Важко уявити світ без реклами. Сьогодні вона оточує нас усюди: на вулицях, у транспорті, на телеекрані та у вашому телефоні. Важко сховатися від нав’язування нових товарів або послуг. Тож, перебуваючи під постійним її впливом та унеможливленням втечі ми сподіваємося хоча б на її естетичність. Працівники рекламних агентств звертаються до будь-яких засобів виразності аби привернути увагу потенційного споживача, інколи доволі провокативних. Певно, найбільшу естетичну цінність має реклама створена художниками: від плакатів арт-нуво Альфонса Мухи до оригінальних рекламних роликів Сальвадора Далі.
Здається, ніби іспанський сюрреаліст заполонив усі сфери візуального мистецтва, і реклама не є виключенням. Якщо ви думали, що познайомилися з мистецтвом Сальвадора Далі лише у зрілому віці, то помиляєтесь. Кожна дитина добре знайома з його творчістю: логотип відомого льодяника Chupa Chups розробив Сальвадор Далі, і з тих часів візуальне оформлення льодяника майже не змінилося.
Далі не лише створював рекламу, але й знімався у рекламних роликах: його вуса стали головним персонажем рекламного ролика шоколаду Lanvin, крім того він знімався у рекламі антипохмільного засобу ALKA-SELTZER.
Варто зазначити, що за свою роботу Далі брав доволі вагому суму – хвилина у кадрі коштувала 10 тисяч доларів. Проте, завжди працював надзвичайно якісно і ніколи не намагався затягнути процес фільмування.
Далі розробив також і логотип для євробачення у 1969 році та етикетку для вина Chateau Mouton. До речі, етикетку для нього створювали і такі художники як Пікассо та Василій Кандинський.
Цей чудовий рекламний хід, котрий придумав Філіп де Ротшильд у 40-х роках, використовується і сьогодні. Над дизайном етикетки Chateau Mouton працювали такі сучасні художники як Джефф Кунс, Гі де Ружмон та Мігель Барсело.
У рекламі не обійшлося і без Енді Воргола, зірка попарту увійшов у мистецтво саме зі світу реклами. Оформлювати вітрини та розроблювати логотипи йому безсумнівно допоміг диплом графічного дизайнера. Найгучніша його робота – дизайн пляшки кока-коли, згодом Енді Воргол ще не раз буде використовувати її як символ попарту.
«Ти дивишся телевізор і бачиш кока-колу, і ти знаєш, що президент п’є кока-колу, Ліз Тейлор п’є кока-колу і, тільки подумай, ти теж можеш пити кока-колу. Кока-кола є кока-кола, і ні за які гроші ти не купиш кока-колу краще, ніж та, яку п’є бродяга на розі. Всі кока-коли однакові, і всі вони гарні. Ліз Тейлор це знає, президент це знає, і ти це знаєш».
А ось реклама «Бургер Кінга», хоча і не зовсім офіційна, здобула популярність після смерті Енді Воргол. Під час матчу з американського футболу «Бургер Кінг» показали ролик з Енді Ворголом, відзнятий 37 років тому. Це був 45-секундний відеоролик з фільму «66 сцен з життя Америки», і хоча Енді Воргол більше полюбляв МакДональдзу – бо в них кращий дизайн – та все ж для фільму з’їв бургер їх головного суперника.
Коли Йорганем Лет, автор фільму «66 сцен з життя Америки» готувався до знімання сцени з Ворголом, він підготував декілька варіантів бургерів. Проте, коли Воргол вивчив асортимент він здивувався відсутністю бургерів з МакДональдзу, відзначивши, що у них найгарніші бургери.
Майстром особливо витонченої реклами був найяскравіший представник артнуво чеський художник Альфонс Муха. Не зраджуючи своїй манері він створював дизайн для шоколаду, напоїв, тістечок, безліч афіш та навіть рекламу для велосипеда.
Найвідомішою афішою Альфонса Мухи, що миттєво принесла йому успіх, став плакат до спектаклю «Жисмонда» з зображеною на ньому актрисою Сарою Бернар.
Їх випадкове знайомство призвело до багаторічної співпраці. Коли Сара Бернар, котра була не лише провідною актрисою, але й художнім керівником, зіткнулась з проблемою несвоєчасного замовлення афіш до нового спектаклю – єдиний майстер, котрий взявся за термінове виконання роботи став Альфонс Муха. Буквально за добу Альфонс створив афішу, яка так сподобалась Сарі Бернар, що Муха отримав контракт художника оформлювача з щомісячним гонораром у 3 тисячі франків.
У своїх рекламних плакатах, як і у своїх творчих роботах, він здебільшого звертався до жіночих образів. Плавність ліній, відмова від гострих кутів та використання рослинних орнаментів – головні ознаки творчості Альфонса Мухи.
Одним з перших, хто почав займатися рекламою розважальних закладів став Анрі Тулуз-Лотрек: кабаре, шансон, цирк та гастролі, все чим живе Париж кінця 19 століття тепер на афішах Тулуз-Лотрека.
Як і сьогодні, у 1860 роках, в рекламі використовували яскраві кольори та динамічні композиції – засоби виразності, що найкраще привертатимуть увагу споживача.
За коротке життя у 36 років Тулуз-Лотрек створив 363 рекламних плакати, найбільш впізнаваним став «Мулен Руж».
Перед тим як Тулуз-Лотрек розробив афішу для Мулен Руж цим займався Жюль Шере. Вважається, що сам Шере розпочав «золоту добу» французького плаката та відкрив для художників новий вид заробітку.
Найбільш значущою роботою початкового періоду Жюля Шере стала афіша до оперети «Орфей у пеклі». До його створення він підійшов як до створення живописної картини з історичним сюжетом: насиченість композиції персонажами, в яких важко виділити основних. Згодом його афіші стають більш лаконічними, а після вивчення техніки кольорового друку Шере починає створювати і хроматичні афіші.
Грузинська легенда Ніко Піросмані також долучився до рекламної справи, проте не за власним бажанням, а через скрутне фінансове становище. Роботи Піросмані характерні своєю декоративною манерою.
На початку ХХ століття такий жанр живопису був надзвичайно популярним у Тбілісі: власники барів та ресторанів залюбки розміщували реклами та вивіски Піросмані, не дивлячись на часті помилки у написанні російських слів.
На честь Піросмані названий сорт вина, саме за його заслуги в оформленні етикеток для цього напою.
Першим комерційним замовленням Пабло Пікассо був дизайн обкладинки меню для легендарного іспанського El Quatre Gats. У цьому закладі народжувалися нові ідеї та відбувалися суперечки між художниками, письменниками та мистецькою елітою.
А вже через рік після цього замовлення тут відбулася персональна виставка, тоді ще художника початківця, Пабло Пікассо.
Рене Магрітт до знайомства з Ендре Бретоном та другими сюрреалістами працював як художник-фрілансер над комерційними замовленнями. Зокрема створив афішу для відомої співачки Марії-Луїзи Ван Емелен, більш відомої за псевдонімом Прімавера.
Поява друкованої реклами припадає на ХV століття, проте піднесли рекламу як до окремого виду мистецтва лише наприкінці ХIХ столітті. Істинною цінністю рекламу наділили художники, що не лише дотримувались головних правил рекламного мистецтва, але й привнесли в неї естетичність та мистецьку цінність.
Автор: Анна Збаражська
