Настав час підбити підсумки травня і згадати найкращі музичні релізи, що змусили серденько битися трохи швидше. В нашій добірці на вас чекає холодна ностальгійна весна з пост-панком, пост-індастріалом, стоунером та сінтвейвом.
Mekong — End of the World
Польський пост-панк також здатен вражати. Перший повноформатний альбом Mekong відгукнеться в багатьох із ностальгією за атмосферною готикою 80-их. Вплив The Cure і водночас The Sisters of Mercy відчувається і в аранжуванні, і в гітарних програшах. Найсильнішими треками альбому можна вважати The Hills та Industria, для яких були зняті два оніричних чорно-білих відеокліпи. До речі, весь музичний проект створює лише одна людина — Ґреґ Тома. Хоча альбому місцями бракує автентичного чи то авторського звучання, проте це однозначно вдалий старт проекту.
The KVB — The Early Tapes
Назва платівки The Early Tapes говорить сама за себе: це компіляція з ранніх демо-релізів, випущених в період 2010-2011. Лондонський дует Ніколаса Вуда і Кет Дей презентував оновлені версії треків, що звучать, як і повинен рафінований, хоч і злегка вихолощений конкретно тут, The KVB. Це відсторонена, тягуча, холодна суміш шугейзу, пост-панку і лоуфая з дрібкою психоделік-року, яким захоплювався Ніколас раніше. В результаті The Early Tapes – збірка досить ритмічних темних треків, де складової пост-панку в сукупності вийшло помітно більше, ніж зазвичай.
Chelsea Wolfe — Diana
Каліфорнійська готична принцеса Челсі Вулф представила новий трек «Diana», який увійде до саундтреку серіалу DC «Dark Nights: Death Metal». За словами самої Челсі, їй дуже сподобалася історія й оформлення проекту, а також героїня, якій присвячений трек – її сила і перспектива. Челсі вловила інтимну енергію між Діаною (Диво-жінка) і Воллі Вестом (Флеш), котрі «більше схожі на двох старих друзів, які розуміють один одного, що дозволяє отримати розраду і перепочинок серед всієї боротьби і хаосу». Пісня розповідає про цю зустріч.
Мелодійний солодкоголосий спів доповнює міць і силу досить важкої музики, схожої на те, що ми раніше могли чути на платівках Abyss та Hiss Spun. Не будемо загадувати, наскільки органічною стане «Diana» в якості саундтреку, адже, в будь-якому випадку, це чудовий, абсолютно окремий твір, що відкриває нові грані музичного таланту Челсі Вулф.
Ordeal & Plight — Her Bones In Whispers
Другий реліз талановитого дуету Стефана Гаклендера та Райнера Г. Вайзе, і ще ряду запрошених музикантів. Назва альбому відсилає до поеми Томаса Стернза Еліота «Спустошена земля». Ця робота ніби призначена для заглиблення та споглядання, найкраще слухати її наодинці, про що просять і самі Ordeal & Plight. Стильова приналежність альбому знову викликає багато питань: це суміш елементів ембієнту, шугейзу, блек-металу і пост-року. Кожна композиція має характерне звучання, і дуже хльостко різниться з попередньою, і якщо раптом замріяшся, думаючи про своє, музика ніби повертає тебе до неї самої. Таке відчуття, ніби тебе кидає хвилями до берега та затягує назад. Один трек має дуже цікаву назву з географічними координатами (50.73743°, 0.24768°), це поряд із Бічі-Хед у Східному Сассексі, Великобританія. Це мальовничий мис, найвища крейдяна скеля, що височіє над рівнем моря. Також це одне з найулюбленіших місць для самогубць. Також там бував Т. С. Еліот, про що він згадує у своїх щоденниках.
PERTURBATOR — Lustful Sacraments
Perturbator – проект француза Джеймса Кента, котрий став відомим після того, як створив саундтрек до вже культової гри Hotline Miami. Його роботи важко вмістити в ярлики на кшталт «сінтвейв музики», як їх часто характеризують критики, адже в них чітко можна почути також готик-рок, метал і техно. Джеймс Кент черпає натхнення з естетики 80-х і, наприклад, музики Джона Карпентера, Perturbator порівнюють також з Nine Inch Nails і Kraftwerk.
