Гілка Давидова: 26 років облозі Маунт-Кармел

19 квітня 1993 року закінчилася облога «Маунт-Кармел» – поселення, яке належало релігійній общині «Гілка Давидова», членів якої ФБР підозрювало в нелегальному зберіганні зброї. 82 загиблих члена общини, серед яких більше 20 дітей, 4 загиблих федеральних агента, використання ФБР та Національною Гвардією США танків, вогнепальної зброї, сльозогінного газу та величезна пожежа – так закінчилося п’ятидесятиденне протистояння. Через 2 роки після цього, 19 квітня 1995 року, відбудеться Теракт в Оклахома-Сіті – підрив замінованого автомобіля, який забере життя 168 чоловік. Цей теракт буде найбільшим за кількістю жертв в історії США до 11 вересня 2001 року. Одним з мотивів організаторів цього теракту була помста за вбитих членів «Гілки Давидової».

ЦЕРКВА АДВЕНТИСТІВ СЬОМОГО ДНЯ. РОЗКОЛ. «ГІЛКА ДАВИДОВА»

Церква адвентистів сьомого дня – протестантська деномінація, яка на сьогодні налічує близько 20 мільйонів послідовників в усьому світі, з’явилася 21 травня 1863 року в місті Батл-Крік, штат Мічіган. Її засновниками були Джозеф Бейтс, Еллен Гулд Вайт та Джеймс Спрінгер Вайт. Всі вони були вихідцями з протестантських сімей, здебільшого баптистів та методистів.

В той час в протестантських церквах США були поширені месіанські очікування. Не останню роль в цьому зіграв Вільям Міллер, який намагався розшифрувати біблійні пророцтва про Друге пришестя Ісуса Христа і назвати точну дату його приходу. Течія його послідовників отримала назву міллеризм. Міллер заявив, що згідно його підрахунків, що засновані на розшифровці пророцтв з біблійних книг Даниїла та Одкровення Іоана Богослова, Христос повернеться в 1843 році. Коли наступив 1844 рік, а пришестя Ісуса не відбулося, почалися спроби заново підрахувати сімдесят седмиць Даниїла, і послідовники Міллера дійшли висновку, що прихід Месії має відбутись в 1844 році. Коли і ці очікування не справдились, міллеристи розділились на дві групи: одні повернулися до своїх звичних протестантських церков і релігійних практик, а інші продовжили, якщо і не намагатися вирахувати точну дату Другого пришестя Ісуса Христа, то активно наголошувати на тому, що світ переживає «останні часи», і ті події, які описуються в Апокаліпсисі Іоана, вже не за горами.

Засновники Церкви адвентистів сьомого дня знаходились під сильним впливом цих ідей, які фактично і стали основою їхньої доктрини, тим, що відрізняло їх від великої кількості інших протестантських течій в християнстві. Вони наголошували на тому, що пророцтва про 1843 та 1844 роки стали результатом помилки людей, а не якогось особливого рішення або помилки Бога. В 1844 році, вважають адвентисти, почався особливий етап, так званий «Слідчий суд», коли Ісус Христос закінчив етап заступництва за грішників і ввійшов в Святе Святих в небесному храмі (за аналогією з старозавітною Скинією та двома єрусалимськими храмами та первосвящеником, який раз на рік заходив в Святе Святих, аби провести ритуал очищення єврейського народу) для того, аби провести своєрідне слідство над мертвими та живими, аби встановити, грішники вони чи праведники. Саме цим важливий 1844 рік, наголошувала Вайт, а не хибним пророцтвом про Друге пришестя Ісуса Христа.

Трохи пізніше Еллен Гулд Вайт почала заявляти, що отримує від Бога видіння та пророцькі сни, в яких той повідомляє їй, що він продовжує бути незримим чином присутнім разом з віруючими людьми і вести їх у вічне життя. Доктринальні особливості адвентистів фактично базуються на цих видіннях – зокрема одна з головних особливостей адвентистів – необхідність проведення служби не в неділю, а в суботу (як виконання старозавітної заповіді дотримуватись суботи (шабату)) – була отримана Вайт в одному з видінь (звідси і назва течії). В суботу адвентисти, як іудеї, не працюють, присвячуючи цей день служінню Богу. Заборона їсти свинину та ряд інших продуктів, які в старозавітній книзі Левіт названі некошерними (забороненими для вживання в їжу), і взагалі пропаганда ведення здорового образу життя разом з відмовою від алкоголю (чого в Старому Заповіті немає), також є характерною особливістю вчення адвентистів, що в свою чергу відсутнє в інших християнських деномінаціях. Окрім цього, адвентисти відрізняються ще тим, що фактично відкидають уявлення про безсмертя душі. За їхніми переконаннями, грішники, які будуть засуджені Богом, будуть знищені вогнем разом з сатаною та його помічниками один раз і назавжди, і не будуть вічно перебувати в пеклі, а просто зникнуть.

