Альбрехт Дюрер

Альбрехт Дюрер та «Майстерні гравюри»

Найпрославленіший майстер гравюри, німецький художник другої половини XV століття Альбрехт Дюрер вже за життя здобув славу. Його роботи копіюють, присвоюють авторство картин, стосунку до яких він зовсім не мав. Ще за життя зіткнувшись з проблемами фальсифікацій, Дюрер був вимушений звернутися до міської ради, аби отримати особливу «привілею» на створення своїх ексклюзивних гравюр. Проте, вже після смерті Дюрера особливо стрімко почали копіювати та підробляти його твори.

Важко уявити більш вагому та багатогранну фігуру Північного Відродження. Теоретик та практик, він вивів культуру Німеччини на новий рівень. Почувши ім’я Альбрехт Дюрер, ми одразу згадаємо його автопортрети, малюнок із зайцем або славнозвісну гравюру «Лицар, Смерть та Диявол». Саме про гравюри великого майстра далі й піде мова.

Свій творчий шлях Альбрехт Дюрер розпочинає з ювелірного мистецтва, проте за бажанням юного художника батько віддає сина на навчання до найбільшого художника Нюрнберга того часу – Міхаеля Вольгемута. Вже у 13-річному віці Дюрер створює надзвичайно технічний автопортрет.

У 19 років Альбрехт Дюрер вирушає у чотирирічну подорож, про яку, на жаль, майже не лишилося відомостей. Однією з цілей для Альбрехта Дюрера було знайомство з не менш значущим для історії мистецтва гравером Мартіном Шонгауером. Проте, невдовзі до приїзду Дюрера Шонгауер помер.

Дюрер провів кілька місяців у майстерні його братів, а на прощання отримав у дарунок декілька гравюр Шонгауера, зокрема, «Спокусу святого Антонія».

У Базелі, куди відправляється Дюрер після відвідування майстерні Шонгауера, він отримує схвальні відгуки за свої гравюри, особливо за гравюру «Святий Ієронім зцілює лева».

Вже тоді Дюрер із захопленням ставився до мистецтва Італії, мріючи відправитися у подорож туди. Ще у Базелі він звертається до робіт італійських майстрів, копіює та вивчає техніку. Найбільше його приваблювала перспектива вивчення анатомії та вільна техніка малюнку італійський майстрів. Подорож до Італії все ж відбулася, і хоч немає офіційних документів, що підтверджували б її, проте, замальовки під час подорожі дають всі підстави для таких висновків.

Через італійських майстрів Дюрер знайомиться з античністю, що неабияк впливає на подальший розвиток його творчості. Особливу увагу митець приділяє оголеній натурі. Саме він вводить класичну композицію фігури з опорою на одну ногу, що дозволяє створити враження більш вільної фігури в композиції.

У період 1946-1948 років створює ряд робіт «Жіноча лазня» та «Чоловіча лазня», що якнайкраще показують результати вивчення людського тіла.

Згодом, вже у 1510-1520 роках Дюрер створить власний трактат, теоретичну працю з замальовками власними замальовками «Чотири книги про пропорції», що буде опублікована у 1528 році.

Настають 1500-ті роки – середньовічний світ охоплений ідеєю кінця світу, люди все частіше помічають дивні явища та загадкові марення. В цей тривожний час Дюрер створює серію гравюр з 15 листів, присвячену темі Апокаліпсису.

Окрім майстерно створених гравюр, художник на обороті кожного листа наводить цитати з «Апокаліпсису» німецькою мовою.

Художники того часу, окрім страху кінця світу, прагнули виражати також і розуміння людського існування у формі алегоричних образів.

В період 1513-1514 років Дюрер створює три гравюри, виняткові за своєю технікою: «Лицар, смерть та Диявол», «Св. Ієронім у келії» та «Меланхолія», що отримали загальну назву Майстерні гравюри.

