (Вірменія). У писемності використовують вірменську графіку та вивчають вірменську мову як нерідну, складаючи для цієї мети вірмено-кипчацькі перекладні словники і граматичні посібники з вірменської мови на їхню рідну кипчацьку мову. Цей висновок добре узгоджується з думкою, відповідно до якої етнічну основу «Ермен» склали кипчаки, які взяли за основу свого віросповідання вірмено-григоріанський зразок християнства в Криму в період X ст.»[18].
Історико-філософське значення трактату Андрія Торосовича є надзвичайно важливим. Хоча б тим, що це один із небагатьох документів, який був створений на території України в XVII ст. та вміщає в собі інформацію з натурфілософії, алхімії, герметичної філософії, медичні та ботанічні експерименти.
Однозначно, щоб здійснити повноцінний аналіз цього рукопису необхідно багато часу та зусиль. Що і планується зробити в перспективі. В наступному розділі буде зроблений основний акцент на зв’язок твору Андрія Торосовича із західноєвропейським алхімічним дискурсом і виокремлення основних натурфілософських теорій, які використовував автор.
[1] ЦДІАК. Ф. 250, Оп. 3, № 32, 177 Арк.
[2] Олександр Гаркавець (нар. 1947 р.) мовознавець-тюрколог українського походження, що проживав у Казахстані. Його студії з вірмено-кипчацької мови стали зразковими для багатьох науковців тюркологів. Нині проживає і працює в США.
[3] E. Tryjarski, Armeno-Kipchak Texts in the Alchemical Treatise by Andrej Torosowicz (17th Century), Warsaw 2005.; E. Tryjarski, O pobożnym alchemiku Lwowskim i znaczeniu jego zapisów dla badań językoznawczych. Krakow 2001, N24/25, s. 47-59; E. Tryjarski, Andrzej Torosowicz et son traité d’alchimie, Rocznik Orientalistyczny, Vol. 53, No. 1, 2000, p. 9–19; E. Tryjarski, Armeno-Kipchak Advices about Growing of Fruits and Flowers (17th Century), [in:] De Dunhuang à Istanbul. Hommage à James Russell Hamilton, Silk Road Studies, Vol. 5, 2000, p. 367–378; E.Tryjarski, Czy polscy alchemicy wschodniego pochodzenia czerpali inspiracje także ze Wschodu?, Inter Orientem et Occidentem. Studia z dziejów Europy Środkowowschodniej ofiarowane Profesorowi Janowi Tyszkiewiczowi w czterdziestolecie pracy naukowej, Warszawa 2002, p. 235–241; E. Tryjarski, A Prayer and Alchemic Symbols in an Armeno-Kipchak Text, [in:] Altaica Budapestinensia MMII, Proceedings of the 45th Permanent International Altaistic Conference, Budapest 2002-2003, p. 358–367; E. Tryjarski, Two prayers of an Armenian alchimist from Lvov, [in:] Life and Afterlife & Apocalyptic Concepts in the Altaic World. Proceedings of the 43rd Annual Meeting of the Permanent International Altaistic Conference, Wiesbaden 2011, p. 107–121
[4] ЦДІАК. Ф. 250, Оп. 3, № 32, 177 Арк. – арк.149
[5] А. Н. Гаркавец, Кыпчакское письменное наследие. Том І. Каталог и тексты памятников армянским письмом, Алматы 2002, с. 965-967.
[6] Ibidem.
[7] E. Tryjarski, O pobożnym alchemiku Lwowskim i znaczeniu jego zapisów dla badań językoznawczych. Krakow 2001, N24/25, s. 47 – 59
[8] Ibidem.
[9] E. Tryjarski, Armeno-Kipchak Texts in the Alchemical Treatise by Andrej Torosowicz (17th Century), p. 9
[10] Гаркавец А. Н. Кыпчакское письменное наследие… с. 954-957
[11] Ibidem.
[12] Ibidem.
[13] Novi Lumini Chemici Tractatus alter De Sulphure. Anagramma auctoris Angelus doce mihi jus, [in:] Bibliotheca chemica curiosa. Vol. 2. Geneva 1702. p. 479–493.
[14] R. T. Prinke, Antemurale Alchimiae: Patrons, Readers, and Practitioners of Alchemy in the Polish-Lithuanian Commonwealth. [in:] Early Science and Medicine, 2012, №17. s. 545
[15] Гаркавец А. Н. Кыпчакское письменное наследие… с. 954-957
[16] E. Tryjarski, Armeno-Kipchak Texts in the Alchemical Treatise by Andrej Torosowicz (17th Century), p. 20-63
[17] А. Н. Гаркавец, Две новонайденные армяно-кыпчакские рукописи, [у:] Тюркологический сборник, Mосква, 1981, с. 76-80.
[18] Ibidem. С. 78-79
Автор: Щепанський Віталій