«Lustful Sacraments» – вже п’ята повноцінна платівка Кента. Важкі електронні біти, що дозволяють сказати про те, що це часом майже танцювальна музика, поєднані з похмурим приглушеним співом в кращих традиціях класичного готик-року. «Lustful Sacraments» – це по-хорошому особиста і, дуже хочеться так її назвати, чоловіча, неонова синтезаторна меланхолія, що збиває вас з ніг. Тексти пісень досить похмурі і позбавлені надії, але саме така лірика якнайкраще підходить до індастріального звучання цього альбому Perturbator.
Bestial Mouths — THOUSANDNEEDLES
Німкеня Ліннетт Сересо, вокалістка проекту, нагадує про себе та пропонує переосмислити звучання матеріалу останніх років. Реліз прикметний іще й тому, що до роботи над реміксами були запрошені темні лицарі техно, ЕВМ та дарквейву, тож хто скучив за Void Vision, Ash Code, NNHMN — не пускайте скупі сльози, бігом вмикайте альбом. В описі можна зустріти таку характеристику альбому: «Танець через біль». Можливо, поки не дослухаєте до SIREN CALLS, не зрозумієте, чому так (вокал просто нестерпний, але дослухати варто!).
Denuit — Black Sun
Гран-прі конкурсу з найкрасивіших обкладинок альбомів цього місяця виграв Denuit зі своєю розкішною солісткою у вуалі. Здається, французи найкраще вміють у дарквейв, адже перед нами знову сповнений багатогранного звучання альбом, а їх прикметні релізи ми поширюємо тепер щомісяця. В групі пообіцяли, що кожна композиція альбому буде візуалізована, як приміром «Negative Wave», тож альбом перетвориться на своєрідний фільм. Але й кіно виходить досить концептуальне, з відсилками до Кубрика, Лінча та натхненне фільмами про вампірів із 1930-их. Для Ліс та Іві цей альбом — результат спільних переживань і складного періоду в житті. Тож попри холодну тональність, він віщує про те, що найгірше вже позаду.
«Чорне сонце — це світло в темряві».
Death Loves Veronica — Chemical
Колдвейв, пост-індастріал, дарк електронік задоволення від нового релізу американки Вероніки Кемпбелл. Після пережитої операції вона дещо обмежена щодо використання рук, а отже й аналогового звучання своїх композицій. Чи пішло на користь експериментування із синтетичним звучанням? Нам здається, що цілком. Лірика зосереджена на питаннях нігілізму, розчарувань і обману, цілком у манері духовної кризи сучасності. Проте не кваптеся звинувачувати її в надмірній похмурості, адже здається, її вокал настільки електризує, що при прослуховуванні думаєш зовсім не про смерть чи самогубство…
Nox Novacula — Ascension
Deathrock знову в моді. Якщо сумніваєтеся, то послухайте Nox Novacula, які беруть одночасно і сильним жіночим вокалом, і аналоговим звучанням. Виглядають вони не менш фактурно та олдскульно, і це такий собі цікавий феномен: рокери, що експлуатують естетику dark academia. Проте що ви хотіли? Ще на обкладинці альбому нам показують неоновий хрест і його відображення у тьмяному старому дзеркалі. Важко (але потрібно!) відділяти істину від хиби, коли довкола самі віддзеркалення.
Soft Kill — Not Quite Dracula Music
Американська група Soft Kill презентувала збірку демо-записів із відмінним готичним пост-панком. Поетичний «Not Quite Dracula Music» чудово впишеться в плейлист шанувальників жанру. Ще трохи колдвейву, трошки ностальгічного гаражного звучання і дрім-попу, й вуа-ля: готова нова порція зачаровуючого матеріалу від наших улюбленців із Портленда.
Dreadnought in the Pond — 0=1
Dreadnought In The Pond – прог-рок бенд із Тернополя, який в травні цього року випустив дебютний повноформатний альбом. Група грає «екзотичний коктейль із прогу, стоунеру, нойзу, гранжу, блюзу і панку». Dreadnought In The Pond складається з гітариста Ремка Цукермана, басиста Дмитра Пішка і барабанщика Романа Кузя. Це тріо занурить вас у болото відчаю й поверне знову до сяючого електричного світла. Альбом 0=1 створений під натхненням від класичної книги релігієзнавця і дослідника міфології Джозефа Кемпбелла «Герой із тисячею облич». Якщо вам не вистачало важкої, але мелодійної музики для того, аби відшукати нову енергію і стати справжнім «героєм» власної історії, додавайте цю платівку Dreadnought In The Pond до ваших плейлістів.
