За останні декілька місяців епідемія коронавірусу вплинула на всі сфери життя сучасної людини, однією з яких є і кінематограф. За декілька тижнів був відстрочений прокат у багатьох стрічок, кінотеатри зачинили свої двері для глядачів по усьому світі, голлівудські студії випускають свою продукцію на DVD-носіях та в онлайн форматі набагато раніше, Каннський кінофестиваль вирішено не проводити в травні 2020, виробництво нових фільмів та серіалів зупинено на невизначений час, і можна з упевненістю сказати, що це далеко не повний список того, що трапилось (і трапиться в майбутньому). Тож спробуємо розібратись, як криза, котру викликав COVID-19, може вплинути на кіно.
Кінець «епохи блокбастерів»?
5 березня 2020 року в мережі з’явилась інформація про перенесення світової прем’єри нової стрічки про Джеймса Бонда «Не час помирати» на листопад 2020 року. Інтернет одразу ж кинувся робити меми і жартувати на цю тему, однак новий Бонд став лише першою ластівкою. Вже за тиждень свої квітневі прем’єри почнуть скасовувати і інші студії, що врешті-решт було розумним рішенням, оскільки країни по всьому світі почали вводити карантин, і разом з цим зачинились кінотеатри. Окрім цього великі голлівудські студії тимчасово зупинили виробництво своїх проектів і за приблизними підрахунками, якщо «коронавірусна» криза завершиться не пізніше березня, загальні збитки Голлівуду будуть становити 17 мільярдів доларів.
При цьому перенесення вже готових стрічок не позбавляє студію від збитків. «Не час помирати» може втратити приблизно 50 мільйонів доларів, а, наприклад, горрор Тихе Місце 2 втратить близько 17 мільйонів. Зрозуміло, що більш масштабні проекти і втрачають більше. Студії складають розклад прем’єр на багато років вперед, аби менше змагатись с потенційними конкурентами. Студія «Disney» та її «дочірні» компанії на кшталт студії «Marvel» чи «Lucasfilm» роблять масштабні анонси своїх проектів на 3-4 роки вперед, при цьому кінокомпанія зазвичай прораховує все таким чином, щоб її власні проекти не опинялись в «конфлікті» одне з одним. Однак, тепер коронавірус перетасував всі карти на прокатному ринку і студіям потрібно розробляти швидкі рішення, щоби не втратити прибуток. Можна припустити, що хаос в планах студій навряд чи зробить ринок більш прогнозованим, а отже прибутковим, і, можливо в найближчі пару років масові блокбастери будуть провалюватись в кінопрокаті набагато частіше, ніж було до цього.
Але насправді в останні роки з блокбастерами вже все було не так добре, як це може здатись на перший погляд. Ще в 2013 році два «батька» сучасного блокбастеру Джордж Лукас та Стівен Спілберг дали інтерв’ю американському виданню «The Hollywood Reporter», в якому спрогнозували крах сучасної системи кіноіндустрії. Так, Спілберг зазначав, що для цього достатньо, щоб декілька фільмів з бюджетом в 250 мільйонів доларів провалились в прокаті. Окрім цього режисери спрогнозували зміни в принципах роботи прокатників і диференціацію цін на білети в кінотеатр. Якщо на початку 2010-х ціна квитків на більшість стрічок була однаковою, то в майбутньому ціна квитка на масштабні блокбастери на кшталт «Месників» буде значно вищою, ніж на класичні біографічні драми.
Лукас та Спілберг вже тоді здогадувались про майбутнє і пророкували, що більша частина стрічок буде одразу виходити на телебаченні, а Лукас навіть відзначив цей підхід більш привабливим, оскільки «нішовим» режисерам буде набагато простіше робити продукт і доносити його до цільової аудиторії саме в такому форматі. І прогнози двох режисерів справдились практично в усьому: ціни на квитки дійсно стали різними для різних фільмів, для «Netflix» вже спокійно знімають своє кіно і Алекс Гарленд, і Ноа Баумбах, і навіть сам Мартін Скорсезе. А дорогі голлівудські блокбастери дійсно почали провалюватись в прокаті.
За останнє десятиліття в прокаті провалились безліч голлівудських блокбастерів. Деякі з них намагались експлуатувати класичні сюжети, як «Король Артур» Гая Річі», інші намагались реанімувати старі франшизи, як «Термінатор» (двічі!), а деякі не могли вдало продовжити попередньо успішну серію фільмів, як останній фільм про «Людей Ікс». Виявилось, що навіть «Зоряні війни» можуть провалитись в прокаті, хоча щось подібне було важко уявити в 2015 році. Все це говорить про те, що сучасна голлівудська система в кризі вже давно, і саме коронавірус може стати останнім цвяхом в труну індустрії блокбастерів.