Кожна з цих робіт наповнена символічними образами та алегоріями, і за думкою мистецтвознавців, цикл мав виражати притаманні для епохи Дюрера розуміння людської особистості, а також візуальне втілення чотирьох темпераментів.

Лицар, смерть та диявол. Гравюра на міді, 1513 рік

Характерний для Середньовіччя образ лицаря на коні, що йде крізь хащі, не звертаючи уваги на небезпеку, що чатує на нього. Головними його супутниками є Смерть на ледь живому коні з годинником у руках та Диявол позаду. Поряд з лицарем біжить пес, як символ вірності.

На думку мистецтвознавців гравюра мала представляти сангвінічний тип темпераменту, про що свідчить літера S у лівому нижньому куті.

Святий Ієронім у келії. Гравюра на міді, 1514 рік

Вище ви можете побачити другу гравюру із серії Майстерних гравюр. Деякі мистецтвознавці вважають гравюру алегорією на один з темпераментів людини – флегматиків.

Гравюра насичена дрібними деталями та символами. Обов’язковим елементом сюжетів Святого Ієроніма є лев, що розміщений на передньому плані гравюри. А також собака, що присутня на багатьох гравюрах Дюрера, зокрема, на всіх трьох Майстерних гравюрах.

Меланхолія. Гравюра на міді, 1514 рік

Це певно найскладніша з символічних гравюр Дюрера. В основі її лежить розуміння ще одного з типів темпераменту. Дана гравюра є алегорією меланхолії – царства чорної жовчі.

За середньовічним розумінням, запозиченим ще з античних часів, меланхоліків поділяли на три типи:

  • Поети, художники, люди мистецтва.
  • Люди, в яких розум переважає над почуттями, науковці.
  • Люди з розвинутою інтуїцією, богослови та філософи.

Кажан, що тримає напис «Melencolia I» є символом вічних сутінків – найулюбленішого часу меланхоліків.

А позначення І, означає що в цьому випадку зображено перший тип меланхолійного темпераменту. Мистецтвознавці вбачають у крилатому Генії самого Дюрера. Навколо фігури розкидане художнє приладдя, а сама фігура тримає у руках циркуль.

Усі три естампи Майстерних гравюр об’єднані загальною тематикою та пов’язані повторюваними символами. Найочевиднішими є годинник та пес, що присутні на всіх трьох гравюрах. Таким чином можна зробити акцент, що для будь-якої людина має бути віддана своїй меті, проте, ніхто не здатен протистояти часу.

У 1515 році Дюрер отримує, певно, наймасштабніше за свою кар’єру замовлення. Це було замовлення від імператора Максиміліана І на створення гравюри з зображенням Тріумфальної арки (загальним розміром 3,5 на 3 метри). Вона була виконана Альбрехтом Дюрером у співавторстві з архітектором Йoргом Келдерером та істориком Йоганном Стабієм.

Сюжет з багатьма символічними мотивами класична ідея тріумфу. Арку прикрашають зображення предків Максиміліана, сцени сімейного життя та символи чеснот.

Після досконалого виконання такого монументального замовлення, Максиміліан І замовляє не менш масштабну гравюру «Велика Тріумфальна процесія». Гравюра з більше ніж 130 дощок мала 54 метра довжини. На жаль, за життя імператора гравюру завершити не встигли.

Беззаперечно, Альбрехт Дюрер є великим майстром гравюри середньовічної Німеччини. Його творчість вплинула на таких художників як Ганс Гольбейн Молодший та Лукас Кранах Старший. Його внесок у розвиток гравюри неоціненний, а теоретичні праці і сьогодні актуальні.

Дюрер відомий не лише своїми численними гравюрами, звісно, що це лише огляд невеликої частини його масштабного творчого спадку. Над символічним змістом його гравюр сперечаються мистецтвознавці не одне століття, кожного разу підіймаючи на поверхню нові сенси, не дозволяючи забути мистецький внесок найяскравішого представника північного Відродження.

Автор: Анна Збаражська