Hapax — Exile
Ще один привід посумувати для тих, кому недостатньо тепла цими дивними похмурими днями. Італійський пост-панк проект Hapax випустив EP «Exile». Бадьоре синтезаторне звучання у другій частині платівки все-таки не переб’є загального враження від меланхолійного набору треків.
SHIP HER SON — ESSEN
Ship Her Son – львівсько-дніпровський постіндастріал проект дизайнера Антона Шиферсона. Поціновувач робіт Einstürzende Neubauten і Laibach, чий вплив помітно в цьому лонгплеї, створив десять темних композицій із текстами німецькою мовою. Альбом Essen, який є сумішшю дарквейву і техно, випущений на лейблі Dnipropop.
Це ритмічні стримані напівмолитви, які звучать місцями як фонова технічна мова, і, зізнатися, нам дуже до смаку такі стильні інструкції до застосування, особливо, іронічне зачитування процесу приготування борщу німецькою. Essen з німецької перекладається як «їжа», що відсилає слухача до рефлексій на тему суспільства споживання.
Emika, Liela Moss — Angel Come
Британська співачка і музикант, майстер даунтемпо Emika випустила новий трек разом із Ліелой Мосс, котра є учасницею англійського рок-бенду The Duke Spirit. Це чергова частина серії релізів «Vega», що за задумом співачки стануть своєрідною присвятою десятиріччю її дебютного альбому «Emika». Кожна з частин серії присвячена окремому аспекту її музичної ідентичності: електронній музиці, фортепіанним і оркестровим творам. До треків із цих збірок також включено спільна роботу зі співавтором Massive Attack Горасом Енді.
ЛУНА — Пташка
Ми знаємо, що у вас було на репіті останній тиждень, адже ЛУНА нарешті випустила неймовірно ніжну пісню українською мовою! Сингл «Пташка», за словами самої співачки, натхненний українськими народними піснями і дитячими спогадами.
«Мені хотілося поєднати в цьому синглі містику з ніжністю, описати наступним чином момент «зараз», який є чимось невловимим. Пташка – алегоричний образ невловимого «зараз», що в давньогрецькій міфології асоціюється з фігурою Кайроса. Наймолодший безсмертний син Зевса часто-густо сприймався як бог щасливого моменту. Пісня «Пташка» – сучасний погляд на українську електронну музику. Трек сповнений ніжності і краси, він навчить вас літати сьогодні».
«Пташка» формує той самий чуттєвий і щирий, трохи легковажний, а тому зворушливий ліричний вайб, який відчувався в українській електронній і поп-музиці початку нульових. У відео на пісню ми бачимо співачку в струменіючому вбранні з пір’ям, що трансформується в химерні психоделічні візуальні ефекти, а також в костюмах, які відсилають до традиційної японської естетики.
Японський еротизм і витриманість разом із душевністю українського фольклору й символізмом грецької міфології – той культурний і змістовний мікс, на який ми заслуговуємо в хорошій сучасній поп-музиці.
Mathilde Fernandez — SENSIBLE
Матильда Фернандес, яка також є «половиною» французького дуету Ascendant Vierge разом із Полом Сеулом, випустила сольний альбом «Sensible», що складається з мрійливих, вільних мінімалістичних композицій. Реліз відкривається треком під назвою «Temple Sourire», який присутній ще в двох варіаціях: версія російською мовою «Алтарь Улыбки» (не питайте, так забажала французька барокова принцеса) і ремікс від Aamourocean. Ще однією знаковою композицією, окрім однойменної з назвою платівки «Sensible» та її акустичної версії, є інтимна «Erotive». Тут у назві присутня цікава гра слів: поєднане «émotive» і «érotique». В альбом також включено ремікс «Erotive» від Пола Сеула, і пісню «Fard», яка спочатку була призначена для французького співака Крістофа до його смерті. Ну що ж, отримаємо задоволення від сили вокалу Матильди і, разом з тим, легкості її треків.
SMURNO — Скло
Київський гурт SMURNO представляє мініальбом, який добре вписується в наше уявлення про сучасний пост-панк, що отримав в останні роки нову хвилю популярності. Нічого незвичайного для жанру: похмура естетика, гітарні партії і навмисно брудне звучання. Втім, українською мовою навіть не надто оригінальна музична складова, яку ви вже чули ніби сотню раз, звучить надихаюче по-новому.
Автори: Анна Врядник, Анастасія Капралова