Два місяці карантину можуть підкласти розважальному кіно найбільшу свиню за останні двадцять років. І чи вдасться Голлівуду оговтатись після цього – велике питання.
Проте, є і більш оптимістичний прогноз: глядачі за час пандемії зможуть скучити за своїми улюбленими кіноатракціонами, а коли криза мине, то всі вони масово підуть до кінотеатрів. У Китаї вже поступово починають послаблювати карантинні міри і починають відкривати кінотеатри (upd: з цим рішенням поквапились, тому заборона знову діє) , а показуватимуть там в найближчий час щоб ви думали? Саме так – блокбастери. В повторний прокати виходять «Месники» та «Аватар». У такий спосіб Китай намагається відновити свою кіноіндустрію. І залишається лише чекати, щоб дізнатись, чи буде ця спроба успішною. Втім, китайці в більшості своїй не планують відвідувати кінотеатри, поки вірус в країні не буде переможений остаточно.
Зірковий час Netflix та криза кінотеатрів
Поки зачиняються кінотеатри на головну сцену виходять стрімінгові сервіси. Мабуть, ще ніколи в історії перегляд кіно та серіалів не був настільки актуальним. Компанії Netflix навіть довелось знизити якість відео для європейського та американського регіонів, оскільки навантаження зросло в рази. Не меншою популярністю користуються й інші сервіси потокового відео як HBO GO, Amazon Prime, Hulu, Apple TV та Disney+. Останні два запустились лише минулого року, але вже радують глядачів ексклюзивним матеріалом. І, хоча конкуренція на цьому ринку зростає, і Netflix вже не є головним монополістом, такий зріст популярності перегляду фільмів вдома в довготривалій перспективі може бути не настільки позитивним явищем, як це здається на перший погляд.
Ще до того, як COVID-19 пройшовся по планеті і зачинив кінотеатри, в останні роки переважала тенденція зменшення кількості глядачів в кінотеатрах, особливо це стосується як раз «маленьких фільмів». І не в останньому це можна вважати провиною стрімінгових сервісів. Квитки стають все дорожчими, в той час як місячна підписка на той самий Netflix коштує приблизно як три-чотири походи в кінотеатр. Звісно, ця динаміка зменшення глядачів народилась не на пустому місці. Передбачення Лукаса і Спілберга з кожним роком стають все реальнішими і в кінці минулого десятиліття стало актуальним питання виживання кінотеатрів.
Особливо, це стосується маленьких, немережевих закладів. І під час епідемії коронавірусу саме їм доведеться прийняти найважчий удар, при чому це актуально і для України, і для решти світу. Навіть при найоптимістичніших прогнозах і при завершенні кризи не пізніше травня, кінотеатри зазнають нищівних збитків. В той час як стрімінги будуть процвітати, тому і виникає питання, а коли глядач взагалі повернеться в зали? І чи повернуться всі? Адже підсівши на Netflix та інші сервіси, деякі з глядачів почнуть ходити в кіно рідше. А окрім цього, може відбутись і такий сценарій, що кіностудії у відчаї почнуть робити прем’єри своїх стрічок в онлайн-режимі, причому це стосується не тільки маленьких стрічок, але і великих, масштабних проектів.
В Голлівуді вже лунають такі ідеї і зараз скоріше стоїть питання, яка зі студій наважиться на цей крок першою і наскільки він буде успішним. Звісно індустрія кінотеатрів не помре, однак є всі шанси що вона стане менш актуальною, чи взагалі розділиться на дві категорії: великих мережевих кінотеатрів, що показують лише масове, атракціонне кіно та маленьких, камерних, які спеціалізуються на незалежному авторському кінематографі. Останній сценарій зрештою почав реалізовуватись ще до епідемії. Яскравий приклад – закриття двох культових київських кінотеатрів «Кінопанорама» та «Україна», а також замороження роботи кінотеатру «Київ». В результаті такого культурного «збіднення» в столиці з’явилась потреба на місця, де можна б було дивитись авторський кінематограф. І реакцією на це стало відкриття нових кіноклубів, активізація старих і навіть відкриття кінотеатру «KINO42». І якщо після завершення кризи мережеві кінотеатри почнуть все більше відмовлятись від авторських стрічок, на порятунок прийдуть менші, камерні заклади та кіноклуби. Можливо, це навіть і не такий поганий сценарій, і таке розділення кінематографу допоможе всім глядачам знаходити саме те, що їм потрібно. Звісно, все це за умови, якщо маленьким кінотеатрам вдасться подолати цю кризу без надмірних втрат.