Еллен Гулд Вайт

Всередині Церкви є велика кількість різноманітних течій (консервативні адвентисти, помірковані адвентисти, ліберальні адвентисти, etc.), але в історії було декілька розколів, які призвели до того, що частина послідовників відколювалася, створюючи власні релігійні громади.

У 1929 році болгарин Віктор Гутефф, який на той момент вже 10 років був членом Церкви адвентистів сьомого дня, написав книгу «The Shepherd’s Rod» («Посох Пастора»), в якій проголошував себе новим реформатором Церкви адвентистів, начебто продовжуючи реформи Еллен Гулд Вайт. Книга стала надзвичайно дискусійною серед адвентистів, що призвело до того, що Гутефф отримав змогу презентувати її перед 12 лідерами Церкви адвентистів. Його було відлучено від Церкви адвентистів за поширення єресі. Засновувати окрему церкву він не збирався, але частина адвентистів (декілька тисяч чоловік) пішла за ним, таким чином фактично розколовши адвентистський рух і створивши нову общину, яка отримала неофіційну назву «The Rod» («Посох») або «Davidians». Офіційна назва об’єднання з’явилася в 1942 році – «Генеральна асоціація давидян адвентистів сьомого дня». Офіс нової общини знаходився у містечку Вейко, штат Техас. Він мав назву «Центр Маунт-Кармел» (на честь гірського масиву Кармель, що на території Ізраїлю, який пов’язується з діяльністю старозавітного пророка Іллі та його перемоги над жерцями Ваала).

Віктор Гутефф

Гутеффа в своїх книгах продовжував спроби інтерпретувати ті чи інші біблійні пророцтва про кінець світу та події, які мають йому передувати. Зокрема, особлива увага приділялася образу 144000 обраних з книги Одкровення Іоана Богослова. Гутефф вважав, що давидяни є християнськими євреями, які за різними причинами втратили свою расову ідентичність. Община має проповідувати людям всього світу своє вчення, прийнявши яке можна отримати спасіння. Також Гутефф та його послідовники вважали, що Дух Святий має жіночу природу. Ймовірно, ця ідея базувалася на іудейському та кабалістичному понятті «Шхіна», тобто божественна присутність, яка в Кабалі уособлює собою жіноче начало.

Свого розквіту нова община набула на початку 1950-их років. По всьому світу налічувалося близько 100000 послідовників Гутеффа. В 1953 році почалася активна кампанія по поширенню вчення Гутеффа серед адвентистів, які залишились в Церкві. Майно в Вейко почали продавати, а на виручені гроші купувати автомобілі, які мали використовуватись для поширення вчення Гутеффа.

В 1955 році Віктор Гутефф помирає. Одразу декілька чоловік претендували на лідерство в общині. Одним з них був Бенджамін Роден. Він був з тих адвентистів, які пішли за Гутеффом на початку його відділення від Церкви адвентистів. Але лідером общини стала вдова померлого Гутеффа Флоренс.

За словами Родена, він отримав від Бога одкровення, яке мав записати. Записавши його, Роден сказав Богові, що не може підписати написане, адже це не його слова. Тоді Бог наказав йому підписати цей текст «The Branch» («Гілка» або «Відділення», «Філіал»).

Пізніше Роден скаже, що це є новим іменем Ісуса Христа. Це слово, на його думку, мало стати і назвою нової релігійної общини, яка більше не буде носити назву «Церква адвентистів сьомого дня».

Він продовжив розвивати адвентистську ідею про те, що в 1844 році Ісус Христос почав суд, але уточнивши її тим, що з 1844 року по 20 жовтня 1955 року Бог розглядав справи тих, хто вже помер, а відтепер перейшов до розгляду життів живих на сьогоднішній момент людей. В іншому доктрина «Гілки Давидової» (Ісус Христос як нащадок (гілка) іудейського царя Давида) була своєрідним ультраконсервативним варіантом адвентистського вчення та ідей Віктора Гутеффа. В цій радикальній версії вчення послідовників Родена ті, хто знаходиться не в общині «Гілка Давидова», перебувають за межами спасіння, а сама община використовується Богом для того, аби врятувати адвентистів, які залишились вірними Генеральній Конференції – головному органу Церкви адвентистів сьомого дня. Пропаганда життя окремою комуною з власними школами, церквами та іншими закладами була особливістю «Гілки Давидової». 144000 обраних з книги Одкровення Іоана Богослова трактувалися ними фактично як образ їхньої общини, окрім якої ніхто інший не спасеться, а буде знищений Богом в «останні часи».

