Нещодавно Facebook назавжди забанив сторінки британського журналіста Майло Янопулоса та американського радіо-ведучого, письменника і режисера Алекса Джонса. Окрім них, назавжди була забанена й низка інших менш відомих блогерів, які використовували соціальну мережу для поширення своїх текстів з критикою так званої політкоректності, фемінізму, лгбт-руху тощо. Причина – боротьба адміністрації ресурсу з тими, хто, на їхню думку, розпалює ворожнечу та пропагує антиліберальні гасла. Тимчасові бани в Facebook, які сервіс роздає інколи за абсолютно незрозумілими причинами, стали вже буденною річчю в колах тих, чий погляд на стан людства відрізняється від райдужного світу політкоректності. Тепер Марк Цукерберг та його проект перейшли до перманентних банів, почавши з тих, хто мав десятки тисяч підписників та читачів. От тільки ця політкоректність, про яку говорить Facebook, має всі ознаки лицемірства, брехні та тоталітарної практики придушення свободи слова.

Можна по-різному ставитись до Янопулоса, Джонса та до будь-яких інших блогерів, читати їх, критикувати їхні тези або, навпаки, погоджуватись з ними. Це особиста справа кожного. Але питання не в персоналіях, а в самій стратегії ресурсу, який заявляє про свою підтримку «свободи слова», а на ділі влаштовує точковий «відстріл» ідеологічних опонентів.

«Це власний ресурс Цукерберга, бізнес-проект, націлений на заробляння грошей, і його власник має право визначати правила, як йому заманеться» – такі коментарі з приводу політики Facebook можна почути навіть від тих, хто виступає за справді вільний Інтернет та не підтримує утиски свободи слова. Безумовно, це справді було б так і ніхто не сперечався б з позицією власника ресурсу, якби не одне «але».

Цей ресурс позиціонує себе, як частину нового глобалізованого суспільства, об’єднаного вірою у свого власного бога, ім’я якому «правалюдини». Цей новий бог має чимало атрибутів, одним з яких є «свободаслова». Але новий бог сучасних «вільних» людей, зокрема, ще й лицемірний та брехливий. Йому дуже просто однією з безлічі голів тріскотіти про необхідність забезпечення рівних можливостей для всіх, в тому числі й можливості вільно висловлювати свої думку, а однією з тисяч рук душити ту саму оспівану ним же свободу слова. Новий бог ставить по всьому інфопростору ідеологічні пастки. Вони змушують повірити, що, якщо тебе немає в світі віртуальному, то ти, таким чином, відсутній і в реальності.

Facebook служить цьому богові, як зразковий адепт. Після смерті він мріє переродитись і стати великим китайським фаєрволом. Або обмеженою Інтернет-мережею в Північній Кореї. «Це ідеальні приклади для наслідування», – думає Facebook, коли засинає і мріє про щось величне і прекрасне.

Нікому не спадає на думку обурюватись з приводу того, що, наприклад, ліволіберальні українські медіа-ресурси, які зовсім нещодавно взяли «тимчасову відпустку» (читай шукають новий грант) в зв’язку з «кризою ідей» (читай втратили спонсорську допомогу посольств європейських країн), пропагують таке, а не інакше, і не надають місця на своєму ресурсі для висловлення думки ідеологічних опонентів. Це нормально. Їхня політична забарвленість є фундаментом цих ресурсів. Їхнє істеричне несприйняття відмінної від власної думки є зрозумілою та очевидною. Натомість Facebook створювався геть з іншими конотаціями. Ставши серйозним гравцем в медіа-просторі, він вбудувався всією своєї гігантською махіною в фасад храму бога «правалюдини». І цей храм від цього став ще потворнішим.

Постає питання: що з цим робити? Як діяти тим, хто, чомусь, досі бажає бути почутим, але хто не вірить в нового бога, віддаючи перевагу старим?

Звичайно, очевидним, але від цього не менш важливим, є створення власних незалежних медіа-проектів. Вони можуть бути або ідеологічно орієнтованими і мати свою яскраво виражену «адженду», або бути справді вільним для всіх точок зору ресурсом – неважливо. Головне, щоб їхня діяльність була послідовною. Якщо ви заявляєте про свій проект, як про вільний простір для вираження думок всіх і кожного, то будьте люб’язні відповідати за ці слова. Інакше це буде схоже на служіння новому богу, який брехнею та подвійними стандартами розповзається по світу.

Свобода слова – ваш друг. Подвійні стандарти – ворог.

Facebook має померти. І він помирає. Його передсмертна агонія змушує його власників оновлювати його не лише візуально, але й сутнісно. Скоро звична новинна стрічка в Facebook перестане бути центральною частиною ресурсу і акцент буде перенесено в приватні повідомлення та групи. Це, ймовірно, призведе до потреби багатьом малим та середнім медіа-гравцям шукати інші канали для трансляції своїх думок і поширення контенту.

Марк Цукерберг, говорячи про нововведення, зокрема, сказав наступне: «Ми перетворили Facebook та Instagram на цифрові еквіваленти міської площі, де можна спілкуватися з великою кількістю людей одночасно. Тепер ми зосереджені на створенні цифрового еквівалента гостьової, яка дозволить користувачам комунікувати всіма способами в приватному порядку — від обміну повідомленнями й історіями до безпечних платежів та багато іншого».

Яку «затишну» гостьову обладнає Цукерберг, якщо йому вдалося побудувати «еквіваленти міської площі», де діють тоталітарні закони цензури – можна лише уявити.

Єдина «міська площа», на яку схожий Facebook та інші адепти нового бога «правалюдини», це плац перед бараком в концентраційному таборі в Воркуті в 1939 році. І Марк Цукерберг там – начальник табору.

В розмові з одним з українських журналістів та медіа-активістів, який є засновником декількох ресурсів, я почув дуже цікаву думку:

«Наше покоління останнє, яке бачило по-справжньому вільний Інтернет. Треба зрозуміти, що такого більше не буде».

Можливо, це дійсно так. Можливо, ні. Ті ідеали, які постулювалися піонерами Інтернету на зорі його поширення за межами військових баз та університетських бібліотек, все більше йдуть в забуття. Немає іншого шляху для протидії цьому, ніж створення альтернативних ресурсів, джерел та просторів. Що, в свою чергу, є частиною більшої боротьби проти лицемірства нового бога «правалюдини»

Новий бог буде знищений. Його храми – зруйновано. І на уламках фальшивих «прав і свобод», які насправді сповнені ненависті та безумства, виросте інша культура. І нехай вона буде по-справжньому вільною.

Свободу всім безневинно забаненим!

Автор: Валентин Дзюбенко