Фоґельзанг: замок новітнього лицарства

Неподалік від німецького міста Шляйден, що у Північний Вестфалії, серед мальовничого ландшафту розташована дивовижна споруда площею у 50 000 квадратних метрів. Зовнішніми обрисами вона нагадує середньовічний замок, однак в ній легко вгадуються сучасні архітектурні форми. Це орденський замок Фоґельзанг.

Німецька назва «Vogelsang» дослівно перекладається як «Пташиний спів» – така поетична назва, зовнішній вигляд самої споруди, не випадково містять посилання до естетики Середньовіччя.

Орденськими замками, або орденсбургами, називали молодіжні навчальні та тренувальні центри, де займалися підготовкою до військової та державної служби у часи Третього Рейху. У ті часи на території Рейху функціонували три орденсбурги – Кроссінзее, Марієнбург та, власне, Фоґельзанг. Марієнбург, як відомо, середньовічний замок, зведений у ХIV – XV столітті, але Кроссінзее і Фоґельзанг – це новобудови. Орденські замки не випадково будувалися власне у формі замків, адже ідея виховання молоді полягала у формуванні «нового лицарства» для німецької держави. Навчання в орденсбургах передбачали формування в людини розумових, фізичних та вольових якостей, в орденських замках формувалася новітня політична та військова еліта Німеччини. В межах орденсбургу Фоґельзанг з 1936 по 1939 роки функціонували партійна управлінська школа NSDAP та юнкерська школа SS.

Робота над зведенням Фоґельзангу розпочалася у березні 1934 року, до неї залучили 1500 робітників. Будівництво було завершено вже за два роки. За цей час були збудовані: вхідна зона з воротами і двома вежами, головний корпус з «орлиним двором», вежею, східним і західним крилом (будівля постраждала і була частково зруйнована під час війни), їдальня, десять казарм – «товариських будинків» кожна розрахована на 50 курсантів, а також чотири казарми на 100 курсантів, амфітеатр, спортивний комплекс з трибуною, тренажерним залом і басейном, факельна чаша, будинок для співробітників. Неподалік від орденсбургу планувалося розселення службовців та працівників адміністрації. Для цього було зведено 60 житлових будинків, школа, дитячий садок, а також виділена ділянка під кладовище. Тут планували  розселити 4500 осіб. З початком війни будівельні роботи були припинені, на той час вже було зведено 12 будинків. Після того, як у Фогельзангу було розміщено підрозділи Вермахту, ці будинки, так само як і будинки розташованого неподалік селища Вульзайфен, використовувались як мішені для навчальних стрільб і таким чином були зруйновані.

Архітектором Фоґельзангу був Клеменс Клотц (нім. Clemens Klotz; 1886 – 1969 р.р). Примітним є той факт, що свою освіту архітектора Клеменс Клотц розпочав у чотирнадцятирічному віці. Юний Клотц спершу працював у студії кельнського архітектора Генріха Банда, а вже з 1903 року в офісі архітектора Карла Моріца.  У 1907 році Клотц перебрався до Дрездена, де влаштувався на роботу у відомій фірмі «Lossow & Kühne». Потім Клотц став головним архітектором в фірмі «Schilling & Graebner», після чого отримав можливість відкрити власну справу разом з кельнським архітектором Йозефом Ройсом. У 1911 році вони утворили компанію «Klotz & Reuß». До початку 30-х (з «перервою» на Першу світову війну) Клеменс Клотц працював над проектами забудови околиць Кельна. Він проектував невеликі будинки, розраховані на одну або дві родини. Вже тоді проекти Клотца поєднували в собі елементи традиційної регіональної архітектури із сучасними технологіями. З приходом до влади націонал-соціалістів у 1933 році Клотц, завдяки товариським стосункам з очільником «Трудового фронту» Робертом Леєм, став отримувати великі державні замовлення. Серед найвідоміших проектів Клотца були санаторій «Прора» (або «Прорський колос») на острові Рюген та вже згадані вище орденсбурги Кроссінзее та Фоґельзанг.

Клеменс Клотц

У 1936 році Адольф Гітлер призначив Клеменса Клотца професором.  Трохи пізніше Клотц став членом Прусської академії мистецтв.  Наприкінці Другої світової війни Гітлер вніс архітектора до списку митців «Обдарованих Богом», що звільнило Клотца від мобілізації.

У повоєнний період Клоц не відігравав великої ролі у процесі відбудови, як, наприклад, Вільгельм Крейс або Герман Гіслер. Його проекти, що продовжували базуватися на принципах планування нацистської епохи, більше не були цікавими.

На території Фоґельзангу також можна було знайти декілька пам’яток мистецтва Третього рейху, а саме – мармурову мозаїку у басейні, створену Ернстом Зобербієром, гобелени Петера Хеккера «Смерть Зігфріда» та «Бій» в залі Етцеля. Проте, окремої уваги заслуговують скульптури у Фоґельзангу. Рельєф «Факелоносець», дерев’яна статуя «Німець» та рельєф «Спортсмен» були створені Віллі Меллером. «Німець» зник у 1945 році, дві інші скульптури частково пошкодженими збереглися до сьогодні.

Віллі Меллер

Віллі Меллер (нім. Willy Meller 1887 – 1974 р.р.) навчався у Кельнській школі (академії) образотворчого та декоративно-прикладного мистецтва у класі скульптора Георга Гразеггера. Завершивши навчання у Кельні в 1910 році, Меллер взяв участь у конкурсі проектів для Кельнського Ромербруннена. За результатами конкурсу Меллер посів друге місце. Попри те, що його проект не був втілений, Меллер отримав від міста Кельна стипендію на трирічне навчання в Академії мистецтв Мюнхена. Меллер увійшов до класу скульптури Ервіна Курца, який у свою чергу був учнем відомого скульптора Адольфа фон Гільдебранда. У 1915 році Меллера було мобілізовано до лав армії та відправлено на західний фронт. По закінченню війни Віллі Меллер повернувся до Кельна. Тут він працював разом з архітектором Паулем Бонацем. В цей же час він робив скульптури для будівель, спроектованих його другом дитинства, вже згаданим нами архітектором Клеменсом Клотцем. Скульптура Меллера періоду 20-х здебільшого обмежувалася кількома фігуративними або орнаментальними елементами. В часи диктатури націонал-соціалістів Віллі Меллер продовжив працювати спільно з Клотцем. Також Меллер взяв участь у роботі над оформленням олімпійського стадіону у 1936-му, де було встановлено його статую «Ніка».

В повоєнний період Віллі Меллер жив у Кельні і виконував спершу приватні, а згодом навіть державні замовлення на виготовлення скульптури. Примітним є той факт, що у 1955 році він створив пам’ятник жертвам Другої світової війни, а у 1960-му пам’ятник борцям проти нацистської диктатури.

Подальша доля Фоґельзангу склалася наступним чином: з початком Другої світової війни Фоґельзанг змінив свою функцію – з центру підготовки молоді перетворився на військову базу для Вермахту. Під час війни Фґельзанг як військовий об’єкт піддавався бомбардуванням, деякі будівлі було зруйновано або пошкоджено, а по закінченню війни і аж до 2005 року він використовувався для розміщення підрозділів британського та бельгійського контингенту військ у ФРН.

Сьогодні Фоґельзанг функціонує як туристичний об’єкт та відкритий для відвідувачів.

Автор: Руслан Штурм

поділитись