Бенджамін Роден помер в 1978 році. Керувати общиною після його смерті стала його вдова Лоїс Ірен Скотт Роден. В 1986 році померла і вона. На короткий час головою общини став їхній з Бенджаміном син Джордж. Але на той час вже з’явився інший чоловік, який зробить общину відомою на весь світ – Вернон Уейн Хоуел, більш відомий як Девід Кореш.

ДЕВІД КОРЕШ

Девід Кореш народився 17 серпня 1959 року. Його дитинство було складним і безрадісним – батько покинув його 15-річну вагітну матір ще до народження дитини. Коли Девіду було 4 роки, мати віддала його на виховання своїй матері. Він погано навчався в школі, не мав друзів, проводив багато часу на самоті. Через проблеми з навчанням його перевели до спецшколи, де він, за деякими даними, 11-річним хлопцем вивчив Новий Заповіт напам’ять.

Історія його батька й матері повторилася з ним самим – коли йому було 22 роки, його 15-річна подруга завагітніла від нього. Він потрапив до Церкви адвентистів сьомого дня, яку відвідувала його матір, став членом церкви, але невдовзі був відлучений за те, що начебто змушував одного з пасторів віддати його дочку йому в дружини. В цей же час він переїхав в Вейко, де став членом «Гілки Давидової».


Девід Кореш

Існують непідтверджені чутки, що Кореш мав сексуальні стосунки з Лоїс Ірен Скотт Роден, якій на той момент було за 60 років. Новий Центр «Маунт-Кармел» на той момент знаходився вже за межами міста Вейко. Протистояння між Корешем та Джорджем Роденом росло. Кореш заявляв про свої претензії на лідерство, що призвело до того, що в 1985 році він разом з 25 послідовниками та дружиною покинув «Маунт-Кармел» та переїхав у місто Палестина, штат Техас, за 140 кілометрів від Вейко. Там вони жили в автобусах та наметах близько 2 років. Кореш займався тим, що шукав собі нових послідовників в усьому світі. Тоді ж він з’їздив до Ізраїлю, де, за його словами, отримав видіння, що він – цар Кір ІІ (відомий, зокрема, тим, що захопивши Вавилон, звільнив євреїв, які перебували там в полоні, і дозволив їм повернутись додому і відбудувати Храм в Єрусалимі. Шанується євреями по сьогоднішній день) наших днів. Давньоєврейською його ім’я звучало як «Кореш». Його Вернон Уейн Хоуел і взяв за своє нове прізвище. Ім’я «Девід», в свою чергу, було алюзією на царя Давида та назву релігійної общини, яку він збирався очолити.

Після смерті Лоїс Роден Кореш разом зі своїми послідовниками повертається в Вейко. Тепер велика частина общини підтримує його як лідера. В боротьбі за владу Джордж пропонує Корешу довести свою духовну силу тим, що воскресити мертву людину. Кореш звернувся до правоохоронних органів, заявивши, що Джордж Роден ексгумував поховані тіла. Поліція вимагала фото-доказів. Кореш повернувся до Родена разом з озброєними послідовниками, де відбулася перестрілка з групою Родена-молодшого. Кореша намагалися судити за спробу вбивства, але він та його послідовники були виправдані (на суді Кореш заявляв, що намагався зі зброєю в руках завадити Джорджу Родену здійснити правопорушення у вигляді незаконної ексгумації трупів.


Девід Кореш разом з дружиною та дитиною

В 1989 році Джордж Роден вбив сокирою одного з членів общини Веймана Дейла Адера за те, що той назвав себе Месією. Його відправили на примусове лікування до психіатричної клініки. Девід Кореш залишився єдиним лідером общини «Гілка Давидова». Він та його послідовники повернули общині «Маунт-Кармел», який деякий час Джордж Роден здавав в оренду під метамфетамінову лабораторію.

Все, що було після, сповнене таємниць, чуток, міфів та спекуляцій. За офіційною версією Кореш оголосив, що він має право мати багато дружин. Окрім цього, його звинувачують в сексуальних стосунках з неповнолітніми та зґвалтуваннях. Розслідування з цього приводу тривали з 1992 року, але, через відсутність доказів, нічим не закінчились. Інші колишні члени общини звинувачували його в тому, що він бив своїх дітей, але це також не підтвердилось.

