Історію мистецтва у жодному випадку не можна розглядати поза загальним контекстом всесвітньої історії, адже кожен окремий стиль чи школа неодмінно мають прив’язку до тієї чи іншої історичної епохи та географічного регіону, а отже і до суспільно-політичного, економічного, релігійного, та інших чинників, що в сукупності своїй і є тими умовами, в яких працюють художники та твориться мистецтво.
Ведучи мову про нідерландське мистецтво XV ст., ми говоримо про Нідерланди як про історичну область, під якою ми також маємо на увазі території не тільки власне сучасних Нідерландів, але також Бельгії та Люксембургу, що являли собою так звані «Бургундські Нідерланди», які входили до складу Герцогства Бургундія. Герцогство Бургундія існувало починаючи з ІХ століття. Формально воно знаходилося у васальній залежності від Французького королівства, проте фактично являло собою окреме державне утворення, що періодично вступало з королівством у протиборство. У першій половині ХІ століття Герцогство було приєднано до Франції, бургундці були вірними васалами корони, аж допоки не розпочалася Столітня війна (1337 – 1453 р.).
Оскільки у зв’язку із вторгненням англійців становище Франції помітно похитнулося, прагнення Герцогства Бургундського до суверенітету знову далося взнаки. З 1407 по 1435 тривала війна арманьяків та бургіньонів, по суті – орлеанською та бургундською гілкою роду Валуа. У 1420 році, згідно з домовленостями у Труа, бургіньони стають союзниками англійців, однак вже у 1435 році герцог бургундський Філіп ІІІ Добрий іде на угоду з французьким королем Карлом VII, визнаючи його своїм сюзереном, але по факту отримуючи всю повноту влади у Герцогстві. Отже, на завершальному етапі Столітньої війни Франція та Герцогство Бургундія разом відтісняють англійців за Ла-Манш.
Однак союз знову ж таки виявився нетривалим. Бажання французького короля Людовіка ХІ отримати цілковитий контроль над територіями своїх васалів вилилося у війну, яку вже довелося вести спадкоємцю Філіпа ІІІ Карлу Сміливому. Так звані «Бургундські війни» тривали у період з 1474 по 1477 роки. Після загибелі Карла у 1477 році в битві при Нансі єдиною спадкоємицею роду бургундських герцогів з роду Валуа залишилась донька Карла Сміливого Марія Бургундська. У 1482 році Марія впала з коня, отримані травми виявилися несумісними з життям. По смерті Марії Бургундської Бургундські Нідерланди перейшли під владу її чоловіка – імператора Священної Римської імперії Максиміліана І з роду Габсбургів. Герцогство Бургундія по факту припинило своє існування і було розділене між Францією та Священною Римською імперією.
Останні з бургундських герцогів роду Валуа зробили чималий внесок в історію європейського мистецтва. Тут зіграв роль не лише добрий смак, але й великі статки. Бургундські Нідерланди мали вихід до моря, а отже мали значні прибутки з морської торгівлі. Звісно, ми не є прихильниками теорії економічного детермінізму, але варто розуміти, що створення предмету мистецтва, чи то ілюмінованої книги, чи картини, чи будь-якого іншого твору в XV столітті було надзвичайно трудомістким процесом і потребувало значного часу і великих витрат, які включали в себе не лише працю художника, але й надзвичайно дорогі матеріали. Так, наприклад, живопис, потребував спеціального підбору деревини відповідної структури, обробки дошки, її проклеювання тваринним клеєм (який міг видобуватися не лише з кісток чи шкір тварин, але навіть з міхурів окремих видів риб), ґрунтуванням у кілька шарів, та зрештою нанесення незліченної кількості живописних шарів із фарби, яка виготовлялася вручну, так само як і розчинники, лаки та інші допоміжні речовини. В ті часи не існувало чіткої диференціації між мистецтвом та ремеслом. Художник як ремісник мусив суворо дотримуватися усіх технологічних нюансів.