Чи будуть у кризи позитивні наслідки?
Скільки б поганих наслідків для кіноіндустрії не приніс китайський вірус, все ж не слід фокусуватись лише на поганих наслідках, адже у будь-якої кризи є дві сторони медалі. І у цієї кризи можуть бути позитивні наслідки. Для того, щоб їх зрозуміти слід звернутись до історії.
В першу чергу, найбільш цікавим періодом з яким можна порівняти сучасний стан кіноіндустрії – це кінець шістдесятих та народження Нового Голлівуду. Тоді свій час доживала «Золота епоха» Голлівуду, а студійна система вже не виправдовувала своє існування. Американське кіно переживало кризу. Все більше глядачів віддавали перевагу телебаченню, що розвивалось буремними темпами, в той час як в кінозалах показувались епічні та дуже дорогі пеплуми, які з часом почали провалюватись в прокаті. Так само в кризі були і мюзикли, а з ними і вестерни. Вся ця епоха досить яскраво показана в останній стрічці Квентіна Тарантіно «Одного разу в… Голлівуді».
Але паралель між кінцем шістдесятих і сучасністю провести досить легко, за
тим винятком, що в часи народження Нового Голлівуду не було свого коронавірусу,
щоб так радикально струснув індустрію. Однак, після завершення кризи
кінематограф, особливо американський, може звернутись до методів Нового
Голлівуду – знімати більш реалістичне, зле і актуальне кіно. Тим паче, що
тенденції до цього вже є. І аргументів до цієї позиції можна привести багато:
це і перемога «Джокера» на Венеційському кінофестивалі; і створення студії
«А24», що подарувала глядачам багато чудових авторських фільмів; звісно це і
перемога «Паразитів» на Оскарі. І це проявляється навіть в українському
кінематографі. Всі по-справжньому хороші українські стрічки останніх років,
наприклад, як «Додому» чи «Брама», мали одну спільну рису – вони не
створювались не за маркетинговими стратегіями з прицілом на ту чи іншу
аудиторію, а були авторськими висловлюваннями без надмірних бюджетів. І
виявилось, що і такий підхід може бути затребуваним.
І це актуально і для Голлівуду, щоправда, все більше подібних західних стрічок
виходять одразу на стрімінгових платформах. Однак, чому саме після
коронавірусної кризи американські студії можуть звернутись саме до такого кіно?
З досить очевидної причини – його вартість. Маленькі горрори чи комедії робити
набагато дешевше, ніж черговий блокбастер на зеленому фоні. І тут знову слід
звернутись до «Джокера» Тодда Філліпса, адже саме ця стрічка зі скромним за
голлівудськими мірками бюджетом в 55 мільйонів доларів примудрилась зібрати
цілий мільярд. А, оскільки зараз майбутнє кіноринку максимально непередбачуване
з точки зору витрат і вигоди, раціональніше ризикнути зробити три стрічки з
мінімальним бюджетом, очікуючи, що хоча б одна з них зможе провернути
«джокерівський» трюк, ніж вкладати сотні мільйонів доларів у величезні
блокбастери, але ризикувати всім (хоча Disney стовідсотково продовжать робити
саме це). Тому в новому пост-коронавірусному світі на нас може чекати і новий
кінематограф.
Інший історичний момент до якого можна звернутись – це страйк американської гільдії сценаристів у 2007-2008 роках. Ефект цієї події насправді був колосальним, і найбільший його вплив на собі відчула телеіндустрія. Сценаристів тоді підтримала акторська гільдія, багато популярних знаменитостей та політиків. Страйк протривав з 5 листопада 2007 по 12 лютого 2008 і на цей фактично зупинив телевиробництво, також було відкладено виробництво деяких повнометражних стрічок і ток-шоу. Багато популярних серіалів в ті роки вийшли з вкороченими сезонами, наприклад «Загублені» чи «Доктор Хаус», а студії за час страйку втратили багато мільйонів доларів. Звісно, поставити знак рівняння між страйком сценаристів та нинішньою кризою в індустрії кіно було б некоректно, але все ж таки деякі висновки зробити можна. Слід одразу ж зазначити, що причинами страйку були гроші, в той час як зараз виробництво кіно зупинено з об’єктивних причин безпеки.