Лоїс Ірен Скотт Роден

Чоловіки працювали на будівництві нових частин будівель на території Центру, жінки займались господарством та дітьми. Кожного дня виділявся час на читання та обговорення Біблії та фізичні тренування. Також община займалась легальною торгівлею зброї.

Ймовірно, в цей період, ідеологія, яку проповідував Кореш, була вже дуже далека від адвентизму та християнства в цілому. Він, за свідченнями свідків та журналістів, які розслідували цю справу, оголосив, що всі жінки в общині мають народжувати дітей лише від нього, адже він є Агнцем Божим. Ті ж, хто стоїть на його боці сьогодні, кажуть, що насправді все це наклеп ФБР, який було зведено на общину для того, щоб виправдати криваву розправу з «Гілкою Давидовою», яка насправді відбулася через те, що влада відчула загрозу поширення ідей общини для власного існування.

ОБЛОГА ТА ПАДІННЯ «ГІЛКИ ДАВИДОВОЇ»

28 лютого 1993 року Бюро алкоголю, тютюну, вогнепальної зброї і вибухових речовин провело рейд в Центрі «Маунт-Кармел». За їхніми даними в Центрі знаходилася зброя, на яку не було дозволу. Члени общини, на думку Бюро, зокрема, модифікували легальну зброю, роблячи з неї автоматичну, яка була заборонена без спеціальних документів. Рейд закінчився перестрілкою, в ході якої загинули 6 давидян та 4 федеральних агента, 16 було поранено. Кореша було поранено двічі. Центр був взятий в облогу агентами ФБР та Національною Гвардією США. В Центрі знаходилось близько 132 чоловік разом з дітьми.

«Маунт-Кармел», 19 квітня 1993 року

Почався довгий переговорний процес. ФБР начебто закликало Кореша скласти зброю та здатись, відпустивши дітей. Кореш наголошував на тому, що він нікого не тримає в заручниках. Але пізніше він дозволив 19 дітям до 12 років покинути ранчо.

Пізніше він зробить заяву, що Бог наказав йому залишитись в «Маунт-Кармел» і чекати. Також він наголошував на необхідності дописати тексти, в яких має бути викладено його бачення доктринальних питань вчення «Гілки Давидової».

Електрика та водопостачання були перекриті, давидяни були змушені пити дощову воду та харчуватись малими порціями їжі (до цього вони були звиклі – Кореш тренував їх в дієтичному плані всі роки свого панування в «Маунт-Кармел»).

ФБР вважало, що Кореш з послідовниками можуть вчинити масове самогубство, проте сам Кореш в спілкуванні з представниками Бюро неодноразово наголошував на тому, що в них немає таких планів. Окрім цього, він начебто говорив, що він і є Другим пришестям Ісуса Христа.


Чарльз Пейс – лідер нової групи «Гілки Давидової», яка була створена вже після 1993 року і немає прямого зв’язку до общини Девіда Кореша

35 чоловік за 51 день облоги вийшли з Центру, аби здатись ФБР.

Все закінчилось 19 квітня 1993 року. ФБР та Гвардія пішли на штурм, використовуючи танки та сльозогінний газ. Приводом слугувало те, що ФБР начебто отримували інформацію про те, що в будівлях продовжується знущання над дітьми та жінками.

Дуже швидко «Маунт-Кармел» охопило полум’я. Проте, не дивлячись на пожежу, більшість членів общини залишились в будівлях. На вулицю вийшло лише 9 чоловік. 76 чоловік згоріло в пожежі. Разом з ними і Девід Кореш.

Так закінчилася історія общини «Гілки Давида». Після цього була величезна кількість досліджень штурму, критики ФБР, яке, на думку різних експертів, мало діяти інакше, аби не допустити такої кількості жертв. ФБР відповідало на цю критику тим, що давидяни мали велику кількість серйозної зброї, тому ці заходи були необхідними. Кількість конспірологічних теорій з приводу того, що насправді відбулося 19 квітня 1993 в «Маунт-Кармел», величезна. Написано сотні статей, десятки книг з розслідуваннями та спогадами учасників подій, знято документальні фільми та художні серіали.

Чим насправді була ця община? Чи була «Гілка Давидова» деструктивною сектою? Чи звичайною релігійною громадою? Чи общиною, що протистояла, на їхню думку, злу у вигляді державної системи США, максимально відгородившись від неї?

Одна з найцікавіших та найбільш радикальних релігійних общин в історії США закінчила своє існування в полум’ї вогню власного Армагеддону. Дуже схоже на те, як і пророкували її засновники та ідеологи.

Автор: Валентин Дзюбенко