Книга дня: «Дракула» Брема Стокера

В 1897 році в світ вийшов роман ірландського письменника Брема Стокера «Дракула». Цьому твору судилося стати класичним втіленням історії про трансільванського вампіра. Вибух популярності вампірської тематики в масовій культурі ХХ століття багато в чому був спричинений саме популярністю стокерівського роману, який і сформував загальновідомий образ графа. Книга стала єдиним по-справжньому популярним твором ірландця, автором якої він і увійшов в історію всесвітньої літератури.

В 1890 році Брем Стокер, директор відомого лондонського театру «Ліцеум», починає роботу над своїм наступним твором. В цьому ж році він знайомиться з угорським вченим та мандрівником Армінієм Вамбері (також відомим як Герман Бамбергер), який і знайомить його з постаттю Влада ІІІ, більш відомого як Влад Цепеш або Влад Дракула, який був правителем Валахії в XV столітті. Разом з цим Стокер читає книгу британського консула Вільяма Вілкінсона «An Account of the Principalities of Wallachia and Moldavia with Political Observations Relative to Them» 1820 року, яка також розповідає про історичну фігуру Влада Цепеша та його батька, від якого в спадок він і отримав прізвисько Дракула, тобто «диявол» або «дракон».

Стокер ретельно вивчає історію життя Влада ІІІ, образ якого з часом міфологізувався, і викарбувався в пам’яті людей у вигляді надзвичайно кривавого диктатора, який вбивав тисячі людей різноманітними жахливими способами, в тому числі саджаючи на кіл («Цепеш» в перекладі з румунської фактично «той, що саджає на кіл»), в садистському трансі насолоджуючись стражданнями одночасно страчених десятків і сотень людей.

Реальний Влад ІІІ вірогідніше за все мало відповідав цьому образу. Так, він дійсно вів війни з османами, яких почав ненавидіти після того, як повернувся зі Стамбулу (також цікаве питання в чому полягала причина цієї ненависті), а також швидко розправлявся зі злочинцями різних рівнів, страчуючи їх без особливо довгих судових розглядів. Але в усьому іншому він, загалом, був досить звичайним правителем тих територій і тих часів. Історичні хроніки тих часів здебільшого мовчать про особливий садизм Влада ІІІ, який дещо пізніше виникає у вигляді легенд серед простого люду, в якого, до речі, історичний Дракула був досить популярним.

Безумовно цікаво, чому постать Влада ІІІ обросла цими міфами. Напевно, це стало результатом поєднання декількох чинників. По-перше, румунам дійсно був потрібен історичний герой, який би став символом боротьби з османами, які були мусульманами і намагалися поневолити християнський румунський народ. Сюди вигідно додався другий момент – прізвисько «Дракула», яке ще батько Влада ІІІ отримав як член лицарського Ордену Дракона. Зловіще ім’я, любов розправлятись з ворогами через саджання на палю та ненависть до мусульман (в результаті Влад ІІІ і загинув в бою з османами) – в поєднанні сформували в уяві людей саме той образ, який дійшов до нас у вигляді легенд.

Окрім цього, важливим є той момент, що Влад ІІІ за свого правління вбив чимало циган, яких він звинувачував в тому, що вони займаються крадіжками. Існують легенди про те, що спіймавши одного цигана, його привели до Влада Цепеша, який наказав зварити його живцем, після чого примусив з’їсти тіло його ж родичам.

В свою чергу, в міфології циган вампір є дуже важливим персонажем. Він, за різних причин, не може знайти спокою в загробному житті, повертається в цей світ, де п’є кров людей, дошкуляє родичам та сусідам, вбиває тварин. Багато в чому це перегукується з іншим схожим персонажем вже румунської міфології – стригоєм, який, щоправда, є більш складною та різноплановою істотою. Циганські уявлення про вампірів включають також і засоби боротьби з ним та пояснення причин того, в яких випадках людина стає вампіром. Цілком ймовірно, що цигани зіграли не останню роль в появі та поширенні легенди про Влада Дракулу якраз тому, що він вбивав в тому числі і представників їхнього народу. Ці вбивства могли поєднатися з образом вампіра, в результаті породивши новий міф. Не даремно в романі Стокера саме цигани виступають помічниками Графа Дракули, які знають про його секрети і допомагають йому пересуватись світом.

Ще одним джерелом натхнення для Стокера, вірогідніше за все, слугувала готична новела іншого ірландського письменника Джозефа Шерідана Ле Фаню «Кармілла» 1872 року. Дія відбувається в Австрії, дівчина на ім’я Лора знайомиться з іншою дівчиною Карміллою, яка виявляється жінкою-вампіром. Ця новела була досить відомою в свій час, проте не стала настільки знаковою, як твір Стокера.

Сюжет «Дракула» Брема Стокера подається у вигляді щоденникових записів, газетних заміток та листів, створюючи таким чином атмосферу реалістичності того, що відбувається в романі. Пізніше цей прийом стане популярним в кінематографі жанру жахів, трансформувавшись в так званий жанр «mockumentary», тобто псевдодокументалістики.  

Зав’язка сюжету є класичною для готичного роману: молода людина (Джонатан Харкер) у справах приїздить в замок, який знаходиться в далекій місцевості в горах Трансільванії. Одразу навколо героя починають відбуватись дивні речі, він знайомиться з Графом Дракулою, який змушує залишитись головного героя в замку на більш тривалий термін, ніж це планувалось з початку. Керований цікавістю та страхом Харкер починає досліджувати замок, виявляючи безліч дивних та жахливих деталей.

Переказувати сюжет далі означало б зіпсувати насолоду від читання тексту тим, хто з ним ще не знайомий. Але, якщо резюмувати питання сюжету, образів та характерів персонажів, художніх засобів, які використовує автор, то необхідно зазначити, що загалом роман слідує готичній літературній традиції, для якої характерними є елементи романтизму.

Окремо слід згадати про персонаж Абрахама Ван Хелсінга, який виступає як знавець окультизму, і який приходить до героїв книги з метою допомогти їм в боротьбі зі злом, на якому він безпосередньо і спеціалізується. Цей образ, так само як і образ Графа Дракули, став надзвичайно популярним в масовій культурі, і сьогодні складно уявити собі, наприклад, кінофільм про вампірів, в якому б не було спеціального персонажа, який знається на секретах знищення вампірів, приходячи на допомогу звичайним людям, які зіштовхнулись з вампіром. Образ Ван Хелсінга так чи інакше або цитується в інших персонажах, або взагалі отримує власні екранізації.

Роман Брема Стокера є цікавим літературним феноменом. Автор не створив більше нічого настільки ж відомого та впливового, як «Дракула», а сам текст радше став певною квінтесенцією всіх історій та легенд, які існували й раніше, зібранням великого корпусу міфів про Дракулу в форматі одного сюжету, своєрідною енциклопедією вампіризму, на яку в ХХ та ХХІ століттях будуть посилатись всі подальші митці, яких надихне ця естетика.

Автор: Валентин Дзюбенко

поділитись