Armata Corsa

Історія Armata Corsa

Раніше ми вже торкалися теми корсиканського сепаратизму та його флагману радикальної політики FLNC. Вже тоді могло дивувати як, незважаючи на все історичне підґрунтя питання, на такому невеличкому острові з фактично крихітним населенням у кількасот тисяч ідеям самовизначення вдалось віднайти такий потужний відклик серед людей. Та якщо це можна якось пояснити, а краще просто сприймати як факт, то тим більше не треба дивуватись, що не FLNC єдиним жила корсиканська пряма дія.

Скільки людей, стільки і думок – вислів, можливо, досить спірний, але у царині збройного спротиву та різного роду національно-визвольної боротьби по всьому світу він знаходить неабияку кількість підтверджень. Так і з корсиканцями. На те, щоб скинути FLNC зі свого трону в ніші локального тероризму ніхто, звісно, не претендував, але з’являлись все ж нові гравці. Це насамперед справедливо для такої організації як Armata Corsa (Корсиканська армія).

Франсуа Сантоні

Її було створено у 1999 році з ініціативи двох членів FLNC, Франсуа Сантоні та Жан-Мішеля Россі. Безпосереднім приводом до розриву зі своєю попередньою організацією, як повідомляють, могло стати вбивство корсиканського губернатора Клода Еріньяка у 1998 році. Та найважливіша причина, котра в подальшому вилилась у наріжну відмінність Armata Corsa у порівнянні з материнською FLNC, крилась у ставленні до організованої злочинності Корсики загалом і відповідно до мафіозних схильностей та зв’язків FLNC.

Таким чином, Armata Corsa заявила про себе як про суто націоналістичну силу, котра сторонилась використання будь-яких засобів для досягнення мети, ба більше, навіть засуджувала їх як такі, що здатні витіснити цю мету з поля борців за свободу. Тут, імовірно, відіграв свою роль деякого роду соціалізм одного із засновників організації, Жан-Мішеля Россі. В той час як в 90-і він відбував покарання у в’язиці, на додачу до вбачання у Франції кореню зла для стану всього суспільно-політичного й економічного життя Корсики, його почало цікавити питання соціальної нерівності у своїй батьківщині. Тому зв’язки FLNC із мафіозними колами та тісне співробітництво із ними по лінії всіляких темних справ зрештою почали розглядатися ним як сфера діяльності «нових работорговців».

В цьому питанні він, очевидно, солідаризувався із Франсуа Сантоні. Для цих двох стало характерним дещо песимістичне бачення корсиканського питання, яке, на їх думку, торує хибний шлях діями самих націоналістів.

Armata Corsa ніколи не була великою організацією, її чисельність ніколи не оцінювали більш, ніж у 30 осіб. За своє нетривале існування (1999-2001 роки) члени організації доклали руку до нападів на військові та адміністративні об’єкти на острові, звісно, серед їх об’єктів були й банки та власне профранцузькі елементи. На їх рахунку близько 20 підривів та троє вбитих. Основна діяльність Armata Corsa була спрямована на саботаж так званого процесу Матіньйона, що передбачав франко-корсиканське зближення та порозуміння.

Похорон Жан-Мішеля Россі

Врешті-решт провалля, що лежало між підходами FLNC та розкольників із Armata Corsa не могло дозволити їм спокійно існувати поруч, тож кінець останньої здається цілком очікуваним. В серпні 2000 року невідомими було вбито Жан-Мішеля Россі, трохи згодом французька поліція заарештувала Франсуа Сантоні.

Але влітку 2001 року він вийшов на волю і фактично одразу потрапив у приціл противників і був також убитий 16 серпня 2001 року. Розправу над очільниками Armata Corsa пов’язують із конфліктом в середовищі радикальних корсиканських націоналістичних сил з питання створення та діяльності кримінального угруповання «Морський бриз», підтримуваного FLNC. Природньо, що Armata Corsa виступила проти такої співпраці, що і вилилось у вбивства не тільки її лідерів, а й кількох рядових бійців у наступні роки.

Автор: Іван Калюга

поділитись