Знаним шанувальником мистецтва був Філіп ІІІ Добрий. В коло його знайомств входили такі видатні майстри раннього нідерландського живопису як Ян ван Ейк, Рогір ван дер Вейден та Хуго ван дер Гус. У 1428 році на замовлення Філіпа Доброго Ян ван Ейк пише портрет його майбутньої дружини інфанти Ізабелли Португальської. У 1445 – 50 р.р. портрет Ізабелли пише вже Рогір ван дер Вейден.
Останній зберігся до наших днів, в той час як робота Ван Ейка вважається втраченою. Ван дер Вейден також зобразив герцога на мініатюрі у книзі «Хроніки Ено» (йдеться про переклад з латини на французьку Жака Вокелена оригінальної праці Жака де Гіза), де поряд з Філіпом можна побачити його сина Карла та його близького поплічника Ніколаса Ролена, що був канцлером при дворі бургундських герцогів.
Ніколас Ролєн був щедрим донатором, і Рогір ван дер Вейден неодноразово отримував замовлення від канцлера. Ролен був побожною людиною і свою побожність він прагнув демонструвати. На портреті пензля Ван дер Вейдена 1450 року канцлер зображений склавши руки у молитві, а на вівтарі «Страшний суд», написаному у період з 1445 по 1450 роки, Рогір ван дер Вейден помістив Ролєна поряд зі святими у лівій частині вівтаря. Ян ван Ейк також отримував замовлення від щедрого канцлера. Власне картина «Мадонна канцлера Ролена», написана у 1437 році, де придворний бургундських герцогів зображений в уклінній позі перед Дівою Марією, є одним з найвідоміших творів Ван Ейка.
Син Філіпа Доброго Карл Сміливий у 1460 році також замовив свій портрет в Рогіра ван дер Вейдена, однак, ймовірно, найцікавішою пам’яткою мистецтва, пов’язаною з іменем Карла сміливого, є так званий «Чорний часослов Карла сміливого» – ілюмінований рукопис, в якому мініатюри та текст написані сріблом і золотом на чорних пергаментних листах. Датований 1466 – 1476 роками він був створений анонімним майстром, відомим як Майстер Антоній Бургундський. Чорний часослов Карла Сміливого є надзвичайно важливою пам’яткою готичного мистецтва, так само як і книга, що належала донці Карла – Часослов Марії Бургундської. Ілюмінований рукопис, над яким працювало щонайменше дев’ять майстрів, серед яких зокрема називають вже відомих нам Яна ван Ейка, Рогіра ван дер Вейдена, Хуго ван дер Гуса, а також мініатюристів Сімона Марміона, Вілема Верланта, Ніколаса Шпіерінка, Вілема ван Латема. Імена ще декількох майстрів, що працювали над Часословом Марії Бургундської, залишаються дотепер невідомими. 14 сторінка часослову містить зображення самої герцогині у молитві із часословом у руках. Мініатюра, однак, навряд чи дасть нам повноцінне уявлення про зовнішність останньої спадкоємиці бургундської гілки Валуа. Краще описав свою (тоді ще майбутню) дружину сам Імператор Священної Римської імперії Максиміліан І Габсбург: «Ця дама красива, благочестива, доброчесна, якою я, дякувати Господу, вельми задоволений. Статурою тендітна, з білосніжною шкірою; волосся каштанове, маленький ніс, невелика головка, невеликі риси обличчя; очі карі і сірі одночасно, ясні і красиві. Нижні повіки трохи припухлі, як ніби вона щойно зі сну, але це ледь помітно. Губи трохи повненькі, але свіжі і червоні. Це найкрасивіша жінка, яку я коли-небудь бачив». Близько 1490 року портрет герцогині написав один з найбільш видатних майстрів готичного живопису австрієць Міхаель Пахер.
Автор: Руслан Штурм