І сьогоднішня криза стосується не тільки Сполучених Штатів, але і усього світу. Однак, деякі висновки з тієї події зробити можна. По-перше, виробництво так чи інакше відновиться і надолужить втрачене. По-друге, багато проектів все ж не переживуть кризи. Саме через страйк сценаристів багато голлівудських проектів було відкладено на невизначений час, або взагалі скасовано. Теж саме можна очікувати і цього разу, проте масштаби будуть набагато більшими і, скоріше за все, жертвами кризи будуть як великі, так і маленькі проекти. Останній висновок, можливо, менш очевидний.
Страйк сценаристів став однією з важливих точок, після якої стала можливою так звана «Золота епоха телебачення», що відбулась в минулому десятилітті. Якість сценаріїв поліпшилась, коли сценаристи отримали гідну плату за свої старання. Але з коронавірусом питання, звісно, не в грошах, але в звертанні виробництва фільмів є один нюанс – сценаристів ця ситуація торкнеться меншою мірою, ніж представників інших професій. Саме зараз різні автори зможуть зачинитись від світу, немов Джордж Мартін, і сфокусуватись на власній роботі. Можливо, деякі сценарії отримають саме ту увагу, якої не вистачало під час звичайного формату роботи. І якщо в це повірити, то після закінчення кризи, на ринку може з’явитись багато якісних сценаріїв, а це означає і підвищення якості майбутніх фільмів.
А що ж з арт-хаусом та документалістикою?
Про арт-хаус можна з упевненістю сказати одне – він буде жити, поки живуть його автори.
Звісно, його позиції в кінотеатрах скоріше за все просядуть, але на відміну від масового кінематографу, арт-хаус завжди меншою мірою залежав від грошей. Зрозуміло, що для виробництво будь-якого фільму потребує коштів, і в умовах нової реальності ці гроші буде шукати важче, ніж зазвичай. Але арт-хаусне кіно переживало і не такі катаклізми, особливо останнім часом, враховуючи засилля блокбастерів в кінотеатрах. Врешті решт завжди можна звернутись до досвіду Нової Французької хвилі чи того ж Нового Голлівуду, або взагалі згадати «трієрівську» «Догму-95» і повернутись до повного реалізму. Окрім цього, сучасні технології взагалі дозволяють знімати кіно, хоч на камеру смартфону, що вже неодноразово було доведено, а деякі фестивалі навіть виділяють для таких стрічок окрему категорію. Та що вже казати, якщо навіть Стівен Соденберг два роки тому зняв на свій смартфон справжній горрор.
А от з документалістика скоріше завдяки пандемії отримає потужний виток розвитку. Реальна історія буває навіть цікавішою за будь-яку художню вигадку, і саме реальність для документалістики є головним джерелом для роботи. Документалістика ж моменти різних важливих історичних подій розквітає, тут і не потрібно далеко ходити за прикладами. Коли в 2013 році почалась Революція гідності майже одразу ж з’явились українські кінематографісти, що почали документувати всі події своїми камерами. І саме завдяки ним ми наразі маємо низку потужних документальних стрічок про Майдан і війну на Сході країни.
Коронавірус вже став глобальною і важливою історичною подією, і саме тому він точно стане одним з головних об’єктів дослідження сучасних документалістів по всьому світу. Можете не сумніватись – прямо зараз документалісти різних країн фіксують те, як ця епідемія змінює світ. При чому – це, насправді, унікальна подія в тому сенсі, що вона є однаковою для всіх. Вперше за багато років населення людства отримало універсальний для всіх нарратив – вижити під час епідемії і зберегти своїх близьких та рідних. Але в цієї універсальної історії точно будуть різні точки зору. Хтось буде фіксувати свою увагу на національних особливостях боротьби з вірусом, хтось зніме стрічку про відчайдушну роботу лікарів в ці часи, а хтось зосередиться на масовій істерії і різноманітних дивацтвах. З упевненістю можна сказати, що фільмів буде багато, і всі вони будуть надзвичайно різні. Через певний час оговтається і художнє кіно, і так само як і документалістика, почне осмислювати всю події, що відбуваються з нами протягом цих місяців. Однак, першими дослідниками стануть саме документалісти, і, можливо, вже до кінця року або ще раніше ми почуємо про перші роботи, що досліджують пандемію.
Як би вся ця криза не завершилась, і наскільки б неочікуваними не були її наслідки, з упевненістю можна сказати одне – кіно буде, доки буде електрика, а ще люди, які його дивляться.
Автор: Кирило Пищиков
